Тринадцять проблемних кілометрів або чому імпортний аміак не потрапляє в Україну магістральним трубопроводом

Останнім часом вітчизняні засоби масової інформації часто тиражують повідомлення про різні «жахи», які відбуваються на підприємствах, що працюють в хімічній галузі - «продали підприємство», «вступили в змову», «здійснили переділ ринку»... Нерідко буває, що подібні претензії дійсно мають під собою реальні обгрунтування, але деякі з цих історій на перевірку виявляються чистим фейком. Часто це наслідок некомпетентності колег-журналістів, які, схоже, заради сенсації готові «докрутити» ту чи іншу інформацію до потрібного градуса, спираючись на поверхневі знання псевдоспеціалістів, що грають в шпигунів і зливають тухлу інформацію для таких «сенсацій».

Яскравий приклад - недавній скандал, в якому виявилося замішаним державне підприємство «Укрхімтрансаміак». У низці засобів масової інформації розгінним способом повідомили «сенсацію»: керівництво стратегічного підприємства, що займається транспортуванням аміаку від російського Тольяттіазот до Одеського припортового заводу, заблокувало українським компаніям можливість видачі аміаку на внутрішній ринок, який, як відомо, використовується як добриво. Претензії були озвучені безапеляційні: мовляв, в «Укрхімтрансаміак» це зробили спеціально - щоб перерозподілити ринок і «завести» інших трейдерів, які нібито дуже хочуть поживитися на цій темі. Lenta.UA вирішила розібратися в ситуації - адже мова йде про великий ринок добрив.

Читайте також: «Укрхімтрансаміак» транспортував в транзитному режимі 1,5 мільйона тонн аміаку за 7 місяців

Історія питання

Про ціну питання можна судити з деяких цифр - планується, що в 2020 році «Укрхімтрансаміак» заплатить до бюджету податків і ренти від транспортування аміаку більше ніж 1 млрд 350 млн гривень, а оборот компанії прогнозовано складе 1 млрд 679 млн грн (чистий дохід від реалізації згідно фінанплану підприємства).

Чи варто говорити, що тарифне утворення для транспортування аміаку, в тому числі і на внутрішній ринок - ключове питання, від якого залежить дохід підприємства, а значить - і обсяги бюджетних надходжень. Власне, тут ми і переходимо до ситуації, в якій опинилося нинішнє керівництво «Укрхімтрансаміаку», призначене трохи більше двох місяців тому.

Справа - в трубі. А конкретно - в її довжині, від якої «танцюють» все тарифи. Справа в тому, та частина магістрального аміакопроводу Тольятті - Одеса, де розташовані роздавальні станції (довжиною в 817 км 189 м), на сьогоднішній день включає в себе «проблемні» 13 км 189 м, які, перебуваючи на території України, протягом довгих років були на балансі російського підприємства «Трансаміак» (експлуатує російську частину аміакопроводу по той бік кордону). Коли в кінці 70-х років прокладали трубу, не особливо враховували територіально-адміністративні нюанси. І виявилося, що аміакопровід, який йде з Росії, проходить рівно 13 км 189 м по території України (Троїцький район, Луганської області), після чого знову йде в Росію.

З причини низки об'єктивних причин, включаючи наявність складнощів в постійному технічному обслуговуванні і експлуатації 13-ти кілометрової ділянки, в січні 2018 року росіяни передали його ДП «Укрхімтрансаміак». У свою чергу Мінекономіки своїм наказом закріпило цю ділянку за держпідприємством. Але після цього відповідно «попливли» всі тарифи для внутрішнього ринку, які встановлює Регулятор - адже за транспортування аміаку, в тому числі і по 13 км 189 м, потрібно доплачувати, оскільки весь маршрут транспортування збільшився і становить зараз 817 км 189 м. Далі почалася бюрократична плутанина: попереднє керівництво «Укрхімтрансаміаку» кілька разів намагалися подавати Регулятору листи з проханням переглянути тарифи на транспортування аміаку і його видачу через роздавальні станції, але при цьому «забувши» приплюсувати ці важливі 13 кілометрів. Але не забувши прокласти новий, який не настільки важливий маршрут перекачування від РС 33 до КС 15 (знаходиться поблизу ОПЗ, надалі привів до чергових кримінальних справ по так званому перерваного транзиту). Втім, досі через різну бюрократичну казуїстику або недбалість нові економічно обґрунтовані тарифи для внутрішнього ринку, що враховують всі нюанси протяжності маршруту, так і не встановлені. В результаті - договори з українськими компаніями, які займаються імпортом аміаку для українських споживачів, підписувалися відповідно до старого ціноутворення і без урахування 13-ти кілометрової ділянки.

