За "поребриком" Російський світ

Кремль не встиг добудувати у Венесуелі завод «Калашнікова»

03:19 25 січ 2019.  575 Читайте на: УКР РУС

Провина за доведення латиноамериканської країни до колапсу лежить не лише на її лідерах, але й на Москві, що нашпигувала союзника зброєю.

Якщо дивитися на світ, як на трикутник, – Америка/Європа/Росія, – то відношення цієї фігури до того, що відбувається у Венесуелі дещо повторює український сюжет зразка 2013/2014. Не дарма українському міністру закордонних справ Павлу Клімкіну боротьба венесуельців «чимось нагадала наш драйв часів Майдану». 

Вашингтону давно все було зрозуміло з Мадуро-януковичем, каракаський сучий син не його сучий син, тому не встиг Гуайдо чхнути (оголосити президентом себе), як Білий дім відгукнувся «Будь здоров!» («Визнаю тебе президентом»). Швидкість і безапеляційність не від ненависті до наступника, що вигнав Америку з нафтових полів Уго Чавеса, а в межах холодного розрахунку на ці поля повернутися. Just business, зате чесно. Старенька Європа залишилася вірною своїй філософії тертої проститутки: «ЄС повністю підтримує Національні збори... Цивільні права, свобода й безпека всіх членів Національних зборів, разом із його головою Хуаном Гуайдо, мають визнаватися та поважатися». Хто дон Хуан насправді – узурпатор чи легітимний президент – Європа вирішила не додавати собі зморщок вирішенням цієї дилеми. (У такі хвилини починаєш розуміти Трампа, готового послати куди подалі НАТО, де європейські лідери присмокталися до «Газпрому», знущаючись над Україною «північними потоками» і даючи Кремлю гроші на зброю, від якого їх повинен захищати Трамп). 

До речі, ООН теж підтвердила своє приплінтусове реноме: генсек Гутерреш закликав обидві сторони протесту до діалогу.

Росія не підкачала. «Президент Росії висловив підтримку законній владі Венесуели в умовах спровокованого ззовні загострення внутрішньополітичної кризи. Підкреслив, що деструктивне зовнішнє втручання грубо зневажає основні норми міжнародного права. Висловився на користь пошуку рішень у межах конституційного поля й подолання розбіжностей у венесуельському суспільстві шляхом мирного діалогу», – доповідає про телефонну розмову Путіна з товаришем Мадуро кремлівська прес-служба. 

На що республіканець Марко Рубіо, головний у Сенаті щодо Каракасу відреагував: «Підтримка США здійснюється на вимогу конституційного та законного президента Венесуели й підтримана понад 11 країнами регіону. Тому не серійному інтервенту Путіну (на рахунку якого Україна, Сирія, вибори в США 2016-го) закликати до невтручання – це вже не лізе ні в які ворота». 

А дзвінок Путіна Мадуро (або навпаки – не важливо) – це вже артилерія головного калібру. До цього була й мінометчиця Захарова («зміна влади в ручному режимі»), і кулеметник Пєсков («спроба узурпації верховної влади»). І навіть танкіст, заступник Лаврова Сергій Рябков, який всерйоз погрожував США російською військовою силою. Адже застереження від застосування військової сили («ми застерігаємо від цього») в умовах відсутності такої загрози саме по собі є загрозою. «Дружню нам Венесуелу, нашого стратегічного партнера, ми підтримували й будемо підтримувати. Будемо стояти, якщо хочете, в одному ряду з цією країною на сторожі», – бундючиться Рябков. 

Навіть якщо встати на фундамент конспірологічної версії, що Трамп на гачку у ФСБ через компромат, Венесуелу він Москві не здасть, як Сирію. Венесуельські нафтові поля, так вдало доповнили б сировиною важких фракцій легку сланцеву нафту американського видобутку, це серйозно. Настільки, що його, Трампа, ніхто навіть у Даллас у відкритому автомобілі кататися не запросить, буде досить одного спецпрокурора Мюллера, який уже другу замшеву ганчірочку продірявив, протираючи спітнілий від передчуття оптичний приціл. Що підтвердив радник Трампа з нацбезпеки Джон Болтон, який відповів Рябкову: «Венесуела розташована в нашій півкулі, і я вважаю, що на нас лежить особлива відповідальність тут». І, щоб два рази не вставати, натякнув на гроші: «Сьогодні ми сконцентровані на тому, щоб розірвати зв'язок нелегітимного режиму Ніколаса Мадуро із джерелами фінансування. Ми вважаємо, враховуючи визнання Гуайдо законним тимчасовим президентом Венесуели, що ці доходи повинні надходити законній владі». 

Гроші. Reuters озброївся калькулятором і підрахував: у 2006–2018 рр. Росія (зокрема, компанія «Роснафта») надала Венесуелі позики й кредити на суму $ 17 млрд. Нагадаємо, за час «розвиненого мадурізма» інфляція в країні досягла майже мільйона відсотків на рік, ВВП знизився на 18%, мінімальна зарплатня коливалася навколо 10 доларів, а кілька мільйонів громадян емігрували з країни в передчутті голоду. 

