ПолітикаВлада

Система поглинула і повністю пристосувала Зеленського, адаптувала його - Євген Головаха

08:41 08 сер 2020.  1622Читайте на: УКРРУС

У четвер, 6 серпня, відвідуючи Донбас, глава держави опинився в епіцентрі скандалу. Соцмережі буквально вибухнули постами обурення через те, що глава держави зайшов в один з супермаркетів Бахмута і, придбавши кави, а також солодощі, спілкувався і робив селфі з рядовими покупцями. Звинувачення в дешевому постановочному самопіар - це, мабуть, найбільш м'який з закидів, які посипалися на адресу гаранта, як з рогу достатку. Про нинішній стан по лінії «влада-суспільство» та ймовірність нового Майдану Lenta.UA поговорила з відомим соціологом, заступником директора інституту соціології Національної академії наук України Євгеном Головахою.

- Перебуваючи днями з робочим візитом на Донеччині, президент Зеленський зайшов до супермаркету за кавою і соцмережі буквально вибухнули, мовляв, яким же дешевим піаром займається глава держави. Як ви вважаєте, це нормальна реакція або все-таки в нашому суспільстві дещо викривлене сприйняття життя публічних людей високого рангу?

- Напевно викривлене, оскільки особисто я тут не бачу причини для якихось дискусійних пристрастей. Мені здається цілком природним, коли людина, яка очолює країну, під час поїздки в регіони якимось чином намагається поспілкуватися з людьми: в магазині, на заправці або десь ще. До речі, коли свого часу подібного роду крок зробив Горбачов, це було дуже добре сприйнято людьми. Небожителі повинні іноді спускатися з небес, а представники нашої влади роблять це вкрай рідко.

- А ви вважаєте, що за рік з невеликим свого президентства Зеленський вже встиг відірватися від землі і піднятися вище хмар?

- Безумовно, він вже давно там. Втім, це залежить не стільки від нього безпосередньо, скільки від самої системи, ієрархії влади. У нас же влада як була, так і залишається трохи міфічною, тому і ті, хто при дворі теж відчувають себе такими собі Гермесом і Афродітою. Що поробиш, укорінена система...

- Тобто, система, яку Володимир Зеленський на знаменитих стадіонних дебатах обіцяв змести, повністю його поглинула?

- Так, поглинула і повністю пристосувала, адаптувала його до чіткого виконання функцій першої особи держави. Всі спроби Володимира Зеленського якось модифікувати систему виявилися безуспішними. Саме тому, до речі, таке роздратування викликають його спроби назад повернутися до якихось форм спілкування з простими смертними. Я про покупку кави в маркеті. Але на мій погляд, провини Зеленського в тому, що його зараз рядові громадяни сприймають по-іншому, немає. Він просто спочатку не знав, в яку вже усталену систему вписується. Втім, навіть в цій жорсткій і багато в чому цинічній пострадянській системі, що сполучає в собі рудименти «совка» і дикого капіталізму, можна робити як добрі справи, так і злі.

- А чи можна бути незалежною владною одиницею, яка проводить свою, незалежну від олігархів, зовнішнього впливу, лінію або це нереально в принципі?

- Чому ж, цілком реально, якщо мова йде про особливо резистентну особистість, що володіє чітким баченням світу політики, залізною хваткою і досвідом. Але ви ж розумієте, що Зеленський в цю схему ніяк не вписується. По-перше, він політично недосвідчена людина, по-друге, він спочатку зробив ставку на категорію «слуга», а слуги вкрай рідко стають господарями становища.

- На якому етапі відбувається трансформація образу «до» і «після» виборів, адже у нас кандидати в президенти, стаючи повноправними главами держав, перетворюються в абсолютно інших людей?

- Тут складно сказати чітко і однозначно. Все залежить від кількості і серйозності викликів, які часто-густо можуть привести до катастрофи. До того ж, не треба забувати про те, що Україна - дуже і дуже складна країна і хто б не приходив до влади, він стикається з таким масивом різного роду і ваги проблем, що з ними складно впоратися навіть супердосвідченим політикам, таким як, наприклад, Кравчук. До речі, він теж не прорахував ситуацію і був упевнений, достроково залишивши займану посаду, що виграє вибори. Але сталося, як відомо, зовсім по-іншому.

