Стратегічні ресурси держави опинилися в руках співвласника торгової мережі АТБ: на що розраховує влада

У самий розпал президентських виборів, 23 квітня, українська влада провела торги з продажу великих державних родовищ рідкісних металів і матеріалів. Це два родовища берилію і цирконію в Житомирській області (Пержанську і Ястребецкое), а також Завал'євське родовище графіту в Кіровоградська області. Власниками всіх цих ліцензій відповідно стали ТОВ «Пержанська рудна компанія», «Дніпро-торг-інфо» і «Гірничодобувна компанія України» (ГКУ). Остання на цьому ж аукціоні так само виторгувала права на Юр'ївську ділянку родовища титано-апатитових руд.

Хто встиг на розпродаж

До нинішніх торгів, Завал'євське родовище належало компанії «Графітінвест», капітал якого формував менеджмент ТОВ «Завал'євський графітовий комбінат». А до них, протягом майже двох десятиліть, родовищем і комбінатом керувало україно-російське ТОВ «Національний Центр з розвитку атомної енергетики», що входило до холдингу російської корпорації «Магнезит». Корпорація належить канадцям Едуарду Шифріну і Олександру Шнайдеру, зятю ізраїльського хіміко-металургійного трейдера Бориса Бірштейна. Останній в кінці 1990-х був роботодавцем екс-прем'єр-міністра Євгена Марчука в компанії «МАПФГ Україна», і мав певну популярність на ринку експорту чорних металів і добрив з України.

За винятком нового власника українських гірських графітових запасів (компанії ГКУ), більшість переможців квітневого тендера входять в орбіту бізнесмена Романа Дружбіна, якого вітчизняна преса називала в числі колишніх ділових партнерів глави МВС Арсена Авакова в нафтогазовому бізнесі. З січня цього року, в державних органах реєстрації майнових прав Дружбін значиться власником 85% установчої частки в компанії «АЕСУ Атомні енергетичні системи України» Геннадія Буткевича (співвласника торгової мережі АТБ). Іншими співвласниками АТБ є далекий родич Юлії Тимошенко Віктор Карачун, а також Євген Єрмаков - власник металургійних заводів «Оскар» (Нікополь) і «Дніпропрес» (Дніпро).

На початку 2019 р «Дніпропрес», що належить партнеру Буткевича, увійшов до числа перспективних підрядників державної корпорації НАЕК «Енергоатом». Завод пройшов сертифікацію, і почав витісняти з українського ринку реакторного обладнання російські компанії. Зокрема, він претендує на поставки кругових портальних кранів реакторної зони, які переміщують ядерне паливо та іншого спецобладнання. Партнерська заводам Єрмакова компанія «АЕСУ», в свою чергу, влітку 2018 р уклала угоду з відомою американською інжинірингової компанією Holtec International.

У короткостроковій перспективі угода охоплює сферу постачання сировини і матеріалів для виробництва контейнерів для радіоактивних відходів. У довгостроковій перспективі, сторони заявили про спільні зусилля по просуванню на український ринок американських малих модульних атомних реакторів моделі SMR-160. Ці міні-реактори розширюють для нашої країни вибір варіантів неминучого переоснащення АЕС, яке доведеться проводити в найближчі десять-п'ятнадцять років.

Міні-ректори можуть стати доповненням, або взагалі повною альтернативою домінуючим в нашій країні реакторів виробництва РФ, а також новим для України атомним установкам КНР, США, Канади та Франції. Незважаючи на гарячі українські декларації лояльності в період 2005-2010 років, всі ці виробники так і не змогли пробитися крізь російський технологічний «завісу» над Україною.

З появою нових моделей міні-реакторів на світових ринках, ситуація стрімко змінюється. І головним каталізатором активності в сировинному секторі української кольорової металургії стає нова хвиля конкурентної боротьби, яка розгорається за вельми перспективний ринок нашої країни. Адже держав, в яких АЕС виробляють кожен другий кіловат електроенергії, в світі дуже мало.

Фаворити сезону

Квітневі торги рідкіснометалевими ресурсами держави - це завершення дворічного сезону розпродажів рідкіснометалевих запасів. Ажіотаж почався після відходу уряду Арсенія Яценюка, з ким в українській владі мало хто хотів ділиться, і бурхливо розгорівся в епоху Володимира Гройсмана. Найбільше українська преса шуміла про три продажі епохального сезону.

Перша з таких резонансних угод - видача в 2017 р спецдозволу на Полоховское родовище літію в Кіровоградській області. Його отримала компанія «Укрлітійвидобування». Якщо вірити пресі, станом на кінець 2018 р її контролювали народний депутат Вадим Новинський і Ігор Воронов з групи компаній Дмитра Фірташа.

