Ситник атакував Татарова з помсти через протест проти зовнішнього управління - ЗМІ

16 грудня закінчився тримісячний термін, який Конституційний суд дав на врегулювання ситуації навколо Національного антикорупційного бюро та Артема Ситника, який всупереч рішенню КС досі займає посаду директора НАБУ.

У своєму рішенні від 16 вересня 2020 року Конституційний суд постановив змінити законодавство і врегулювати питання з призначенням і звільненням голови НАБУ. Але парламент досі так і не змінив цю процедуру.

У зв'язку із закінченням цього терміну розтлумачити, який тепер статус у директора НАБУ, спробував міністр юстиції Денис Малюська. Правда його трактування більше схоже на рекомендацію взагалі не виконувати рішення Конституційного суду, поки не буде прийнятий закон з новою процедурою обрання голови НАБУ, або ж поки не закінчиться термін перебування Ситника на посаді.

По суті, на даний момент єдиним представником виконавчої влади, який прямо заявив, що Ситник не має права очолювати антикорупційне відомство і повинен піти, був заступник голови Офісу президента Олег Татаров. Він же виступив проти системи зовнішнього управління Україною.

Після чого НАБУ активізувало проти нього кримінальну справу за історії із забудовником Мікітасем (докладніше про це можна прочитати тут).

І сьогодні Спеціалізована антикорупційна прокуратура в особі виконуючого обов'язки голови Максима Грищука оголосила про підозру Татарову. Сам Татаров вважає, що таким чином Ситник зводить з ним рахунки.

Так чи інакше, але очевидно, що ситуація з главою НАБУ розвивається як у відомому футбольному прислів'ї - "не забиваєш ти, забивають тобі". Відчуваючи нерішучість Офісу президента Ситник і Ко починають наступ на його керівників. На Банковій, очевидно, розуміють небезпеку для себе даної ситуації. Принаймні коментарі з ОП щодо дій НАБУ щодо Татарова поки суто негативні.

Однак питання - чи буде по Ситнику завдано удару у відповідь? Тим більше, що стосовно голови НАБУ також вже відкриті кримінальні провадження, які можна активізувати в будь-який момент силами ДБР.

У перспективах розвитку ситуації розбиралося видання "Страна".

"Ситник, давай, до побачення"

Вранці 16 грудня на столичних вулицях городяни помітили барвисті розтяжки з фотографією глави НАБУ Артемом Ситником і фразою "Давай, до побачення".

Ця дата була переломною в роботі Національного антикорупційного бюро, так як саме до цього терміну, згідно з рішенням Конституційного суду, парламент мав урегулювати механізм призначення і звільнення голови НАБУ.

Трьома місяцями раніше КС визнав неконституційними окремі положення закону "Про Національне антикорупційне бюро України", в частині закріплення повноважень президента утворювати НАБУ, призначати на посаду та звільняти з посади директора НАБУ, визначати трьох членів комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора бюро, призначати на посаду директора НАБУ одного з відібраних конкурсною комісією кандидатів, визначати одного члена комісії зовнішнього контролю, затверджувати положення про Раду громадського контролю та про порядок його формування.

Ще двома тижнями раніше Конституційний суд визнав неконституційним призначення в 2015 році Артема Ситника на посаду директора НАБУ. Згідно з вердиктом КС, тодішній президент Петро Порошенко перевищив свої повноваження, адже за Конституцією призначення директора НАБУ в його повноваження не входило.

Також Конституційний суд зазначив, що НАБУ за всіма своїми ознаками є органом виконавчої влади, а вищий орган в системі виконавчої влади - це Кабінет міністрів. Тобто повноваження щодо призначення керівника НАБУ повинні бути не у президента. А у Кабміну.

Набрання чинності цього рішення судді відстрочили на 3 місяці. За цей час, до 16 грудня 2020 року, Верховна Рада повинна була внести зміни в закон. Чого так і не відбулося.

Більш того, ці три місяці нічого не змінили в долі головного фігуранта історії - Артема Ситника. Він не визнав рішення Конституційного суду і, як ні в чому не бувало, продовжує виконувати обов'язки глави НАБУ.

