ПолітикаМіжнародні відносини

Стайєрський забіг по-китайськи: яку гру затіяла КНР навколо війни в Україні

21:20 19 тра 2023.  5653Читайте на: УКРРУС

Не минуло й місяця після телефонних переговорів президента Володимира Зеленського з головою КНР Сі Цзіньпіном, як спецпредставник Лі Хуей вирушив у турне європейськими країнами для пошуку формули миру в російсько-українській війні. Першим пунктом призначення китайського емісара став Київ. Про те, чому приїзд «гонця» з Піднебесної, хоч і не призвів до миттєво-проривних зрушень, але є вкрай важливим у глобальному контексті, читайте у матеріалі Lenta.UA.

Максимально прикриваючись обтічними дипломатичними формулюваннями, в китайському МЗС відрапортували про візит свого спецпосланника до Києва, де Лі Хуей зустрівся з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою, главою президентського Офісу Андрієм Єрмаком, керівництвом МОУ та інших міністерств. Він заявив, що запропоновані головою КНР Сі Цзіньпіном «чотири необхідності» - це основоположні орієнтири.

Дуже примітно, що офіційний Пекін акцентував не на своєму мирному плані, що складається з 12-ти пунктів, а на «квартетній» формулі, озвученій головою Сі ще навесні минулого року, під час відео-саміту з президентом Франції Емманюелем Макроном і канцлером ФРН Олафом Шольцем.

Читайте також: США візьмуть участь у підготовці українських льотчиків

Ці «чотири необхідності», нагадаємо, мають на увазі повагу до суверенітету та територіальної цілісності всіх країн, дотримання цілей та принципів Статуту ООН, серйозне ставлення до розумних міркувань безпеки всіх сторін та докладання всіх зусиль для мирного розв'язання кризи.

Саме «кризою» тоді Пекін, Берлін та Париж назвали тоді повномасштабну війну, розв'язану путінською Росією. На сьогодні подібне формулювання публічно використовує хіба що Китай. У спільній декларації Сі Дзіньпіна, Макрона та Шольца, яку під час візиту до Києва «воскресив» Лі Хуей, йдеться також про спільні кроки трьох країн щодо мирного врегулювання та недопущення загрози застосування ядерної зброї.

У МЗС КНР учора особливо наголосили, що «панацеї сьогодні немає, і всім сторонам потрібно почати з себе, акумулювати взаємну довіру та створити умови для мирних переговорів». «Китай готовий сприяти тому, щоб міжнародне співтовариство сформувало найбільший спільний знаменник для врегулювання української кризи та доклало зусиль для якнайшвидшого припинення бойових дій та відновлення миру», - підсумували в китайському МЗС.

Українська версія підсумків зустрічей Лі Хуея у Києві була більш конкретною. Так, за словами голови ОП, у присутності китайського гостя було проведено нараду «щодо поточної ситуації з безпекою в країні». Крім того, як запевнив Єрмак, він разом із главою МЗС Кулебою докладно розповіли спецпосланцю КНР про десять пунктів формули миру президента України. «Ми зацікавлені у тому, щоб Китай був залучений до реалізації української формули смиру. Подякував за підтримку Китаєм суверенітету та територіальній цілісності України», - сказав Андрій Єрмак.

Таким чином, як бачимо, Піднебесна говорить про загальні принципи, тоді як офіційний Київ – про формулу миру Зеленського, яку, як відомо, публічно підтримали США та ще близько десяти країн.

До речі, на позиції Вашингтона слід зупинитись окремо. У своєму недавньому інтерв'ю американському телеканалу CBS глава ЦРУ Вільям Бернс недвозначно заявив, що Китай може розпочати таємні поставки зброї Росії, незважаючи на свої «мирні» зусилля по Україні. Головний американський розвідник окремо наголосив, що КНР - «не та країна, яка здатна відігравати конструктивну роль у вирішенні світових проблем».

Зазначимо, що Бернс – не єдиний заокеанський чиновник, який критикує посередницькі потуги Піднебесної. "Ми бачили китайський план, ми читали його, ми думаємо, що, відверто кажучи, можна було зупинитися відразу після перших двох рядків", - заявляв координатор зі стратегічних комунікацій у Раді національної безпеки Білого дому Джон Кірбі.

«Очевидно ми хочемо бачити мир в Україні. Українці хочуть побачити мир в Україні. Цього потрібно добиватися насамперед за участю української сторони. Це має виходити із фундаментального визнання того, хто тут є агресором, і це Росія», - додав Кірбі. За його словами, потрібно не припиняти вогонь, а спочатку "добитися успіху на полі бою", після чого можна буде розглядати можливість переговорів.

Ну, а контрольний постріл КНР зробив персонально президент Байден, який заявив, що китайський план неприйнятний вже тому, що його підтримує Кремль. «Путін вітає його. Як він може бути добрим? Я не жартую, я буду дуже чесний. Я не бачив у цьому плані нічого, що свідчило б про те, що в ньому міститься щось, що було б вигідно будь-кому іншому, за винятком Росії», - наголошував нинішній господар Білого дому.

