У Голлівуді почався страйк сценаристів - чим він загрожує

Хоча поки зовні страйк голлівудських сценаристів, який номінально розпочався в понеділок увечері, виглядає зовні не так яскраво як демонстрації "жовтих жилетів" у Франції і навіть "Останнього покоління" в Берліні - лише 10 нечисленних пікетів у різних районах Лос-Анджелеса, насправді у ній беруть участь 11500 членів Гільдії сценаристів.

Як пише francetvinfo.fr. , останній страйк американських сценаристів відбувся в 2007-2008 роках і тривав сто днів, що призвело до колосальних втрат прибутків (загалом $2,1 млрд. для Лос-Анджелеса) та припинення виробництва фільмів та телесеріалів. Найменше від неї постраждають стрімінгові платформи (до яких, до речі, у сценаристів найбільші претензії), такі як Netflix, який може заповнити порожнечу, імпортуючи величезну кількість фільмів і серіалів. з усього світу. Якщо говорити про кінематограф, то там страйк спочатку може бути непомітним, але якщо він затягнеться, то може торкнутися випусків, запланованих на наступний рік. Найшвидше, прогнозує видання, постраждають телевізійні «нічні шоу» (наприклад, шоу Джиммі Феллона, Стівена Колберта чи Джиммі Кіммела). для яких потрібно писати репліки щодня.

Тут треба пояснити читачам, що, за винятком деяких привілейованих знаменитих драматургів, рядовий сценарист це - "робоча конячка", без якої, проте, не можуть обійтися навіть зйомки документального сюжету. А якщо говорити про шоу, то зазвичай найвдаліші репліки їх ведучих належать не ним, а написані заздалегідь тими ж сценаристами. Відберіть у ведучого аркуші паперу, які лежать перед ним (зараз, щоправда, більше користуються електронними пристроями) - і привабливий і впевнений у собі жартівник і улюбленець мільйонів перетвориться на "мямлю" з нескінченними паузами.

Сценаристи, тим не менш, чудово розуміють, що якщо за сто з лишком років існування кіно, а потім і його похідних, слави вони не досягли, то не досягнуть її і зараз. Питання стоїть лише про гроші, тобто збільшення гонорарів та інші виплати за написані ними тексти. Сценаристи кажуть, що вони щосили намагаються заробляти на життя своїм ремеслом, а зарплати стагнують чи навіть падають через інфляцію, тоді як їх роботодавці - студії та платформи - отримують прибуток і підвищують зарплати своїм керівникам.

Найголовніше, можливо, навіть не в цьому. Гільдія сценаристів звинувачує студії у прагненні створити економіку випадкових заробітків, за якої робота сценариста була б повністю позаштатною професією. Наприклад, зараз стрімінгові гіганти використовують сценаристів лише 20–24 тижні на рік, оскільки тривалість серіалів значно скорочується. Тому одна з вимог страйкарів – змусити студії наймати певну кількість сценаристів «на певний період, незалежно від того, чи потрібні вони чи ні».

Тут, знову ж таки, нам треба пояснити нашим читачам, що сценарист - умовно кажучи, не телевізор, який можна вимкнути, коли він не потрібен, і знову включити, коли він знадобиться. Навіть коли він на даний момент не затребуваний, сценарист все одно повинен вигадувати нові сюжети та героїв і розробляти ці задуми. Працювати за принципом акторів-початківців, які в очікуванні контрактів працюють у Лос-Анджелесі офіціантами і шоферами таксі, сценарист не може. Точніше кажучи, теоретично може – але тоді й сценарії будуть відповідної (тобто ніякої) якості.

І тут виникає ще одна проблема, яку ніхто не міг передбачити раніше. Оскільки деякі види сценаріїв (наприклад, для тих самих нічних шоу) справді не вимагають ні видатної якості, ні оригінальності, сценаристи побоюються, що в цьому випадку їх цілком може замінити штучний інтелект – якщо не зараз, то найближчим часом. Адже, наприклад, набагато простіше, ніж придумати гарний жарт, розшукати його серед багатьох тисяч колись написаних і сказаних - а для штучного інтелекту такий пошук займає частки секунди.

Фото: Twitter