Широко закриті двері: що «світить» Україні за підсумками саміту НАТО

У понеділок, 14 червня, в Брюсселі відбувся черговий саміт країн НАТО. Захід проходив в закритому режимі, і брали участь в ньому виключно повноправні члени Альянсу. Держави-партнери, до яких відноситься і наша з вами країна, запрошені не були. Однак, незважаючи на відсутність у бельгійській столиці делегації з Києва, українське питання на саміті обговорювалося.

В опублікованому за підсумками саміту комюніке йдеться, що Україна отримає План дій щодо членства (ПДЧ) для вступу, але альянс очікує від неї подальших реформ.

Читайте також: Кулеба розкрив секрет появи потрібних Україні формулювань у документах НАТО

«Ми підтримуємо рішення, прийняте на Бухарестському саміті. Україна буде членом альянсу згідно з Планом дій щодо членства як невід'ємної частини процесу. Ми підтверджуємо всі елементи цього рішення, а також подальші рішення, включаючи тим, що кожного партнера слід оцінювати по достоїнству», - йдеться в документі.

Таке формулювання по Україні звучить вперше. Щодо Грузії, яка, як вважається, йде на крок попереду України щодо готовності вступу в НАТО, таке визначення звучить з 2018 року. Однак, і для офіційного Тбілісі вчора так і не була названа хоча б приблизна дата вступу в Північноатлантичний альянс.

Учасники вчорашнього саміту апелюють до аналогічного заходу 13-річної давності. У 2008-му, нагадаємо, в штаб-квартиру альянсу надійшов лист за підписом президента України Віктора Ющенка, прем'єра Юлії Тимошенко і спікера Арсенія Яценюка з проханням приєднати Україну до Плану дій щодо членства в НАТО. На Бухарестському саміті НАТО навесні того ж року Україна отримала відмову в ПДЧ через позицію Франції і Німеччини. Надалі було прийнято заяву про те, що в перспективі Київ може отримати і ПДЧ, і членство в НАТО...

У вчорашньому спільному рішенні союзники по НАТО закликають Україну проводити подальші «широкомасштабні, стійкі і незворотні реформи», як в секторі безпеки і оборони, так і в інших сферах. У рішенні, зокрема, коротко згадана потреба «поваги до меншин», яку послідовно висуває Угорщина, протягом декількох років намагається блокувати просування України в НАТО через питання освіти для громадян України угорського походження. Втім, в даному рішенні немає деталізації, на якій наполягав Будапешт.

Також в підсумковому документі нинішнього саміту НАТО наголошується, що Партнерство розширених можливостей (Enhanced Opportunities Partner, EOP), яке Україна отримала в 2020 році, «додає імпульс до нашого, і без того амбітній співпраці і просуває подальшу військову сумісність».

Комюніке містить вираз підтримки альянсом територіальної цілісності і суверенітету України, а також Грузії і Молдови, і невизнання окупації Росією Криму та частини Донбасу.

«Річні національні програми під егідою Комісії Україна-НАТО (КУН) залишаються механізмом, за допомогою якого Україна просуває реформи, що стосуються її прагнення до членства в НАТО. Україна повинна повною мірою використовувати всі інструменти, доступні в рамках КУН, для досягнення своєї мети - впровадження принципів і стандартів НАТО», - резюмує колективний альянс.

Окремо в комюніке згадується недавня концентрація Росією військ на кордоні з Україною і на окупованих територіях. Альянс в зв'язку з цим звернувся до Кремля з наступним посиланням: «Ми закликаємо Росію бути відкритою і прозорою щодо своїх масштабних навчань, які проводяться без попереднього повідомлення відповідно до зобов'язань за Віденською конвенцією. Недавня неспровокована і невиправдана концентрація військ біля і навколо України є неприйнятною».

Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберґ, відповідаючи на питання журналістів, зазначив, що альянс «солідарний з Україною», а також вказав на практичну підтримку, яку Київ отримує як від блоку, так і від окремих його членів в двосторонньому порядку.

Індивідуальна, як, втім, і «пакетна» гуманітарна, а також військова допомога від країн-членів НАТО в нашу країну дійсно надходить. Однак обіцянки навіть не про членство - про надання ПДЧ так і залишаються абстрактними обіцянками на протязі ось вже тринадцять років. У соцмережах в зв'язку з цим іронізують, мовляв, нескінченно можна дивитися на три речі: як горить вогонь, тече вода і як НАТО розповідає про перспективи вступу для України...

