Друга за престижністю літературна премія в світі присуджена за роман, від якого відмовилися 30 видавництв

Можливо, найцікавіше в Букерівській премії цього року - то, що Дуглас Стюарт отримав її за роман «Шаггі Бейн», якому колись відмовили в публікації близько 30 видавництв. До речі, приблизно те ж саме було з книгою зовсім іншого жанру - першим романом про Гаррі Поттера, написаниму Джоан Роулінг. Тільки видавництв, що відмовили їй в публікації, було вдвічі менше - 14. Можна згадати і те, що на початку свого знаменитого роману «Вибір Софі» американський класик Уільям Стайрон згадував, як він молодим редактором забракував рукопис якогось Тура Хейєрдала про подорож на «Кон-Тікі».

Не читаючи роману (схоже, не читали його і журналісти західних ЗМІ, які повідомили про нагородження Стюарта, настільки короткий і одноманітний переказ змісту роману в різних виданнях), важко судити, наскільки, скажімо так, «революційний» для сучасних західних критеріїв визначення кращої прози його зміст. Однак деякі припущення можна зробити вже зараз.

По-перше, «Букером» нагороджений роман, що розповідає, серед іншого про, як було прийнято писати раніше в анотаціях, «нелегке життя робітничого класу». Однак на відміну від анотацій, які знаходили цей зміст навіть у тих книгах, де його не було, в «Шаггі Бейні» він є. Дія роману відбувається в Глазго часів правління в Британії Маргарет Тетчер і її реформ, через які в це двохмільйонний місто прийшли економічна криза, зубожіння населення і маргіналізація того самого «робітничого класу», який до цього вважався головною опорою Британії, на той час ще «майстерні світу».

По-друге, премією був нагороджений автор, який хоча і живе зараз в США, але родом з найбільшого міста Шотландії, що зараз перебуває в досить складних стасунках з самою Англією. Можливо, члени журі враховували виключно художні достоїнства роману (за їхніми словами, рішення вони ухвалили одноголосно і всього за годину - на відміну від минулого року, коли їм не вдалося зробити вибір між двома авторками, і тому довелося нагороджувати обох). Але не можна виключити, що бажання Лондона «навести мости» з Шотландією все-таки присутнє. Адже Стюарт - всього другий шотландець, який отримав Букера з часу заснування премії в 1969-му році.

По-третє, повертаючись до змісту роману, треба зауважити, що він в переказі ЗМІ нагадує класичний англосаксонський роман 19-го або першої половини 20-го століття - дорослішання 16-го річного хлопчика Шаггі з робітничій родини, яке відбувається на тлі згасання його матері Агнес, що страждає на хронічний алкоголізм. На все це накладаються підліткові проблеми Шаггі, пов'язані з сексуальністю, що прокидається в ньому, але головне для нього, як можна зрозуміти, все ж мати.

У реальному житті автор роману «Шаггі Бейн» і новоспечений лауреат Букера врятувати свою матір-алкоголічку не зміг, і вона померла, коли йому було 16 років. Дивна річ, але письменством 44-річний автор почав займатися порівняно недавно - десять років тому, причому у вільний від роботи час. За основною своєю професією Дуглас Стюарт дизайнер одягу і працює в Нью-Йорку, куди поїхав в 24 роки після закінчення Королівського коледжу мистецтв у Лондоні. Правда, зараз він вже закінчив другий роман.

Пишуть, що він навіть сказав, що Букерівська премія допоможе йому повернутися жити в Глазго. Ну, це, можливо, було зроблено під емоціями. Адже Букер за мірками, наприклад, цін на нерухомість, нехай і в Глазго, невеликий - всього £50 тисяч. Не порівняти з Нобелівською премією з літератури, сума якої в різні роки коливається біля цифри $1 млн. 

Зате, на відміну від таємничості засідань Нобелівського комітету, протоколи якого засекречуються на 50 років, регламент присудження Букерівської премії розроблений дуже чітко. Спочатку журі, склад якого, знову ж таки, на відміну від Нобелівської премії, відомий, оголошує лонг-лист, (12-13 книг), потім - шорт-лист (зазвичай 6 - з них в цьому році 5 авторів проживають за межами Британії), і тільки після цього обирає остаточного переможця. Тому і скандалів або просто виразів подиву, які в достатку трапляються після оголошення чергового лауреата Нобелівської премії з літератури, навколо Букера зазвичай не відбувається.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Twitter