Мін'юст заступився за НАБУ

16 грудня за Ситника заступився ще й міністр юстиції Денис Малюська, який на своїй сторінці в Facebook написав, що єдиний вихід з цієї історії - внести зміни до Конституції, які закріплять за президентом право призначення глави НАБУ.

"Перш за все треба повернути президенту повноваження призначати і звільняти директора НАБУ. Єдиний можливий механізм - зміни до Конституції, які зараз обговорюють депутати. Другий крок - на перехідний період (поки зміни наберуть чинності) треба врегулювати деякі процедури функціонування НАБУ (які не стосуються призначення директора НАБУ) окремим законопроектом. Його вже підготували і зареєстрували в Раді ", - написав міністр юстиції і додав, що за таким планом чинний директор НАБУ Артем Ситник продовжить працювати і виконувати свої функції або до дня обрання нового директора НАБУ за новою процедурою, або коли закінчиться його термін перебування на посаді - тобто 16 квітня 2022 року.

Але ймовірність внесення відповідних змін до Конституції здається примарною.

"Шансів і голосів за це немає. Може простіше привести закон у відповідність з Конституцією і передати повноваження з формування конкурсної комісії і призначення директора бюро - у Кабмін? Як це і виписано в рішенні КС?", - задається питанням екс-депутат Ігор Попов.

Цікаво, що міністр юстиції, цитуючи обставини, при яких можна звільнити главу НАБУ (закінчення повноважень, смерть, заяву про звільнення за власним бажанням, за результатами аудиту Бюро, обрання на іншу посаду, якщо директору виповниться 60 років, за станом здоров'я, недієздатність, обвинувальний вирок, вихід з українського громадянства, невчасно подана декларація, борг із виплати аліментів, якщо директор не може пояснити походження активів) проігнорував той факт, що 19 грудня 2020 року минає рівно рік, з тих пір, як Артем Ситник був внесений в реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення.

Перед цим Ситник програв в апеляційному суді по справі, яка стосувалася його відпочинку за чужий рахунок в мисливському господарстві в Рівненській області.

Поява рік тому прізвища Ситника в реєстрі корупціонерів свідчило про те, що головний антикорупційний орган країни очолює офіційний корупціонер. Але Ситник не втік зі своєї посади ні рік тому, ні після визнання Конституційним судом його призначення неконституційним.

До слова, міністр юстиції Денис Малюська не вперше трактує законодавство на свій лад. Наприклад, після набрання чинності закону, яким в.о. міністрів втратили свої повноваження, Малюська роз'яснював, що цей закон не зобов'язує прем'єра вносити в Раду подання на міністрів.

А вже через кілька днів прем'єр-міністр все ж зробив такі подання, і колишній в.о. міністра освіти Сергій Шкарлет став офіційним главою міністерства. Тепер же міністр юстиції взявся пояснювати (і радити не виконувати) рішення Конституційного суду.

І це трактування авторитетні юристи вже оцінили на термін "від 3 до 8 років" (позбавлення волі, згідно з Кримінальним кодексом, за невиконання судового рішення).

Наприклад, Віктор Шишкін, народний депутат України трьох скликань, перший Генеральний прокурор України, суддя Конституційного суду у відставці недавно на одному з круглих столів уже заявив, що генпрокурор має відкрити справу проти міністра юстиції.

"З вашого запитання про вислови міністра юстиції, я дуже коротко скажу. Він уже наговорив ... Я думаю, що Венедиктова повинна відкрити кримінальну справу, і негайно, по частині 4 382-й статті" Невиконання судового рішення. - прим. авт.) ... Від 3 до 8, пане міністре! Бажано, щоб ви так отримали ну як мінімум серединку, враховуючи пом'якшуючі обставини, адже це перший злочин. На "п'ятірочку" ви вже наговорили".

Погодилася з Шишкіним і Марина Ставнійчук, представник президента України в Конституційному Суді України (2007-2010), член Венеціанської комісії (2009 - 2013), експерт Венеціанської комісії.