Другий договір - продаж Держгеонадрами України в березні 2018 р прав на розробку Шевченківського родовища літієвих руд у Донецькій області, видана на 20 років. Права на запаси отримала компанія «Петро-Консалтинг». Вона заснована фізособами посередниками, які мають однаковий номер телефону з фірмою «Чарівний маєток» киянина Ігоря Ігнащенко. У ряді розслідувань преси та силових структур, Ігнащенко фігурує як інвестиційний партнер Ігоря Гладковського, сина колишнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського. Усіх трьох ЗМІ відносить до менеджменту народного депутата Ігоря Кононенко - ділового партнера Петра Порошенка.

І третя гучна подія - судова передача в 2019 р прав на розробку 4-х великих родовища урану в центрі нашої країни. На початку 2019 р їх отримала все та ж компанія АЕСУ. До групи входять два родовища урану на півночі Миколаївської області, які розташовані в ареалі роботи Південно-Української АЕС (Сафонівська і Михайлівська площі), а також два родовища урану в Дніпропетровській області (Сурська та Новогуровська площі).

Широкий експортний потенціал

Попит на продукцію українських родовищ щорічно зростає, і скорочуватися не збирається через високі темпи науково-технічного прогресу. Берилій серед інших рідкісних металів більше інших затребуваний на специфічних ринках - в авіаракетній, лазерній та атомній промисловості. На ці галузі припадає не менше 40% всього світового попиту на метал. Інша частина припадає на побутову електроніку, хімію і оптику.

Найбільшими споживачами літію є скляна промисловість і виробники акумуляторних батарей. На ці сектори припадає приблизно 70% і 20% загального продажу металу. Але самий високоприбутковий сегмент споживання літію формують корпорації атомної і оборонної промисловості. Цей сегмент споживання в Україні слабо розвинений, а в світі він займає 10-12% загального попиту. В оборонному машинобудуванні, літій використовується для сплавів авіаракетної промисловості. В атомній промисловості літієві емалі незамінні для підприємств-експлуатантів сховищ відпрацьованого ядерного палива.

Раніше Україні доводилося платити РФ щорічно понад $240 млн за покупку сервісу російських централізованих ядерних сховищ. Після початку будівництва ЦСВЯП-1 (сховище відпрацьованого ядерного палива) в зоні ЧАЕС у 2018 р, наша країна стала на шлях повної відмови від імпорту цих послуг з Росії. Відповідно, в цьому секторі української атомної промисловості сформувався додатковий попит на літій. Поки що, він покривається за рахунок імпорту матеріалів у американської Holtec International, яка, власне, і будує ЦСВЯП-1.

У світовій військовій промисловості, похідні ядерного літію служать як один з ключових елементів термоядерних боєзарядів (водневих бомб). Так само попит на літій формують підприємства-власники експериментальних термоядерних реакторів і установок, лабораторії ядерних прискорювачів, а також компанії-розробники військово-промислових рідкосольових реакторів.

Більше 70% світового і українського споживання циркону доводиться на виробництво склокераміки і чорних металів. Але найдорожчим покупцем продукції з цього металу є атомна промисловість. Вона використовує більшість споживаного цирконію для виробництва труб і несучих решіток паливних збірок ядерного палива для АЕС. Ця частина ринку цирконію займає не більше 7-12% всього попиту, але ціни цього сегмента в десятки разів вище решти ринку. В даний час, Україна тільки прагне до виробництва цирконієвих труб і решіток, випускаючи лише сталеві хвостовики і головки паливних збірок. Український монополіст по їх виробництву - ДП «Атоменергомаш» - працює в Енергодарі (Запорізька обл.).

Більше 50% споживання графіту - використання сировинних компонентів для кольорової і чорної металургії (флюси), нафтопереробки (мастила), хімії та електротехнічної промисловості (електроконтакти). Але найвищі світові ціни графітової продукції припадають на більш вузький сектор атомної і оборонної промисловості. Саме вони купують найдорожчу графітову продукцію і підігрівають загальні ціни - 30-35% попиту формують компанії-виробники регулюючих стрижнів активної зони атомних реакторів, сповільнювачів для уран-газових і уран-графітових атомних установок, а також - виробники композитних матеріалів для судно- і авіаракетобудування. Так само в світі стрімко зростає число углекомпозітних фабрик через бум технології 3D друку.

Вузький внутрішній попит

Усі працюючі на сьогодні в Україні типи атомних реакторів водо-водяні, і вони мають мінімум графітових і берилієвих компонентів. У той же час, ці два конструкційних матеріалів відіграють ключову роль в титульному на сьогодні українсько-американському атомному проекті - джерелі швидких нейтронів в Харкові, який вважається новою ядерною установкою в нашій країні. Йдеться про побудовану в 2017 р ADS-систему (Accelerator Driven Systems) Національного наукового центру ХФТІ. За своїм принципом система використовує уран високого (військового) ступеня збагачення. За конструкцією, установку умовно можна назвати графито-берилієвою. Вакуумплотной берилієва фольга служить внутрішнім відбивачем цієї ADS-системи, а углеграфіт формує багатотонний зовнішній відбивач її корпусу.

