Що читати в домашній самоізоляції: три класика «крутого детектива»

Як і було вчора обіцяно , Lenta.UA. пропонує свій перший список для читання під час домашньої самоізоляції. Складаючи його, ми вирішили, якщо «переінакшити» відому приказку, наздогнати (слово «вбити» під час епідемії коронавірусу звучить неполіткоректно) відразу двох зайців. Заєць перший - це повинна бути література високої якості, практично класика. Заєць другий - це повинна бути література захоплююча, цікава і з часткою гумору.

І жанр, який об'єднує обидві ці якості, є. Більш того, він в своєму роді унікальний, оскільки три учасника, які його почали, за багато десятиліть так і не були перевершені своїми численними послідовниками-письменниками. І ще раз більш того, їх твори студенти американських університетів (вся трійця - американці) вивчають як серйозну літературу. Без них не було б, наприклад, такого популярного сьогодні «скандинавського детектива», автори якого переносять ці літературні традиції на північний грунт. Більш того (вже втретє), без них не було б сотень телесеріалів, знятих в жанрі «крутого детектива», а ми б досі дивилися кримінальні загадки, які вирішують сищики-інтелектуали в стилі Шерлока Холмса і Еркюля Пуаро.

Ну ось ми і проговорилися - жанр цей називається «крутий детектив» (буквально hard-boiled fiction), а три цих автора - Дешіл (в англійському варіанті імені два «л», але зазвичай прийнято переводити його ім'я з одним) Хеммет, Раймонд Чандлер і Росс Макдональд. Три генія (я не перебільшую) детективного жанру - і не тільки детективного. Стиль Хеммета, наприклад, прийнято порівнювати зі стилем Ернеста Хемінгуея. З нього і почнемо. 

Хеммет народився в 1894-му році і, на відміну від двох інших членів вищеназваної трійці, мав практичний досвід - до того, як надрукувати свій перший роман, він працював приватним детективом. І не де-небудь, а в знаменитому детективному агентстві Пінкертона. Звідси, очевидно, і той життєвий і професійний досвід, який він привніс в літературу.

Справа в тому, що в детективних романах Хеммета взагалі немає позитивних героїв. Його сищик і, як прийнято вважати, alter ego письменника, Сем Спейд відрізняється від тих, кого преслідує, лише метою. Стандартний початок його романів, яке потім повториться у Чандлера і Росса Макдональда (письменників-детективників з прізвищем Макдональд є декілька) - самотній приватний детектив, що нудьгуючи, сидить в своїй конторі за письмовим столом, в порожньому ящику якого перекочується пляшка віскі (ось де ростуть ноги у пияцтва героїв Брюса Вілліса). І тут з'являється відвідувач ...

Нерідко їм буває жінка, молода, красива і розумна. Хеммет першим почав традицію, яку також продовжать Чандлер і Росс Макдональд, що ця жінка, яка спочатку постає жертвою, виявляється насправді злочинницею, яка, зачарувавши приватного детектива, використовує його. На таких ролях зросло, можна сказати, ціле покоління голлівудських актрис-зірок 40-х років. А роль Сема Спейда в екранізації «Мальтійського сокола» Хеммета (вважається одним з кращих фільмів всіх часів і народів) зробила знаменитим Хемфрі Богарта.

Хеммет написав всього п'ять романів (найвідоміший - вищезгаданий «Мальтійський сокіл»). Раймонд Чандлер, який підхопив його літературну традицію - трохи більше. Чандлер був навіть старіший Хеммета на шість років, але його послідовником вважається тому, що перший свій роман (і відразу чудовий) написав у віці 51-го року. До цього він займався усім на світі і одного разу навіть дослужився до посади віце-президента нафтової компанії, звідки його звільнили за алкоголізм.

Його герой приватний детектив Філіп Марлоу схожий на Сема Спейд, та й сам стиль Чандлера нагадує Хеммета. Чому ж тоді, запитає недосвідчений читач, Чандлер вважається не епігоном, а класиком? Та тому, що він, як письменник, більш тонкий, ніж Хеммет, у всьому - в тому числі і в психологічній розробці характерів. Недарма романи і навіть розповіді Чандлера екранізовані, і більшість цих екранізацій стали класикою Голлівудом (примітно, що в кращому фільмі по ним приватного детектива грає знов Хемфрі Богарт). До того ж Чандлер ще і привніс в похмурий світ Хеммета нотку злегка саркастичного гумору.

Ну і, нарешті, Росс Макдональд (псевдонім Кеннета Міллара), молодший на цілих три десятиліття колега Хеммета і Чандлера, чий герой, приватний детектив Лью Арчер - практично рідний брат Сема Спейд і Філіпа Марлоу. У перший раз Арчер з'являється на світ в «Живий мішені», яка вийшла в 1951-му році, і після цього бере участь в ще 18 романах Макдональда.

Як бачимо, Росс Макдональд писав більше Хеммета і Чандлера і навіть, страшно сказати, краще (тут, звичайно, фанати двох цих письменників можуть посперечатися). І це не дивно - на відміну колишніх приватного детектива і алкоголіка-нафтовика він був інтелектуалом, доктором філології. Його проза це вже не стільки «крутий детектив» в чистому вигляді, а його імітація, як і Лью Арчер, який іноді може пожартувати над собою у дусі лікаря-психоаналітика (втім, дуже рідко і в міру).

Росс Макдональд довів жанр «крутого детектива» до літературних вершин - але саме тому у його романів, на відміну від романів двох його попередників, майже немає екранізацій. Просто їх літературний стиль не можна адекватно перенести на екран, а без цього вони повторюють за сюжетами і героями екранізації Хеммета і Чандлера. Але читати їх - справжнє задоволення.

І, до речі, про читання. «Крутий детектив» - дивовижне явище ще й тому, що вся його класика, яку послідовники так і не змогли перевершити, вміщюється в менш, ніж 30 романів, кожен з яких читається з захопленням. Так що за час карантину можна пройти більшу частину цього обов'язкового для будь-якого справжнього шанувальника детективів курсу.

До речі, класик сучасного європейського кіно, володар Золотої пальмової гілки Канського кінофестивалю і інтелектуал Вім Вендерс зняв про засновника «крутого детектива» біографічний фільм, який так і називається - «Хеммет».

Олег Васильєв, Lenta.UA

Фото: Pinterest