Це не могло не привести до проблем. Результатом стало те, що через відсутність нових обґрунтованих тарифів на транспортування аміаку територією України, а також у зв'язку з тим, що 13 км не закладені в тарифі, державне підприємство за період 2018-2019 рр. і перше півріччя 2020 року попередніми підрахунками недоотримало понад 30 млн грн.

У зв'язку з такою «промашкою» в липні цього року слідчим підрозділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м.Києві під процесуальним керівництвом Київської місцевої прокуратури №4 було розпочато розслідування за ч.1 ст. 364 КК України (зловживання владою). На підставі постанови слідчого судді Дніпровського району Києва від 13.08.2020 прокуратурою в «Укрхімтрансаміак» були вилучені всі документи, що стосуються транспортування і видачі рідкого аміаку вітчизняним споживачам без включення в розрахунки тарифу на транспортування аміаку територією України ділянки довжиною 13 км 189 м.

Нікому не хочеться сидіти

У цілому нове керівництво «Укрхімтрансаміаку» на чолі з Вадимом Трунова пояснює дану ситуацію таким чином.

«Відпускати і далі аміак за низькими тарифами на транспортування по території України та ще й без обліку 13 км 189 м було б злочинно. Незрозуміло, яким чином можна було забути про дану ділянку і відтранспортувати сотні тисяч тонн аміаку за ці два з половиною роки. У зв'язку з цим ми не тільки призупинили видачу аміаку, але і відразу підняли питання на підставі обґрунтованого збільшення відповідних тарифів на транспортування територією України, з огляду на, що в останній раз їх стверджували ще в 2009 році. Наносити збитки державному підприємству ми не дозволимо. Ми рішуче відкидаємо всі корупційні схеми і прагнемо максимально відкрито працювати з вітчизняними імпортерами, надаючи виключно послугу транспортування і видачу аміаку», - зазначив виконуючий обов'язки директора Вадим Трунов.

Також топ-менеджер «Укрхімтрансаміаку» звертає увагу на пріоритети роботи даної компанії. «Ми, як державне підприємство, не хочемо брати участь у формуванні потреби обсягів поставок аміаку на внутрішній ринок в ручному режимі, як це було раніше заведено. Це не наша основна специфіка діяльності і керівництво компанії не повинно до цього мати відношення. Пріоритет «Укрхімтрансаміаку» - це транспортування товарного аміаку в режимі «транзит» від заводів-виробників до Одеського припортового заводу, звідки він поставляється на світові ринки. Але в свою чергу ми готові задовольнити запити всіх учасників ринку транспортування і видачу аміаку для потреб вітчизняних сільгоспспоживачі (за умови надання відповідних підтверджень і заявок на імпорт ресурсу). Після врегулювання відповідних тарифних питань ми готові відновити видачу аміаку для українських імпортерів, в тому числі, в рамках діючих договорів. Фактично тепер все залежить від оперативності Регулятора, який повинен визначити нову тарифну сітку для імпортерів аміаку на внутрішній ринок. Крім цього, можу офіційно підтвердити, що за час призупинення, видача аміаку не проводилася ні одному контрагенту, нові договори відповідно не підписувалися», - зазначив Вадим Трунов.

У підсумку - виходячи з ситуації, що склалася, все ж є надія, що не журналісти-псевдорослідувачі, які нерідко мотивовані певними зацікавленими бізнес-групами в розхитуванні ситуації і прямому лобіюванні їхніх інтересів, а представники вітчизняної Феміди, розберуться в «тарифному хаосі» - хто правий і винен, і винесуть справедливе рішення. Особи, причетні до нанесення збитків стратегічного підприємству, отримають по заслугах. Як це і годиться в правовій державі.

Читайте також: «Укрхімтрансаміак» відзвітував про перевиконання плану транзиту аміаку