У Парижі в Палаці інвалідів відбулась церемонія прощання з Жан-Полем Бельмондо

Скажімо так - якби сам Бельмондо режисирував церемонію прощання з ним, він би не зробив це краще. Як сказав після неї один з колег актора по кіноцеху, він думає, що «якби Бельмондо міг все це побачити, він вийшов би з труни і приєднався до нас». Втім, режисури в цій церемонії було не так вже й багато - головним в ній була реакція присутніх, тисячі родичів і колег актора, а також шанувальників, яким дозволили пройти всередину. Для того, щоб потрапити в число цієї тисячі обраних, деякі прості шанувальники Бельмондо прийшли до Палацу інвалідів з ранку. Решта могли спостерігати за тим, що відбувається на великих екранах, встановлених за межами Палацу.

У своїй промові президент Франції Еммануель Макрон сказав, пише francetvinfo.fr, що «ми любимо Бельмондо тому, що він був схожий на нас, був членом нашої сім'ї. Він одружився на Франції». Труну, накриту прапором Франції, несли, як і можна було очікувати, під знамениту мелодію Енніо Морріконе з фільму «Професіонал». І на цей раз оплески, яким її проводжали, були, як ніколи, доречні.

Зауважимо, що цей звичай, який прийшов до нас із Заходу, у нас прижився не цілком коректно. Оплесками там проводжають не всіх небіжчиків, але акторів, співаків, музикантів, людей, чия професія або, якщо завгодно, життя, було присвячене служінню публіці. І ця публіка, аплодуючи, віддає своїм улюбленцям останні почесті.

Недарма для прощального портрета було вибрано фото усміхненого Бельмондо. І яким контрастом до неї були спіймані операторами кадри облич зі сльозами, які напевно увійдуть в історію кіно. Та й історію Франції теж.

Фото: France 24