Топ-4: крах моделі американського кінобізнесу, що працювала кілька останніх років

Оскільки тема майже безмежна, а нам треба бути короткими, заздалегідь відмовимося від емоцій та зосередимося на формулі "нічого особистого, лише бізнес". Що стосується фактів, на яких ми будуватимемо наші висновки, то вони загальновідомі - низькі (низькі відносно, але набагато нижчі за прогнозовані) касові збори фільмів Disney і, зокрема, супергеройських стрічок Marvel, а також стрічок від потокових відеосервісів.

Почнемо із останнього пункту. Хоча це звучить як гра слів, але так воно і є в реальності - американський кінобізнес зазнає аварії через прихід до нього ще більшого бізнесу. І тут ще треба додати до цієї гри слів парадокс - отримавши все, про що тільки можна було мріяти, режисери, видатні і не дуже, стали творити (тут це слово доречно) гірше. Чим, до речі, наголосили на вірності тези ще часів Відродження, що обмеження не заважають, а допомагають митцю.

Йдеться тут про фільми, про які ми вже не раз писали - "Вбивці квіткової повні" та "Наполеон". Проблема тут у тому, що ні їх режисерів Мартіна Скорсезе і Рідлі Скотта, ні компанію Apple, що профінансувала їх фільми, з її капіталізацією три трильйони доларів низькі касові збори цих стрічок особливо не хвилюють.

По-перше, якісь гроші ще відіб'ються при демонстрації цих фільмів на стрімінговому сервісі Apple+, а по-друге, вони розглядаються як маркетингові витрати на просування цього сервісу. Відповідно, від режисерів (у даному прикладі - Скотта та Скорсезе) були потрібні насамперед їх імена як бренд.

Та сама історія і з компанією Disney, яка ще кілька років тому била рекорди за кількістю своїх фільмів у списку найкасовіших. Як ми вже зазначали, тоді Disney здавався таким самим непереможним, як раніше - збірна Іспанії у футболі, але в підсумку і ті, й інші програли.

Тоді ми писали, що, звітуючи перед інвесторами, гендиректор Disney говоритиме в першу чергу не про касовий провал його останнього фільму "Бажання", а про бізнес компанії в цілому, включаючи потоковий відеосервіс Disney+. тематичні парки та ін. Тепер вже відомо, що, як повідомляє The Hollywood Reporter, акції компанії загалом продовжили спад та торгуються близько свого шестирічного мінімуму.

Як пише видання, після того, як у 2019 році сім фільмів Disney подолали позначку в мільярд доларів, цього року студія не мала жодної такої стрічки - вперше за дев'ять років. Наскільки в цьому велика частка прагнення Disney стати світовим лідером у кіно щодо політкоректності ("Русалонька" виявляється темношкірою, а серед "семи гномів" немає жодного актора з дефектами зрісту), сказати важко, але, як уїдливо зауважує журналіст, навряд чи на користь популярності фільму у широкої публіки відіграє обставина, що актриса, яка грає нову Білосніжку, ніяк не може перестати розповідати про те, як (цитуємо) сильно вона ненавидить колишній класичний диснеївський фільм "Білосніжка та сім гномів".

Ну і, нарешті, про супергеройські фільми. Тут "творці" з Marvel нагадують юну дружину зі старого англійського анекдоту, яка скаржиться своїй матері на чоловіка, який відмовився їсти приготований нею сніданок: "У понеділок їв моркву, у вівторок їв моркву, у середу їв моркву, а в четвер раптом сказав мені, що морква - це свинство".

Не можна, спираючись на феноменальний ще недавно касовий успіх супергеройських фільмів (останні "Месники" деякий час були першими в списку найуспішніших стрічок усіх часів і народів без урахування інфляції), без кінця, скажімо так, "годувати глядача морквою". Він, глядач, вже заплутався в тому, що відбувається у всесвіті Marvel, де вийшло вже понад тридцять супергеройських фільмів, почалася п'ята фаза і плануються, аж до 2027 року, шоста та сьома. І це при тому, що стрічки п'ятої фази одна за одною ставлять антирекорди щодо падіння касових зборів у другий вікенд прокату в порівнянні з першим, коли в кінотеатри йдуть фанати.

Звідси - висновок: ніякий успіх у бізнесі, якщо ви не є монополістом, не може бути вічним. А Disney (і не ньому одному), очевидно, після успіху 2019-го року здалося, що він має монополію в масовому кінематографі. І що глядач у цій ситуації буде покірно їсти "те, що дають". Виявилося – ні.

Фото: Pinterest