Також, до слова, йшов і Кучма, який вважає, що у нього немає гідних суперників. З великою ганьбою пішов Янукович, а Ющенко покинув кабінет на Банковій з нульовою підтримкою. Фігура Порошенка викликала масову незадоволеність, яка і привела до влади Зеленського. Справа в тому, що люди, які приходять до влади, до кінця не розуміють і не відчувають багатогранну складність нашої країни. Виборці прийшли до висновку, що політичний досвід, яким, безумовно володіли всі п'ять колишніх президентів, в умовах тотальної корупції, тільки шкодить. Саме тому українці вирішили зробити ставку на Зеленського - людину, яка такого досвіду не має. І тепер тим, хто підтримав нинішнього президента, дуже складно розлучатися зі своєю надією на те, що, змінивши основу вибору і зробивши ставку на дилетантство замість досвіду, щось зміниться в корені.

Якщо люди остаточно розчаруються в цьому своєму експерименті, що, питається, далі? Повертатися до витоків? Цього дуже не хочеться, тому люди намагаються вірити і не забирати шанс у Зеленського.

- Всіх наших президентів об'єднувала одну тезу: боротьба з корупцією. Зараз вона проводиться, хай не на найвищому рівні або ми як і раніше є свідками імітації?

- Якісь кроки, безперечно є, але про глобально-системний підхід до цього негативного явища годі й казати. До речі, ми проводили європейське дослідження і його результати свідчать про те, що по відношенню до макро-корупції українці - одні з найбільш нестерпних в Європі. А що стосується мікро-корупції, тобто вирішення своїх приватних питань обхідними шляхами за допомогою хабарів, то тут ми куди більш толерантні. Тобто, ми люди маленькі, свою маленьку корупцію не помічаємо і не засуджуємо. Тут все спирається в проблеми моралі, а наша, українська мораль - дуже своєрідна і формується з самого дитинства. Наприклад, якщо у нас ябедничество - це вищий ступінь ганьби, то в цивілізованому світі, ні. Ми повинні поміняти цінності і підходи, оскільки самі, будучи далеко недосконалими, кожен раз шукаємо в новому президенті ідеал. А де йому взятися-то в умовах загальнодержавної «хвороби» і невідповідності вимогам сучасного світу?

Може бути, ми не так вже в цьому і винні, тому що це наша історія. Однак ми повинні серйозно працювати над тим, щоб змінюватися в кращий бік, а ось в цьому плані - суцільні прогалини і у пересічних громадян, і у керівників держави. Тому до Зеленському у мене тільки одна вимога: протриматися до чергових виборів, відбиваючи лавини проблем в умовах розколотої країни.

- Якщо відштовхуватися від відомої тези про те, що короля грає свита, Зеленському може в цьому плані допомогти оточення, або вони не здатні прораховувати кроки наперед, реагуючи на проблеми в міру їх надходження?

- Зеленський все ще не зрозумів до кінця, що потрапив в систему, де саме він є всім і вся. На нього покладаються всі надії і з нього будуть питати. Після того, як Зеленський став президентом, люди дали колосальний кредит довіри і політичній силі «Слуга народу», що виросла з нізвідки і нічого з себе не представляє.

А що стосується кадрової політики Зеленського... Де у нього були знайомі, там він їх і збирав. В результаті вийшов такий собі збірний партизанський загін, в якому зустрічаються настільки екзотичні персонажі, що складно зрозуміти, яким вітром їх туди могло занести. Принцип підбору кадрів я розумію так: хтось когось привів. У соціології є такий метод підбору експертів - сніжний ком. Це коли ти знаходиш одну-дві особи, а далі вже вони підказують і підтягують нових фахівців. Так і тут. В принципі, в соціології цей метод дозволяє провести якісні дослідження, але не беруся напевно стверджувати, що він ефективний при формуванні політичної команди.

- Повернемося до ваших слів про те, що для Зеленського важливо протриматися до чергових виборів. А ви бачите передумови для його дострокового відходу?

- В даному випадку, я акцентую на іншому. Кажу, що йому вкрай важливо не наробити великих дурниць, які свого часу зробили інші президенти і від чого Україна отримала масу проблем.

- Наприклад?

- Наприклад, коли Кучма наполегливо висував Януковича перед Помаранчевою революцією. Це була жахлива помилка, яка, благо, не закінчилася трагедією. Але вже вторинний вихід Януковича на виборчу авансцену якраз трагедією і закінчився. Ось вам два приклади великих і навіть фатальних помилок.

Що стосується попереднього президента, то він, я вважаю, дуже вже швидко змінив свою позицію, гранично різко радикалізувати. Він перейшов у вузьку нішу активного меншини, до табору тих, кого сьогодні називають порохоботами. Його помилкою стало те, що, чітко сформулювавши свою ідеологему, він не врахував, що вона не репрезентує думку більшості наших громадян. До того ж, ця його войовнича риторика, ці вигуки про армію, мову і віру, абсолютно не відповідають його внутрішньому світу, а українці інтуїтивно відчувають фальш. Ось він (Петро Порошенко - Ред.) і страждає зараз.

