У Великобританії показ телесеріалу змусив уряд терміново зробити те, чого від нього вимагали десятиліттями

Відразу попередимо, що у нас (у тому числі й гугл-перекладач) неправильно перекладають в даному випадку The Post Office як "поштове відділення", що у тих, хто знайомиться з усією цією історією, викликає подив - як якесь "поштове відділення" могло засудити понад 900 осіб, яким довелося виплатити несправедливі, як з'ясувалося пізніше, багатотисячні штрафи за крадіжки, які вони не робили?

Насправді The Post Office це британська поштова компанія з роздрібною мережею, що налічує близько 11 500 поштових відділень. При цьому не треба плутати її з Royal Mail, яка справді займається листами та посилками. The Post Office надає населенню широкий спектр послуг, включаючи банківські і навіть торгівлю в роздріб, як було показано в серіалі, домашньою випічкою.

Існують ці поштові відділення (99% з них) на правах франчайзингу, а працють в них так звані субпочмейстери, яких, щоб уникнути плутанини, простіше називати операторами. Оскільки франчайзинг має на увазі чіткі однакові стандарти, у всіх цих відділеннях The Post Office встановив наприкінці 90-х років єдине бухгалтерське програмне забезпечення Horizon від японської компанії Fujitsu. Програма виявилася несправною (у серіалі показано не тільки це, а й те, що програма допускала віддалене управління з центрального офісу), внаслідок чого нарахувала майже тисячі операторів недостачі (по суті – крадіжки) у розмірі від кількох тисяч фунтів стерлінгів до десятків тисяч.

Стан обвинувачених погіршувався ще й тим, що компанія мала право на власне розслідування без залучення поліції та прокуратури, що ставило їх практично у безправне становище. Ті, хто не погоджувався платити тисячі чи десятки тисяч фунтів, йшли до в'язниці. а четверо операторів за цей час через таку перспективу навіть наклали на себе руки. Зрештою, з ініціативи одного з операторів, того самого "містера Бейтса", на The Post Office подали до суду, для чого головному герою довелося організувати для групового позову понад 500 своїх постраждалих, як і він, колег.

Історія тривала 15 років і в результаті суд визнав правоту позивачів - проте судові витрати обійшлися їм в £43 млн., що "з'їло" більшу частину компенсації. Крім того, розгляд індивідуальних апеляцій просувається вкрай повільно - поки що розглянуто всього 142, з яких всього 93 задоволені.

Загалом усе це могло тягтися ще роками, особливо враховуючи те, що суспільство взагалі було не в курсі цього процесу або його деталей. Але серіал із 4 епізодів, який стартував 1-го січня 2024 року на британському телебаченні, і показав увесь емоційний бік страждань несправедливо засуджених людей, викликав таку потужну громадську реакцію, що прем'єр Ріші Сунак вже пообіцяв терміново внести до парламенту законопроект, який вирішить усі ці проблеми за один раз - усі вироки буде скасовано, а компенсації у розмірі від £75 тис. до £600 тис. і вище (але збитки більше за цю суму треба буде доводити) виплачені.

Проблем тут дві - по-перше, скасування законом судових рішень не цілком юридично коректне, а по-друге, таким чином можуть виправдати і реальних шахраїв (якщо такі були). Для того, щоб цього не сталося, ті, хто хоче отримати виправдання та компенсацію, повинні написати заяву, що вони невинні. Якщо пізніше з'ясується, що це брехня, будуть штраф і інші кари.

Але то вже деталі. А головне тут в іншому - у тому, що мистецтво все ще може, впливаючи на уми та почуття, допомогти людям.

Фото: YouTube