У світовий прокат вийшов фільм, який відкривав в цьому році Каннський кінофестиваль

66-річний Джим Джармуш - не просто знаменитий кінорежисер. Він давно вже визнаний прижиттєвим класиком, який, як вважається, просто не може зняти слабкий фільм. І це надає глядачам його картин погану послугу: на будь-яке зауваження простодушного відвідувача кінотеатру, який прийшов подивитися зомбі-хоррор «Мертві не вмирають», що йому було нудно, знавець відповість - мовляв, так і було задумано режисером.

Тому і відгуки світових ЗМІ на цей фільм, що розповідає про маленьке провінційне американське містечко, де троє поліцейських і іноземка, що полюбляє катани (Тільда Суїнтон), рубають голову зомбі, настільки суперечливі. Втім, доклав до цього руку і сам Джармуш, що спеціально заклав в свій фільм «обманки», які можуть завести кінокритика в залежності від його віку і досвіду в будь-яку сторону.

Так, рецензенти масових ЗМІ роблять акцент в першу чергу на суперзірковий склад акторів, які грають у фільмі - Білл Мюррей, Тільда Суїнтон і т.д. Тут навіть зомбі-любителя кави, який з'являється на екрані в цілому максимум на хвилину, грає Іггі Поп, а якщо потрібна молода актриса максимум на п'ять хвилин, то це буде Селена Гомес з її 130 мільйоном передплатників в Instagram. Актриса вона, до речі. в цьому фільмі ніяка, та й грати їй там практично нічого - з такою роллю впоралася б студентка театрального вузу.

Рецензенти ЗМІ, які спеціалізуються на кіно, починають перераховувати всі посилання на класику зомбі-хоррора, які дійсно є в фільмі Джармуша. У високочолих режисерів, які раптом беруться робити жанрове нішеве кіно, така звичка їснує. Так, у Уеса Крейвена в його слешерах герої часто міркують про те, що з ними має відбутися далі, посилаючись на свій досвід перегляду фільмів жахів. У Джармуша в його стрічці теж маса посилань на класику зомбі-«страшилок», починаючи від класика цього жанру Ромеро.

Рецензенти ЗМІ «широкого профілю» шукають у фільмі посилання на сучасну політичну ситуацію - і вони у фільмі дійсно є. Мовляв, мерці вилізли з могил тому, що на полюсах почали добувати нафту і Земля зійшла з осі. Правда, сам Джармуш політичний аспект заперечує, кажучи, що мав на увазі тільки екологію.

В принципі, всі вищеназвані рецензенти сходяться на тому, що в цьому похмурому, але з комедійними нотками, фільмі його режисер говорить про кінець світу. І тільки старі навчені кінокритики, деякі з яких пишуть кінорецензії вже півстоліття і бачили все, говорять про те, що Джармуш виносить в своєму фільмі вирок не стільки світу, скільки кінематографу, демонструючи, що в ньому вже все сказано і нічого принципово нового не вигадаєш.

І ця точка зору представляється після закінчення перегляду «Мертві не вмирають» вельми аргументованою.

Сергій Семенов, Lenta.UA

Заголовне фото: Twitter