- Якщо чесно, на страждальця він мало схожий. Та й чому страждати - він не покинув вищу політичну лігу.

- Не покинув, але, схоже, не може позбутися думок, що він уже не президент. До речі, Порошенко дуже схуд і мені його навіть шкода. Може бути, думки про помилки теж зробили свою справу, не знаю... А ось Зеленський поки що помилок не наробив, він дуже гнучкий насправді.

- Як ви вважаєте, чи мають під собою підстави розмови про можливу осінньої протестній хвилі, на гребені якої нібито готується стати Петро Порошенко?

- Не думаю, що сьогодні є причини для будь-якого роду протестних заварушек. Так, Порошенко - людина непересічна, але навряд чи він зуміє взбунтовать суспільство. Для цього, крім іншого, потрібно мати дуже серйозні підстави, яких я на сьогодні в упор не бачу.

Українці масово можуть вийти на вулицю від відчуття гострої образи або образи їх громадянської гідності. Так було і в 2004-му, і в 2014-му. Тобто, образлива поведінка з боку влади в нашій країні є невід'ємною умовою масового невдоволення і обурення. Саме на цьому тлі активна меншість може починати те, що ми називаємо Майданом. Але якщо дух солідарності з меншістю не поширюється на більшість, всі починання приречені на провал - вони захлинаються на старті. В іншому ж випадку все, як правило, закінчується зміною влади. Однак я поки що не бачу, щоб чинна влада так вже серйозно образила людей, щоб викликати у них бажання підтримати агресивний протест.

- Ви раніше сказали, що ваше ключова вимога до президента Зеленського полягає в тому, щоб він протримався до чергових виборів, не наробивши серйозних помилок, що можуть призвести до різного роду потрясіннями для країни. А як ви оцінюєте погано завуальований натяк нинішнього глави держави про те, що він допускає свій похід на другий термін?

- Цю заяву я розцінюю, як зайвий доказ його політичної недосвідченості. Адже він дав урочисту клятву, що прийде тільки на один термін, і ось, через всього лише рік, каже, що йому цього мало. Ну... це, скажімо так, нічого крім іронії викликати не може.

- З одного боку, так, а з іншого - якби Зеленський зараз привселюдно заявив, що після останніх чотирьох років неодмінно піде, він би став «кульгавою качкою» і вся ще не вибудувана до кінця владна вертикаль посипалася б.

- Абсолютно з вами згоден. Саме тому йому не варто було взагалі давати не тільки однозначну відповідь на питання про другий термін, але навіть всіляких натяків варто було б усіма можливими і неможливими шляхами уникати. Словом, треба було тримати паузу, роблячи загадковий вигляд.

- У Володимира Зеленського ще є шанс кардинально змінити правила гри в усіх сферах життєдіяльності держави або він, не зробивши рішучих кроків на старті свого президентства, остаточно його втратив?

- Взагалі, шанси щось змінити в кращу сторону є у всіх нас, поки ми дихаємо і наші серця б'ються. А якщо без філософії, то, так, шанси у президента залишаються. До того ж, він уже не раз демонстрував свою рішучість, змінюючи якщо не правила гри, то конкретних виконавців - прем'єр-міністра, генпрокурора, голову свого Офісу і так далі. Це - свідчення того, що він здатний проводити самостійну політику, залишаючись незалежним від конкретних людей, що є дуже важливою якістю для першої особи держави. Тепер йому залишилося лише підшукати успішних виконавців. Не факт, що це взагалі можливо, але будемо сподіватися.

- Не секрет, що Володимир Зеленський дуже чутливо ставиться до соціальних опитувань. Спершу непопулярну річ: а чи завжди до голосу народу слід прислухатися і приймати конкретні рішення і чи не може це повісті хибним, аж ніяк не корисного для держави шляху?

- Дійсно, така небезпека існує, оскільки бажання прислужитися народу - це далеко не завжди правильна політика. Прислухатися до думки людей, безумовно, треба, але якщо ти - керівник цілої країни, то повинен розуміти, що узагальнене поняття «народ» далеко не завжди добре уявляє собі, в якому економічному, політичному і соціальному становищі знаходиться держава.

При цьому, той, хто бере на себе відповідальність управляти дуже серйозною системою, ні за яких обставин не повинен забувати про те, що Україна - це дуже складна країна з далеко не рівним характером, який неможливо в силу різних причин змінити. З цим просто потрібно навчитися, нарешті, змиритися і жити.

Наталія Ромашова

Крижак Дмитро

Найпопулярніше