У країні-агресорі справді співають оди формулі КНР. «Ми високо цінуємо щире прагнення китайських друзів зробити внесок у врегулювання конфлікту в Україні мирними засобами. Поділяємо всі міркування Пекіна щодо цього», - заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова.

Китайський мирний план привітав і скандально відомий постпред Росії при ООН Василь Небензя. Він зазначив, що «колективний Захід повинен прийняти той факт, що на нашій планеті є інші гравці, які мають свої інтереси, і з ними треба співіснувати і навіть цілком можна співпрацювати в обопільних інтересах, але на рівній і взаємоповажній основі».

Щодо української позиції щодо китайського плану, то президент Володимир Зеленський сформулював її так: «Мені здається, що це не мирний план Китаю, не резолюція і не декларація. На мій погляд, Китай просто показав свої думки щодо цього. Є деякі пункти, які мені зрозумілі. Є деякі думки, з якими я докорінно не згоден, як і весь світ. Проте це вже щось. Я вважаю, якщо там є думки, які так чи інакше збігаються з повагою міжнародного права, територіальної цілісності та якихось речей щодо безпеки, я думаю, ми повинні це в нормальному розумінні слова використовувати і попрацювати з Китаєм, чому ні?».

У Пекіні цей сигнал вловили і, мабуть, саме тому спецпредставник китайського МЗС під час візиту до Києва акцентував не на м'яко кажучи спірному плані КНР, а на вищеописаній формулі Сі Дзіньпіна, Макрона та Шольца.

«Візит Лі Хуея в Україну обійшовся без сенсацій, і це було для мене цілком очікуваним. Але не хвилюйтесь. Це лише перший його приїзд до Києва. Після відвідин низки європейських столиць та Москви, він повернеться до Пекіна, докладе обстановку, отримає нові інструкції та знову поїде до Києва, Москви, Парижа, можливо, й у деякі інші європейські столиці. Тобто, ймовірно, що в Києві китайського спецпредставника ми побачимо ще не один раз. Оскільки він виконує човникову дипломатичну місію, буде потрібна ціла низка таких турів, перш ніж виникне якийсь результат, або стане зрозумілою неможливість досягнення такої мирної угоди, яка відповідатиме інтересам Китаю», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Про те, в чому конкретно полягають ці інтереси Піднебесної в розмові з Lenta.UA розповів один з відомих вітчизняних дипломатів. «Чого реально глобально бажає Путін? Реінкарнації СРСР у межі 1991 року за винятком, мабуть, країн Балтії, які є частиною НАТО та Євросоюзу. Тобто, Україна – один, але далеко не єдиний паззл у картині неадекватних «хотілок» Кремля. Чого хоче Україна? Бути суверенною державою, яка має право на свій власний геополітичний вибір, у міжнародно визнаних межах знову-таки зразка 91-го. Чого хочуть США та інші країни Заходу? Повернення до міжнародного права, що не допускає можливості, коли одна держава, подібно до п'яного гопника з підворіття, захоплює і приєднує до себе території іншої. І, зрештою, чого хоче Китай? Створення двополярного світу, в якому Вашингтон та Пекін вирішуватимуть, що таке міжнародне право. Тобто КНР не так зацікавлена у припиненні російсько-української війни, як у досягненні власної мети – розуміння всіма глобальними гравцями, що без її участі та акцептації жоден конфлікт у світі не може бути реально вирішений. Питання про те, чи можливо за такої різноспрямованості завдань знайти спільний знаменник, чи це поки що фіксує ситуацію на екзистенційній позначці – риторичне», - констатує наш співрозмовник.

У свою чергу, політичний експерт Олеся Яхно робить наступний акцент: «Китаю вдалося немислиме – образно кажучи, посадити російського звіра на ланцюг за допомогою економічного впливу. Не можна виключати, що у разі критичної поразки Росія закликає Китай допомогти утримати ситуацію від внутрішніх процесів. Як до речі, і Захід у якийсь момент може розглядати КНР як функцію миротворця для запобігання хаосу та ядерним ризикам з боку РФ. Ну а Китай може зайти і залишитися там довше, і тоді Росія стане частиною китайської стратегії щодо впливу над Євразією. За будь-якого варіанта ситуація не спрощується. У цьому сенсі єдність і чіткість позиції Заходу (у тому числі у питанні членства України в НАТО) як ніколи важлива не лише з погляду війни проти України та тієї ціни, яку ми платимо, а з погляду інтересів самого Заходу та попередження ризиків у повоєнні роки геополітичної турбулентності».

Читайте також: ЗСУ перехоплюють ініціативу на Бахмутському напрямі

Ромашова Наталя

Найпопулярніше