Острів скарбів. Як акули зберігають таємниці «піратського сейфу» у Тихому океані

Кокос вважається найбільшим безлюдним островом у Тихому Океані — саме він послужив прообразом Острова скарбів у романі Стівенсона. Місцева флора і фауна унікальна — із 235 видів квіткових рослин 70 зустрічаються тільки тут, на цьому скелястому п'ятачку суші мешкають 450 видів комах і членистоногих.

Кокос був відкритий у XV столітті і з того часу неодноразово рятував мореплавців, що вмирали від спраги у відкритому океані — на острові 28 річок і багато водоспадів. Першими це оцінили пірати, які перетворили острів у свою базу, де можна було відпочити, поповнити запаси прісної води, полагодити свої кораблі і... заховати награбоване.

Щодо цього існує безліч легенд, але червоною лінією проходить історія скарбу, який тільки належить знайти. Так, наприклад, засновник сільськогосподарської колонії на острові і його перший губернатор німець Август Гісслер вважав, що саме тут приховані скарби інків. Він шукав їх 20 років, витративши цілий статок, але безуспішно...

Ходять також чутки про те, що легендарний пірат XVII століття Генрі Морган, що розграбував Маракайбо і Панаму і був призначений віце-губернатором Ямайки, сховав на Кокосі значну частину військової здобичі.

Острів був резиденцією Вільяма Дампіра — знаменитого мореплавця, першої людини у світі, яка здійснила три навколосвітні подорожі. Цей експерт по боротьбі з піратством і сам пірат нібито приховав на Кокосі награбоване в іспанських колоніях золото.

Десь тут, у гроті, проникнути до якого можна тільки з боку непрохідних джунглів через хід, пробитий у скелях, повинен зберігатися і скарб пірата на прізвисько Кривавий Клинок, повішеного у 1820 році на реї англійського військового корабля.

Але найбільше не дають спокою шукачам скарбів так звані «скарби Ліми». У 1821 році борці за незалежність Перу оволоділи містом Ліма — столицею цієї іспанської колонії. За кілька днів до цього змушені евакуюватися іспанці доручили англійської корсару Скотту Томпсону, чиє судно «Mary Dear» стояло у місцевому порту, доставити державні реліквії до метрополії, повідомивши, що мова йде про цінні документи. Капітан виявився не промах і, зрозумівши, що на його корабель вантажать коштовності, тієї ж ночі знявся з якоря і поплив у невідомому напрямку.

Коли іспанський військовий корабель наздогнав втікачів, скарбів у трюмах «Mary Dear» вже не було. Томпсона не стратили, а коли капітан вийшов на свободу, то присвятив компаньйона — якогось Кіттінга, у свої плани відправитися на острів Кокос, де нібито встиг заховати «позичені» в іспанців багатства. Хвороба і передчасна смерть Томпсона внесли свої корективи, але, вмираючи, англієць віддав Кіттінгу карту острова з координатами схованки. Годі й казати, що Кіттінг так і не знайшов скарб, загальна вартість якого оцінюється на сьогодні в $300 мільйонів. Серед іншого, пропали золота статуя Діви Марії у людський зріст, діаманти і сотні монет.

Відтоді у пошуках скарбів на Кокосі побували близько 300 експедицій. Карту Томпсона у найрізніших варіаціях неодноразово перепродували, але вона нікого не привела до бажаного кладу.

У 1926-му невдачу зазнав знаменитий британський автогонщик Малкольм Кемпбелл, який вклав у пошуки чималі кошти, ні з чим з Кокоса поїхав і американський мільйонер Вільям Вандербілт II, у середині XX століття сюди п'ять разів повертався цитрусовод із Каліфорнії на прізвище Форбс, і рив землю англієць Альберт Едвардс — безрезультатно. Проте, мрія про легкі гроші не дає спокою любителям пригод, що, в узагалі-то, на руку владі Коста-Ріки, під чиєю юрисдикцією перебуває зараз Кокос. На допомогу шукачам скарбів додані солдати, яких ті утримують своїм коштом — це було умовою уряду країни. Крім того, якщо скарб таки буде знайдений, держава отримає 50% його вартості.

Іншими словами, найкращу приманку для багатих туристів, ніж легенди про незліченні скарби Кокоса, і придумати складно. Тим більше, що у 1997 році ЮНЕСКО внесла острів до списку об'єктів Всесвітньої спадщини.

Біда лише в тому, що дістатися сюди можна лише морським шляхом, чому раді сотні акул, що мешкають в акваторії острова. Іноді вони активізуються, і тоді відвідування Кокоса стає настільки небезпечним, що навіть пристрасть до наживи змушена відступити, як сталося цього разу. Втім, при першій же можливості десятки шукачів щастя знову кинуться за жаданої мрією...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: острів Кокос, морська лагуна