"Це вже система для міністерства юстиції. Це не перша його позиція з нехтування рішеннями Конституційного суду, правових позицій Конституційного суду. Закон про Кабінет міністрів України, положення про міністерство юстиції України, не передбачає повноважень міністра юстиції з коментування навіть, а не те, що закликів не виконувати рішення Конституційного суду. Більш того, міністерство юстиції уповноважено в тому випадку, коли рішення будь-якого суду не виконується в Україні, забезпечувати примусове виконання рішень. Це прямі обов'язки міністра юстиції і того міністерства, яке він очолює. І насправді це дуже ганебна ситуація, коли фронтменом, спікером антиконституційної позиції в державі виступає міністр юстиції", - заявила Марина Ставнійчук.

Старший партнер адвокатської компанії "Кравець і партнери" Ростислав Кравець вважає, що відповідальність за підтримку Ситника повинен понести не тільки міністр юстиції.

"Все, що робить Ситник - абсолютно незаконно. На даний момент рішення Конституційного суду не виконує не тільки Ситник, а всі, хто залучений в збереження за ним посади, включаючи управління державної охорони, яке допускає на режимний об'єкт людину, яка незаконно займає стратегічну посаду. Порушує закон і міністр юстиції, який в манері Милованова, назвемо це так, дозволяє собі трактувати рішення Конституційного суду. У повноваження міністра юстиції не входить трактування рішень КС. На жаль, в Україні немає політичної відповідальності. У цивілізованій країні такий міністр як мінімум б подав у відставку за підрив довіри до державних інституцій. Навіть Венеціанська комісія заявила про те, що рішення КС є остаточними і оскарженню не підлягають. Їх невиконання є кримінальним злочином для всіх, хто залучений до цього процесу", - зазначає Кравець.

Тим часом, політолог Руслан Бортник вважає, що розрубати "гордіїв вузол" сьогодні здатний тільки президент.

"Якщо влада не хоче звільнити Ситника в зв'язку з набранням чинності відповідного рішення Конституційного суду, є й інший механізм - провести аудит НАБУ. Можливість обрати аудиторів є у цієї Ради, після чого Ситник міг би бути відправлений у відставку", - говорить Руслан Бортник .

Але він сумнівається, що будуть кардинальні зміни в антикорупційному порядку денному.

"Не довіряють НАБУ і Ситнику 70% українців. Те, що Ситник продовжує залишатися на своїй посаді, провокує в суспільстві антизахідні настрої, дискредитує лінію, що Захід бореться з корупцією. Де ж бореться, якщо, навпаки, її покриває? Але без нових домовленостей з Вашингтоном (а вони з'являться після приходу до влади в США нової адміністрації), раніше березня-травня, навряд чи ситуація зміниться. Усі рішення і нерішучість влади знімати Ситника покликані затягнути ситуацію. Це політико-правове піке, яке може розв'язати тільки президент. Або використовуючи існуючі можливості його законно звільнити або знайшовши компроміс із Заходом", - вважає Бортник.

І рік тому, і зараз на захист Ситника виступають західні посольства.

Їх обурення через рішення Конституційного суду, спрямованих проти Ситника, було настільки велике, що самому президенту Володимиру Зеленському довелося особисто запевняти послів "Великої сімки", що Ситник залишиться директором НАБУ після 16 грудня.

Помста Татарову

За весь час, що минув з моменту прийняття рішення Конституційного суду, єдиним представником виконавчої влади, який публічно висловився про те, що слід виконати вердикт КС, став заступник голови Офісу президента Олег Татаров.

Він прямо заявив, що Ситник не має права очолювати антикорупційне відомство і повинен піти. І ця заява викликало гнів НАБУ на самого Татарова. Спершу від його заяви офіційно відхрестився президентський офіс.

Потім НАБУ активізувало проти нього кримінальну справу за історії із забудовником Мікітасем, але відразу підозру вручити не змогли, так як генпрокурор Венедиктова поміняла команду прокурорів.