Що не заважало Кремлю накачувати країну зброєю. Так, у самій Росії оцінювали контракти в галузі військово-технічного співробітництва з Венесуелою на суму $ 11 млрд. Унаслідок чого Каракас став найбільшим експлуатантом російського озброєння та військової техніки в латиноамериканському регіоні, хвалився заступник директора Федеральної служби з військово-технічного співробітництва РФ Анатолій Пунчук, відзначаючи: Венесуелі надавався державний кредит на придбання мобільних системи ППО середньої дальності (ЗРК «Бук-М2»), великої дальності («Антей-2500»), на купівлю винищувачів Су-30МК2, вертольотів Мі-35М, танків Т-72, ​​БМ П-3, БТР-80 і навіть 100 тис. автоматів Калашнікова моделі АК-103 (експортний варіант калібру 7,62).

Сьогодні, читаючи підсумки з-за Атлантики, у Москві говорять, що, мовляв, Росія вже виконала всі військові контракти з Каракасом. Звісно, як завжди брешуть. По-перше, з яких таких доходів Мадуро повернув збройові кредити із відсотками? По-друге, Венесуела зацікавлена ​​в модернізації наземних і повітряних систем озброєнь, раніше поставлених з Росії (хоч і швидко, проте застаріли), заявляв 6 грудня 2018 року міністр оборони країни Володимир Падріні Лопес на переговорах з російським колегою Сергієм Шойгу. А в серпні 2018 року голова «Рособоронекспорту» Олександр Міхєєв заявляв про плани ввести в експлуатацію у Венесуелі вертолітний сервісний центр і центр для підготовки пілотів, а також добудувати завод із виробництва автоматів Калашнікова.

Читайте також: Клімкін підтримав «дух свободи» протестуючих венесуельців

Фото mv-vatanparvar

Про будівництво двох збройових заводів з ліцензійного випуску АК-103 (25 тис. штук щорічно) і патронів калібру 7,62 мм до них ще в 2006-му домовилися Путін і Чавес 13 років тому. Договір пішов у справу, точніше – у справи. Кримінальні. Голова розробляв патрони КБ автоматичних ліній імені Кошкіна Микола Масляєв, наприклад, проходив за двома, за розтрачування 7,5 і 150 млн рублів. Гендиректор компанії «Будінвестінженерінг СУ-848» Сергій Попельнюхов відповідав за розкрадання 1 млрд руб. Як наслідок, до 2011-го, згідно з контрактом, заводи не заробили. А в березні 2013 року ревізія встановила, що «СУ-848» виконала лише 50% будівельно-монтажних робіт, з яких за актами були затверджені 9%. Як говорилося в документі, при будівництві припустилися «браку й невідповідності проектних рішень».

У 2014-му будівництво заводів було зупинено взагалі. Нинішній «космонавт», а тоді віце-прем'єр Дмитро Рогозін, який опікувався в уряді ВПК, сильно дивувався: що ж таке, як же так? Після чого оперативно вирішив вирушити до Венесуели. Потрапивши туди в грудні 2016-го та виявивши будівлю заводу виконаною лише наполовину, без вікон, дверей і підведеної електрики, тут же пообіцяв: «Ми плануємо, що в 2019 році в повну силу запрацює вже завод з виробництва автоматів АК-103 і боєприпасів». «Змінили підрядника, усе обладнання російське повністю вже поставлено, тобто всі верстати перебувають на відповідальному зберіганні», – випромінював він оптимізм. 

Настільки, що заразив ним міністра оборони Венесуели Лопеса, який, прилетівши в Москву у квітні 2018-го на чай до Шойгу, повторив прогноз Рогозіна щодо 2019 року й підкреслив: «Ми постійно відстежуємо, як ведуться роботи. І необхідно відзначити, що цей завод має стратегічне значення для незалежності Венесуели та її збройних сил». Останній бадьорий рапорт прозвучав у липні 2018-го з вуст російського посла в Каракасі Володимира Заємського: «Я сподіваюся, що нові плани будуть витримані й у кінці 2019 року один із заводів буде введено в дію». 

«Я сподіваюся» та «один із» дещо охолоджували передчасну радість. Яку (тепер зрозуміло, чому) змінила сьогодні в Кремлі глибока зневіра, яка викликала настільки палкі промови про «спровоковане ззовні загострення внутрішньополітичної кризи» і «деструктивне зовнішнє втручання, грубо зневажає основні норми міжнародного права». Вони б ще розп'ятого хлопчика в сомбреро приплели.
Василь Хайруллін, Lenta.UA    

(Заставне фото delonovosti.ru)
 

Читайте також: Українська розвідка оголосила втрати РФ від «смішних» санкцій

Viktor Slezko

Новини

Найпопулярніше