У Кравчука немає повноважень, у Зеленського - політичної волі: ось чому Україна заблокувала мінський процес - Розенбаум

Про це на своїй сторінці в Фейсбуці заявив політичний експерт і блогер Сергій Розенбаум.

На думку Розенбаума, перемир'я на Донбасі, про яке так люблять розповідати українські чиновники - це не тільки «перестати стріляти». Це складова частина всеосяжного врегулювання конфлікту відповідно до Мінських угод. І ось тут вся робота виявилася заблокованою - українська влада не готова виконувати Мінськ. Тому робота ТКГ перетворилася на порожню трату часу - українські представники не мають ні повноважень про щось домовлятися, ні політичної волі президента і Верховної Ради на досягнення миру.

Після саміту "нормандської четвірки" в Парижі представники непідконтрольноъ частини Донбасу неодноразово вимагали від України виконання політичних зобов'язань по Мінським угодами: представити на обговорення і узгодження проект поправок до Конституції України, що враховує особливості ОРДЛО, проект внесення до Закону про особливий статус поправок, які дозволять забезпечити реальний особливий статус на постійній основі, проект закону про загальну амністію і після цього закону про позачергові вибори. Крім того, більше півроку Донбас безуспішно вимагав обіцяні Україною пропозиції щодо переліку інших законів і актів, які потрібно коригувати, скасовувати або приймати, щоб особливий статус дійсно функціонував. Це адекватні прохання, обгрунтовані положеннями Мінських угод, які обидві сторони конфлікту зобов'язалися виконувати.

Але, як проаналізував у своїй статті політолог Кирило Кіквідзе, українська сторона повністю ігнорувала всі звернення. Проект конституції не внесено до ТКГ досі. В результаті в кінці травня 2020 року представники Донбасу самі внесли проект закону про особливий статус, який також був проігнорований Україною. Після натиску з боку Росії і ОБСЄ українська сторона в кінці червня 2020 р представила свій проект закону про особливий статус і закону про амністію. При цьому проект Донецька і Луганська Україна продовжує ігнорувати - ніяких зауважень і заперечень не представлено. Письмові зауваження "ДНР" і "ЛНР" до українського проекту по амністії, де немає загальної амністії, теж проігноровані.

Вже 15 липня 2020 року Верховною Радою України прийнято постанову № 3809 «Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році», четвертий пункт якого стосується виборів на непідконтрольный території і містить умови, які повністю суперечать Мінським угодами. Тим самим, Рада показала, що законодавча влада не має наміру ухвалювати закони, відповідні Мінську, навіть якщо вони будуть попередньо узгоджені в ТКГ.

Представники Донбасу в ТКГ негайно зажадали привести всі положення цієї постанови, що стосуються непідконтрольних територій, в повну відповідність з Мінськими угодами. Ними був запропонований варіант можливих поправок до постанови. Пропозиції були проігноровані. Українські представники, в тому числі, що увійшли до складу делегації України народні депутати, заявляють, що не можуть впливати на позицію Ради.

Таким чином, де-факто в української делегації відсутні повноваження на узгодження документів щодо політичного врегулювання. Проте, українська делегація наполягає на тому, щоб "для галочки" відпрацювати і затвердити якісь тексти, а що з ними робити, Рада, мовляв, "вирішить сама". При цьому Верховна Рада з 15 липня 2020 року і до теперішнього часу по факту не зробила нічого, щоб підтвердити зобов'язання законодавчої влади по реалізації Мінських угод. Йдеться саме про зобов'язання, а не про "політичні домовленості", тому що Комплекс Мір в усій своїй повноті був схвалений Радою Безпеки ООН, резолюції якого обов'язкові для виконання будь-якою державою, до якої вони відносяться. Якщо українська делегація не має повноважень від Ради домовлятися в рамках Мінських угод, це стосується не тільки політики, а й усіх аспектів врегулювання.

Через згадану позицію Ради і представників України всю роботу по врегулюванню відповідно до Мінськіих угод виявилася заблокованою. Оскільки заблокованою виявилася політична частина Мінських угод, без реалізації якої конфлікт не врегулювати, заблокованими виявилися і всі інші аспекти "Мінська" - будь-які досягнуті ТКГ рішення можуть легко бути дезавуйовані, або будуть носити тимчасовий характер. Єдиним винятком може бути припинення вогню, оскільки запобігання ескалації конфлікту, стрільби і вбивства людей залишиться актуальним, навіть якщо Україна відмовиться від "Мінська".

В цілому, пише Кіквідзе, ситуація викликає побоювання, що Україна планує або заморозити конфлікт, або вирішити його силовим способом. Ні те, ні інше - неприпустимо і неприйнятно для Донбасу.

«Це хороший аналіз і констатація існуючого стану справ. Але важливо також розуміти і причини, через які українська влада зайняла позицію «страуса». Президент Зеленський і його команда, замість того, щоб навести порядок в країні, забезпечити законність і зміцнити позиції владних інститутів, своїми непрофесійними діями добили ці інститути, потрапивши під сильний вплив західних кураторів і своїх «рідних» націонал-радикалів. Тепер виходить, що від суспільства є сильний запит на досягнення миру на Донбасі, але ні Захід, ні радикальні угруповання не дадуть цього зробити. Їм вигідніше керувати країною в стані хаосу, з дуже слабким президентом, своїми людьми в уряді і парламенті. І не схоже, що Зеленський зможе вибратися з цього болота», - зазначив Розенбаум.