На початку грудня Ситник публічно заявив про причетність Татарова до кримінальних злочинів, пов'язаних з компанією "Укрбуд". За його словами, генпрокурор Ірина Венедиктова блокувала залучення Татарова до відповідальності. У відповідь на ці заяви Татаров пообіцяв подати позов на Ситника про захист честі і гідності.

А сьогодні (18 грудня - ред.) в.о. керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Максим Грищук підписав підозру Татарову.

Потім з'явилася інформація, що її вже вручили. Але в Офісі президента її спростували.

"Офісу нічого не відомо про вручення повідомлення про підозру Татарову. Олег Татаров працює в звичайному режимі, ніяких процесуальних і слідчих дій з його участю в Офісі Президента не відбувалося. Співробітники НАБУ дійсно відвідували Офіс Президента, але їх прохання виходили за межі законних процедур, а тому в доступі до приміщення ОПУ їм було відмовлено", - розповіла прес-служба ОП.

Втім, сам Татаров заявив, що не ховатиметься.

"У зв'язку з публікаціями в ЗМІ про наміри вручити мені підозру, ще раз заявляю свою публічну позицію. Ситник - це визнаний винним судом в корупції функціонер і державний злочинець, який зводить особисті рахунки", - заявив Татарів.

Про те ж заявив і адвокат Татарова Олександр Кузьменко. За його словами, він і його підзахисний готові брати участь у всіх процесуальних діях.

Кузьменко, до речі, сам по собі цікава особистість. Він колишній прокурор Приморського району Одеси, якого звільнили через люстрацію, потім відновили через суд, виплативши йому компенсацію. Він став першим люструваним, який виграв суд і поновився на посаді.

До слова, Національна асоціація адвокатів вже заявила про незаконність підписання підозри, так як Татаров - адвокат і виписати йому "підозру" може тільки повноцінний глава САП, а не в.о.

"Я б розцінив підозру Олегу Татарову як помсту іноземних посольств в зв'язку з тим, що він єдиний представник виконавчої влади, хто прямо заявив про зовнішнє управління, про те, що призначаються зовнішніми управлінцями кандидатури, є корупціонерами. Це пряма помста стурбованих послів, що не хочуть втрачати свої важелі впливу на судову систему в Україні", - говорить виданню "Страна" старший партнер адвокатської компанії "Кравець і партнери" Ростислав Кравець.

Як вважає політолог Руслан Бортник, історія з Татарова повинна була стати показовою для всіх державних чиновників, які спробують піти проти зовнішнього управління країною.

"Кейс Татарова показав, що західні інституції та їхні менеджери в Україні підуть на все для тиску і дискредитації тих, хто виступає проти зовнішнього управління. Це примітивна форма помсти, яка означає, що на кожного чиновника збираються папки, аналізується їх вся життєва історія, щоб в будь-який момент витягнути і спробувати закрити рот. Це все мало пов'язано з боротьбою проти корупції або щирим бажанням покарати чиновників, а робиться для боротьби з інакомисленням і бажанням пригасити будь-яким спробам відстоювати державний суверенітет", - говорить Руслан Бортник.

А відомий юрист Андрій Портнов порадив владі вирішити нарешті "проблему Ситника": "думаю, всім гілкам влади потрібно взяти волю в кулак і, незважаючи на посольства і бродячих активістів, швидко і жорстко вирішити проблему Ситника. Соромно дивитися, як визнаний винним в корупції функціонер за підтримки іноземних держав шантажує владу в обмін на власне крісло".

Відзначимо, що можливості для "симетричної" відповіді щодо Ситника є. У провадженні ДБР зараз перебуває низка справ, в яких глава НАБУ є фігурантом (Видання "Страна" про них уже писало).

Крім того, про кримінальні справи, в яких фігурує Ситник, говорив і Олег Татаров.

Тому ДБР, за наявності на те політичної волі влади і за погодженням з Офісом генпрокурора, може, теоретично, зробити підозрюваним і самого главу НАБУ.

Але поки нічого не вказує, що Зеленський готовий кинути настільки відвертий виклик зовнішньому управлінню.

Фото: Страна