ПолітикаМіжнародні відносини

Тирада тирана: про що натякає Путін у своїй статті про Україну

11:45 14 лип 2021.  1341Читайте на: УКРРУС

Президент Володимир Зеленський у вівторок, 13 липня, вступив в заочну дискусію з незмінним господарем Кремля. Причиною, що спонукала українського гаранта полемізувати з Путіним, стала авторська стаття глави РФ, де той спробував девальвувати очевидні історичні факти. Яку гру затіяв ВВП, в матеріалі Lenta.UA.

Учора президент Володимир Зеленський, виступаючи на форумі «Україна 30», вступив в заочну полеміку зі своїм російським колегою Володимиром Путіним. Президент РФ, нагадаємо, днями виступив зі статтею, в якій доводив, що українці і росіяни - один народ.

Одним з найбільш конфліктних питань стала ситуація з правами національних меншин і «корінних народів» в нашій країні. Володимир Зеленський підкреслив, що права всіх громадян України повинні захищатися. «Так, у нас є меншини, ті ж самі росіяни, румуни, євреї... Це не означає, що вони якісь окремі у нас в державі», - зазначив Зе, окремо акцентувавши, що йому не подобається словосполучення «національні меншини», тому що воно асоціюється з нерівноправністю, тому Верховна Рада незабаром розробить законопроект про «національних громадах».

Читайте також: Путін виступив із заявою про транзит газу через Україну

Відповідаючи на критику Путіна закону про «корінні народи», прийнятого 1 липня, Зеленський підкреслив, що це внутрішня справа країни: «Докорінно народом» за новим законом в Україні вважається «автохтонна (корінна за походженням - ред.) етнічна спільність», яка не має власної держави за межами України. До переліку таких народів включені кримські татари, караїми, кримчаки. Українці, росіяни або, наприклад, угорці корінними народами не зважають. Точно так же українці не входять до Єдиного перелік корінних нечисленних народів Росії».

У Кремлі, проте, через цей закон реально «підгорає». «Закон прийнятий. Нові насіння розбрату посіяні», - написав у своїй статті президент Росії, назвавши документ «скандальним». А раніше Путін і зовсім порівняв виділення «корінних народів» в окрему категорію з «теорією і практикою нацистської Німеччини».

Ще одним «каменем спотикання» стало мовне питання. Зеленський вчора заявив, що в цій політизованою проблеми «знайти справедливість складно». Він погодився з тим, що набув чинності в 2019 році закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» неідеальний. Особливо неефективним Зе визнав квотування україномовного контенту на телебаченні. Проте, президент дав зрозуміти, що навколо мовного закону багато спекуляцій. «Пам'ятаєте, скільки було зловживань, їх піднімала Росія, про те, що, якщо я на вулиці розмовляю російською мовою, то мене будуть штрафувати. Це неправда», - обурився президент. При цьому він підкреслив, що не вважає російську мову «власністю Росії».

Путін же в своїй статті дав зрозуміти, що українська - що склалася за багато століть «регіональна мовна особливість, говір», а твори Івана Котляревського, Григорія Сковороди та Тараса Шевченка - «загальне літературне і культурне надбання» двох країн.

Володимир Зеленський зізнався, що не читав статтю президента РФ повністю - були «важливі справи і важливі зустрічі». «Але в тих частинах, які я прочитав, я побачив глибоку роботу. Дійсно, президент Російської Федерації витратив багато часу, тому що там багато архівної роботи. Я можу тільки позаздрити тому, що президент такої великої держави може дозволити собі витратити стільки часу на такий обсяг детальної роботи», - пожартував господар Банкової.

Він також поскаржився на те, що в Москві забувають українців, коли говорять «про перемогу над фашизмом, про Другу світову війну». «Не по-братськи це, так поступати. Більше схоже на Каїна і Авеля - щось з цієї історії», - сказав президент, пообіцявши при цьому «проаналізувати статтю і дати відповідь».

Слід зазначити, що до української історії в «своїй» роботі російський президент підійшов здалеку. Почав з часів Київської Русі, князів Рюриковичів і хана Батия. А завершив Евромайданом і Мінськими домовленостями.

Згадавши про Куликовську битву, Велике Князівство Литовське, Річь Посполита, Переяславську Раду, Північну війну зі Швецією, часи УНР, СРСР, і, нарешті, роки незалежності України, Путін звинуватив ЄС і США в тому, що вони «планомірно і наполегливо підштовхували Київ до того, щоб згорнути співпрацю з Росією».