У владних кабінетах, не дивлячись на те, що ніяких прогресивних рішень по Україні на вчорашньому саміті прийнято не було, підсумками саміту цілком задоволені. Ну, або роблять вигляд, що всіх все влаштовує. Віце-прем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина, перерахувавши всі пункти затвердженого вчора комюніке, констатувала, що «питання України є дуже важливим для НАТО».

Реакція Банкової на підсумковий кейс саміту також не змусила себе довго чекати. «Ми вдячні членам НАТО за таке цілком логічне рішення, яке повністю підтвердило рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року. Разом з тим в рішенні відсутні конкретні часові рамки наступних кроків про наше зближення з НАТО, на які ми сподівалися. Ми продовжимо курс на реформи в сфері безпеки і оборони з тим, щоб ще більше відповідати стандартам сумісності з державами-членами НАТО», - цитує президентська прес-служба Володимира Зеленського.

Попутно в ОП повідомили, що в своїх подальших двосторонніх переговорах з лідерами країн-членів НАТО «глава держави продовжить детальне обговорення євроатлантичних прагнень України». «Роль України в забезпеченні глобальної безпеки повинна бути належним чином оцінена», - підкреслив Зеленський.

Відзначимо, що протягом останніх тижнів президент багато разів наголошував на необхідності надання Україні ПДЧ в НАТО в розмовах із західними лідерами - зокрема, президентом США і буквально напередодні саміту - прем'єр-міністром Великобританії.

«Під час телефонного дзвінка Борису Джонсону перед самітом НАТО наголосив на важливості чіткої перспективи членства для України. Ми проводимо реформи в умовах зовнішньої агресії. Пора партнерам НАТО підтримати Україну конкретними рішеннями», - написав Зе в своєму Twitter. З конкретикою, як бачимо, суцільні прогалини, але риторика вищого керівництва, між тим залишилася досить м'якою.

Роль «злого поліцейського» в ситуації, що склалася зіграв глава МЗС. Вчора, під час одного з популярних політшоу, Дмитро Кулеба без купюр заявив, що Україна зробила досить реформ, щоб отримати від НАТО план дій щодо членства, і «заперечувати це було б цинічним лицемірством». «Ключове перешкода до одержання ПДЧ за підсумками саміту Північноатлантичного альянсу - то, що деякі країни-члени блоку не бажають йти на погіршення відносин з Москвою», - підкреслив Кулеба. Також він, констатувавши, що йому невідома жодна країна Балтії або Центральної Європи, яка б просувалася до членства в НАТО, і про яку Росія б не говорила «це червона лінія», дійшла висновку: «Всі ці російські ужастики про червоні лінії, як вони не допустять і не дозволять, - це все зрозуміло. Це шлях, який потрібно спокійно і виважено пройти. Стратегія полягає в тому, щоб працювати з тими скептиками, з тими країнами, які все ще мають якесь штучне абсолютно занепокоєння».

Занепокоєння української влади про вплив Кремля на процес євроатлантичної інтеграції України, досить незграбно намагаються заперечувати в Брюсселі. Генсек НАТО вчора з цього приводу заявив: «Кожна країна обирає свій шлях. Рішення, коли Україна стане членом НАТО, бере сама Україна і 30 країн альянсу. Росія не має права голосу або вето». Так, де-юре не має, але де-факто активно і успішно працює в «тилу», блокуючи євроатлантичні перспективи України.

Проте, починаючи з 2008 року, коли на саміті НАТО в Бухаресті була вперше озвучена ПДЧ-перспектива для України, певні зрушення були. Так, в березні 2018 го НАТО визнало Україну «країною-аспірантом». 20 вересня цього ж року нардепи вписали курс євроатлантичної та європейської інтеграції в Конституцію. Влітку 2020-го Україна стала членом Програми розширених можливостей НАТО. Мета ініціативи - посилення сумісності між партнерами і союзниками, які вже взаємодіяли в різних операціях під командуванням НАТО.

Але участь в програмі не є частиною ПДЧ... У сусідній Литві в зв'язку з цим відкритим текстом говорять: щоб переконати країни-учасниці альянсу, українські політики на всіх рівнях повинні в безперервному режимі говорити зі своїми європейськими колегами. І ось в цьому плані існують серйозні недоробки. Зрозуміло, що про НАТО повсюдно говорить президент і глава МЗС. Ну, а далі? Хтось із більш ніж двох сотень представників монобільшості проводить постійні «низові» переговори з іноземними колегами? Відповідь - ні.

