У Парижі пройшов щорічний конкурс на кращий багет, переможець якого поставляє хліб президенту Франції

Для того, щоб зрозуміти, що таке для парижанина, та й взагалі для француза, багет, треба знати, як мінімум дві речі. По-перше, для француза старшого покоління вираз, звичний для українця старшого покоління з дитинства, «їж з хлібом», абсолютно незрозумілий. Багет для француза це не додаток до їжі, а повноцінна їжа. І до нього пред'являються такі ж високі дегустаційні вимоги, як, наприклад, до знаменитих французьких сирів.

А, по-друге, президент Франції Еммануель Макрон пообіцяв французьким пекарям, що буде домагатися в ЮНЕСКО визнання багета об'єктом нематеріальної культурної спадщини. (Таке звання вже має, наприклад, неаполітанська піца). До речі, одна з привілей переможця паризького конкурсу на кращий багет - щоденна поставка кошика свіжоспечених багетів в президентський палац. Цікаво, що за останні роки, як повідомляє BBC , переможцями ставали, як правило, французи в першому поколінні, чиї батьки приїхали в Париж з колишніх французьких колоній.

Зазвичай в конкурсі беруть участь близько 200 найкращих паризьких пекарів. На першому етапі вони доставляють по два багета групі суддів, які перевіряють їх на відповідність стандартам ваги (від 250 до 400 г) і довжини (від 55 до 65 см). Багети, які пройшли перший етап, беруть участь у другому, де журі з 14 осіб оцінює їх за п'ятьма параметрами - випічка, зовнішній вигляд, запах, смак, м'якуш. 

Справа в тому, що до початку 90-х років мистецтво приготування багетів мало не зникло - заготовки з попередньо заготовленого тесту заморожували, щоб їх можна було транспортувати або довго зберігати, а самі багети випікали в формах. Пекарі були щасливі, але французів, які сьогодні з'їдають 10 млрд багетів в рік, не обдуриш - споживання стало падати.

Отже в 1993-му році уряд Франції прийняв спеціальну постанову, яка визначає, яким вимогам повинен відповідати справжній багет. Він повинен складатися тільки з пшеничного борошна, води, дріжджів і солі (ніяких розпушувачів та інших добавок), випікатися тільки вручну і, що важливо, продаватися тільки в тому місці, де його випікають.

Тому звичайний паризький власник невеликої пекарні встає щодня о 4 ранку. Такий режим роботи і те, що хліб, який продається в супермаркетах, обходиться покупцям дешевше, призводить до того, що у Франції щорічно закриваються більше тисячі маленьких приватних пекарень. І, як каже один з переможців паризького конкурсу: «Це ганьба. Це хліб, і це Франція, де належить купувати хліб у пекарні, де люди рано встають, щоб зробити його для вас вручну ».

Фото: BBC