«Крок за кроком Україна втягували в небезпечну геополітичну гру, мета якої - перетворити Україну в бар'єр між Європою і Росією, в плацдарм проти Росії. Неминуче прийшов час, коли концепція «Україна - не Росія» вже не влаштовувала. Потрібна була «анти-Росія», з чим ми ніколи не погодимося», - стверджує в своїй статті Путін.

І що, мабуть, найважливіше: кейсом «анти-Росія» президент РФ пояснює війну на Донбасі: «Проект «анти-Росія» відкинули мільйони жителів України. Кримчани і севастопольці зробили свій історичний вибір. А люди на південному сході мирно намагалися відстояти свою позицію. Але їх усіх, включно з дітьми, записали в сепаратисти і терористи. Західні автори проекту «анти-Росія» так налаштовують українську політичну систему, щоб змінювалися президенти, депутати, міністри, але була незмінною установка на поділ з Росією, на ворожнечу з нею».

До речі, дуже символічно і показово, що тема «анти-Росія» спливла в інформпросторі в 2012-му, коли на сайті журналу «Однако», що видавався нинішнім прес-секретарем» «Роснефти» Михайлом Леонтьєвим, з'явилася колонка історика, політконсультанта і письменника-фантаста Льва Вершиніна «США потрібна анти-Росія. А ніяких Україн не треба».

За наступні дев'ять років Вершинін написав ще кілька десятків статей в різних виданнях подібного штибу. До слова, Вершинін тепер живе в Іспанії і каже: «Існує Росія. Це не країна, не держава - це така собі цивілізаційна модель. Є чітка тенденція: розвалити і розірвати на шматки цю модель. Про це ще дідусь Бжезинський говорив. Будучи відірваними один від одного, вони приречені битися. Україна, виходячи з цієї логіки, не може бути нічим, крім як тараном і молотом проти Росії».

Якщо говорити про Бжезинського, то тут, швидше за все, мова йде про вже крилате висловлювання: «Росія може бути або імперією, або демократією, але не тим і іншим одночасно. Без України Росія перестає бути імперією, з Україною ж, підкупленою, а потім і підпорядкованою, Росія автоматично перетворюється на імперію».

Схоже, саме цей посил і є той самий ключ від світу, який не зміг добути, будучи президентом, Порошенко і марно намагається дістати Зеленський. Бо обидва - зважають на думку людей, які можуть терпіти захмарні тарифи на комуналку, але не пробачать здачу суверенітету.

Разом з тим, виникає закономірне питання: чому стаття Путіна з'явилася саме зараз? Відомий політолог Володимир Фесенко в зв'язку з цим констатує наступне: «Відповідь на це питання знає тільки Путін. Може він вирішив таким чином відреагувати на 30-річчя незалежності України. Адже виходячи з базових посилів цієї статті, «Україна, як помилка історії» давно повинна була припинити своє існування. Але Україна продовжує жити і розвиватися, всупереч путінським псевдо-теоріям. Путін все чекає, коли з'явиться «правильний» український керівник, що розділяє його погляди про «єдиний народ». А на практиці Україна все сильніше віддаляється від Росії. Кремлівського володаря це бісить. Але Путін не розуміє, що своєю агресією і насильством проти України він тільки відштовхує її від себе. «Насильно милим не будеш», - як кажуть в Росії. І тут ніякі статті не допоможуть».

«Мене турбує і хвилює, інше. Стаття Путіна щедро присмачена словесним єлеєм про дружбу, повагу і братські почуття до України. Але крізь цю словесну мішуру періодично проривається звіриний оскал російського імперіалізму. Це і теза про «єдину велику націю, триєдиний народ», і спростування сучасних кордонів пострадянських країн, за якими відбувся поділ Радянського Союзу. При бажанні це легко можна використовувати для обгрунтування територіальної експансії Росії за рахунок сусідів, в тому числі і України. Ми з цим вже зіткнулися в 2014 році. На жаль, стаття Путіна говорить про те, що може бути і нова хвиля в реалізації імперських амбіцій Путіна і кремлівської верхівки», - резюмує експерт, натякаючи, що своєю скандальною статтею Путін дає зрозуміти всьому світу: апетити Кремля ростуть. Очевидно, що це повинно апріорі стати тривожним дзвоном для діючої влади, яка звикла вирішувати проблеми по мірі їх надходження, геть забуваючи про превентивні заходи.

Читайте також: Лукашенко домовився з Путіним про гроші та газ

Ромашова Наталя

Новини

Найпопулярніше