У минулому році ХФТІ отримав статус третього в Україні експлуатанта енергетичних ядерних установок, і став в один ряд з такими продавцями атомної електроенергії, як НАЕК «Енергоатомом» і Київський Інститут ядерних досліджень.

Дозвіл на будівництво установки в Харкові було отримано ще в 2013 р, але ХФТІ домоглася допуску на навантаження паливних касет в басейн витримки акселератора тільки 12 квітня 2019 р Відзначимо, що Державна інспекція ядерного регулювання (ДІЯР) в 2012-13 роки оперативно видала ХФТІ ліцензію на будівництво установки ADS, але потім сім років затягувала видачу двох окремих допусків на її фізичний експериментальний пуск, і на початок дослідно-промислової експлуатації. Як заявило пресі ДІЯР, причина в тому, що за цей час тільки чотири співробітника ХФТІ пройшли необхідні процедури отримання персональних ліцензій. Інших причин, чому так довго гальмувався провідний атомний проект між Україною і США, відомство пресі не називало. Втім, ДІЯР очолює Григорій Плачков, син глави Наглядової ради «ДТЕК Київенерго» Івана Плачкова. Вони разом з Рінатом Ахметовим і іншими акціонерами «Київенерго» належать до газово-вугільного лобі в українській енергетиці, яке історично протистоять вітчизняній атомноий технократії.

Навіщо потрібні атомні батарейки

Опис перипетій з харківським проектом ADS необхідний для розуміння, що на кону україно-американського проекту стоїть час, виграний атомним машинобудуванням України у конкурентів. Більш точно, виграш полягає в тому, що поки ще не запущений акселератор в Харкові - єдина в світі підкритична ядерна установка вище нульової потужності, яка здатна видавати електроенергію в 300 кВт. Всі інші наявні в світі нечисленні ядерні акселератори тільки споживають електроенергію. У США лідером підкритичних систем є комерційний проект Tera Power Білла Гейтса з видачею 300-400 мВт і планом запуску тільки в 2025 р Європейський консорціум Myrrha планує запустити для ЄС однойменну ADS-систему з потужністю видачі електроенергії 200 кВт не раніше 2030 р в 2024 -2028 рр КНР розгорне Venus III з з видачею електроенергії потужністю 600 кВт.

У довгостроковій перспективі енергетичні установки ADS можуть стати новим видом серійних промислових міні-реакторів для АЕС. У короткостроковій - ADS - виробник промислових радіоізотопів. Крім традиційного застосування в медицині, металургії та будівництві, ізотопи служать паливом для портативних «атомних батарей». Так називають радіоізотопні термоелектричні генератори MMRTG. Сьогодні це незамінне джерело живлення для супутникового зондування далекого космосу, який використовується у всіх сучасних зоряних місіях, від Cassiny до Curiositу. Але через ескалацію холодної війни між РФ і НАТО, в найближчому майбутньому «атомні батарейки» лавиноподібно розширять сферу свого застосування і стануть джерелом живлення для підводних дронів, міні-підводних човнів і для важких військових ударних безпілотників БПАК.

Що підігріває ажіотаж

Ціни урану і конструкційних рідкісних металів на світових ринках в останні роки зростають - попит на ці матеріали в почав рости як у специфічних секторів промисловості, так і у виробників товарів масового споживання.

В українському вимірі, до цього глобального цінового повороту в металургії рідкісних металів додалися і суто внутрішні причини. Перш за все, набирає обертів вихід нашої країни з-під ексклюзивного російського технологічного впливу. Воно орієнтувало Україну на російський імпорт, і гальмувало розвиток власного сировинного сектора кольорової металургії.

В останні роки, ці зміни почали залучати до технологічно складних виробництв рідкісних металів все більше місцевого приватного капіталу. За винятком декількох найбільших олігархів, бізнес в попередні роки був в основному байдужий до цього сектору української економіки. Тому можна вважати, що дворічний сезон розпродажів гірничорудних запасів - це тільки початок сплеску ділової активності.

Поки ж влада прилаштувала стратегічні ресурси держави - великі українські родовища графіту, літію, берилію і урану в руки несистемних посередників, які ніколи не працювали в кольоровій металургії раніше, і явно орієнтовані на майбутній перепродаж активів. А продадуть їх або російському капіталу з реєстрацією в інших країнах, або спеціалізованим транснаціональним корпораціям.

Андрій Старостін, спеціально для Lenta.UA

Заставне фото: УНІАН