Утім, крім комунікаційних, існують і інші перешкоди, що не дозволяють Києву стати 31-ою державою Північноатлантичного альянсу. «Ні ультиматуми, ні питання в західній пресі, ні навіть референдуми не наближають Україну до НАТО. Причина, чому Україна не в НАТО, одна: ніхто з військово-політичного керівництва країни не займається цим реально. Немає стандартів НАТО в харчуванні, медичному і соціальному забезпеченні наших військовослужбовців. Ні модулів безпеки і санітарних модулів на передовій. Не працює на повну українська оборонка для забезпечення Збройних Сил України. Немає жодного замовлення від країн-членів НАТО... А наші військові об'єднання, контррозвідка і розвідки мають високий бойовий і професійний рівень. Достатній для того, щоб служити за стандартами НАТО і бути країною-членом альянсу», - зазначає нардеп від «Батьківщини», а в минулому глава СБУ Валентин Наливайченко.

У свою чергу, колишній заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера наголошує на нюансах дещо іншого штибу: «Перш ніж обурюватися, чому Україні не дають ПДЧ, радники з міжнародних питань президента України повинні зрозуміти, що країна НАТО не знищує свій Конституційний суд і не втручається у виборчий процес. До слова, без дотримання владою стандартів правової держави приймають не в НАТО, а в ОДКБ. Там стандартів дотримуватися не потрібно - приймають будь-кого. Замість того щоб виправляти власні помилки, наша влада має дивовижну здатність творити нові і за прикладом Лукашенка звинувачувати в своїх невдачах кого завгодно (опозицію, журналістів, країни Заходу), тільки не себе, рідних».

Кожному, хто цікавився механізмом прийняття рішень НАТО відомо, що надання ПДЧ приймається консенсусом. Чи існує він сьогодні? Очевидно - ні. Проти неодмінно будуть: ФРН, Франція і Угорщина. Це, як мінімум, оскільки не можна виключати, що російське лобі продуктивно попрацювало серед європейських політиків і кількість опонентів України може бути набагато більше.

«ПДЧ НАТО нам світить отримати тільки якщо Байден і Путін ні про що не домовляться. А краще, якщо взагалі посваряться. Інакше - ніяк», - зазначає політолог Олексій Голобуцький. А його колега Кирило Сазонов акцентує на наступному: «За підсумками саміту НАТО немає сенсу говорити про однозначну перемогу або «зраду». Так, нас бачать в перспективі повноцінним учасником Альянсу. Не сірою зоною між НАТО і РФ, а повноправним членом НАТО. Так, логічний шлях через ПДЧ. Але... конкретних термінів навіть з надання плану немає. Заяви Столтенберга однозначно позитивні, але... хтось не хоче псувати відносини з РФ. Висновок очевидний. Продовжуємо робити все, що повинні. Але я б все-таки в короткостроковій перспективі зробив все, щоб Україна отримала статус союзника США поза НАТО. Це простіше - тут рішення двох країн потрібно. І набагато швидше. А за можливостями дуже пристойно».

Як би там не було, але беззаперечним позитивом вчорашнього саміту НАТО є те, що члени альянсу підтвердили рішення тринадцятирічної давності, незважаючи на «страшилки» Путіна, який всіма силами піднімає ставки перед женевської зустріччю з Байденом. Інша справа, що саме президент США, відповідаючи на питання журналістів за підсумками саміту НАТО, заявив, що Україна отримає план щодо членства в НАТО, якщо проведе системні реформи і подолає корупцію. А поки ж відповідь Байдена - гранично пряма: «Моя відповідь - ні. Відповідність критеріям - ось в чому справа. По-перше, треба позбутися корупції, відповідати іншим вимогам, виконати план дій. Ситуація незрозуміла, належить зрозуміти це в майбутньому, а поки ми будемо робити все можливе, щоб Україна була в змозі чинити опір агресії Росії», - сказав Байден.

З огляду на реалії нашої державної системи, ми ще довго будемо не відповідати критеріям. Тому реальним завданням України зараз є покрокове переоснащення нашої армії. На жаль, і в цьому напрямку ми - вкрай слабкі. Це стосується не тільки зменшення фінансування потреб армії (в результаті чого зокрема зупинився Павлоградський хімзавод, що виробляє паливо для наших ракет), але і провалу низки програм, від яких залежить безпека нашої держави.