Ще не перелом: як змінить архітектуру війни контрнаступ ЗСУ

З початку вересня понад три тисячі квадратних кілометрів повернуто під контроль України, повідомив напередодні головнокомандувач ЗСУ у своєму телеграм-каналі. «На Харківському напрямку ми почали просуватися не лише на південь та схід, а й на північ. До виходу на державний кордон залишається 50 км», - наголосив Валерій Залужний. Також він опублікував фотографії, на яких зображені звільнені від росіян села Харківщини – Байрак, Нова Гусарівка, Щурівка та Ольховатка... «Захоплення потужних укріпрайонів російських військ, які вони гордо назвали «Москва», «Омськ» і «Пітер», дозволило розгорнути контрнаступ на Балаклію, Ізюм та Куп'янськ», - написав Залужний.

Командувач Сухопутними військами ЗСУ Олександр Сирський, керуючий усією Балаклійською операцією, який взяв участь у піднятті прапора України в деокупованому місті Балаклія, зазначив, що це лише початок контрнаступу. «Ми сьогодні завершуємо визволення Балаклії – першого великого міста під час нашого наступу. І я впевнений, що це не останнє місто. У нас попереду Куп'янськ, уже наполовину взятий нашими військами, попереду Ізюм та багато інших», - сказав Сирський.

Читайте також: Путін в курсі панічної втечі військ РФ в Україні - Пєсков

Незабаром з'явилася інформація про те, що ЗСУ зуміли звільнити практично всю територію Харківської області. Більше того, успішний наступ продовжується.

У Росії свою поразку визнавати відмовляються. Штатний представник Міноборони РФ Ігор Конашенков заявив, що все йде за планом: «Проведено операцію зі згортання та перекидання військ на територію «ДНР», проведено низку відволікаючих та демонстраційних заходів з позначенням реальних дій військ», - підкреслив він.

Таким чином, пояснив російський генерал, ЗС РФ не тікали від настання українців, а перегрупувалися для нарощування своїх сил у Донецькій області. Він також підтвердив виведення військ із Балаклії – для «нарощування сил» на донецькому фронті.

Голова створеної Росією так званої адміністрації Харківської області Віталій Ганчев рекомендував місцевим жителям негайно евакуюватися до Росії «для порятунку життів». На кадрах, що публікуються в соцмережах, видно довгі черги транспорту, що збираються на прикордонних переходах.

Очевидно, швидкість контратаки застала росіян зненацька, і чеченський лідер Рамзан Кадиров – рішучий прихильник Путіна – заявив, що якщо ситуація для РФ не зміниться, він буде змушений запитати у керівництва країни пояснення ситуації. З подібними «пред'явами», що для тоталітарної Росії, нонсенс, до головного мешканця Кремля виступила низка депутатів із різних міськрад РФ.

Нинішній український поступ – якщо він триватиме – стане найзначнішою зміною на лінії фронту після того, як Росія відійшла з районів навколо Києва на початку квітня. Деокупований Куп'янськ був головним східним вузлом постачання Росії, а втрата Ізюма, який «визволителі» більше місяця намагалися взяти на початку війни, на думку військових експертів, сприймається в Росії як приниження для Путіна.

Водночас треба розуміти, що рашисти досі утримують приблизно п'яту частину України, і мало хто уявляє собі швидке закінчення війни. При цьому очевидно, що свіжі та більш ніж відчутні успіхи – це чіткий сигнал про те, що українська армія здатна повернути окуповані території. Це вкрай важливе, якщо не сказати вирішальне, посилання, оскільки Київ продовжує звертатися до західних союзників за військовою підтримкою. Так, коментуючи останні події на фронті, глава МЗС Дмитро Кулеба недвозначно заявив, що «українські сили можуть швидше завершити війну, маючи більше західної зброї».

Утім, ключові наші союзники, зокрема США, не поспішають коментувати успіхи ЗСУ на фронті, хоча, як розповідають у приватних бесідах акредитовані при Білому домі колеги-журналісти, Джо Байден нібито доручив у режимі 24/7 доповідати персонально йому про те, як змінюється ситуація на українських фронтових полях.

А поки стратегічні партнери, яка воює ось уже 201-й день до низки України, зайняли вичікувальну позицію, рашисти активно застосовують неодноразово апробовану раніше тактику терору.

Зокрема, у неділю, 11 вересня, окупанти завдали серії ракетних ударів по об'єктах інфраструктури, внаслідок чого у десятках міст на сході України зникло світло. Повністю були знеструмлені Харківська та Донецька області. Частково – Запорізька, Дніпропетровська та Сумська області.

«Навіть крізь непроглядну темряву Україна та цивілізований світ виразно бачать ці терористичні акти. Умисні та цинічні ракетні удари по цивільній критичній інфраструктурі, де немає жодних військових об'єктів. Однак холод, голод, пітьма і спрага – для нас не такі страшні та смертельні, як ваші «дружба та братерство». Історія все розставить на місця, і ми будемо з газом, світлом, водою, їжею і без вас», - так прокоментував ракетні «привіти» Кремля президент Володимир Зеленський.

«Ракетні удари по українських електростанціях – це спроба перекрити шок у всьому світі від масштабів розгрому російської армії на Харківщині. Путін хоче добитися масової втечі мирних жителів із великих міст України. І ракетні удари по електромережі змушують Україну завдати росіянам удару у відповідь. Це дозволило б завдати істотних втрат управлінню російськими військами. Справа в тому, що практично все російське оперативне управління здійснюється мобільними телефонами. У російській армії немає Starlink, вони не можуть розвернути супутниковий автономний мобільний зв'язок з вайфаєм, їх канали зв'язку дуже обмежені, кількість засобів зв'язку недостатньо, вони не мають можливості передавати великі масиви даних. Телефон для росіян незамінний у військовому управлінні. Тепер Україна змушена завдати ударів у відповідь по енергоінфраструктурі на окупованих територіях і на території РФ. Вимкнення електромережі позбавить російську армію основного каналу оперативного зв'язку та управління. За такого обміну ударами ворог постраждає насамперед через провали в системі управління військами», - зазначає відомий журналіст Юрій Бутусов.

Нагадаємо, що за останні два тижні рашисти двічі ушкоджували ЛЕП поблизу ЗАЕС, порушуючи енергопостачання і самої електростанції, і довколишніх районів. Очевидно, що на цій ділянці мета одна – ядерний шантаж не лише України, а й насамперед наших західних партнерів, щоб вони «переконали» Зеленського сісти за стіл переговорів із кремлівським диктатором.

Поки що на тлі того, що відбувається від України, навпаки, посилилися сигнали про те, що переговори з Росією тепер точно неможливі – раз ЗСУ показали свої можливості наступати і перемагати. Про це цілком однозначно висловилися президент Зеленський і міністр оборони Рєзніков на форумі YES («Ялтинська стратегія» - ред.), що пройшов недавно в закритому режимі.

Зе назвав умовою переговорів повний вихід росіян з території України, а до цього «товариство не готове говорити з терористами».

У свою чергу Резніков уточнив, що РФ має залишити і Крим, і території ЛДНР. Або ж має бути здобута повна військова перемога над Росією. Варіантів повернення на лінію «на 24 лютого» вже не існує. Станом на 1 грудня 1991 року. Go out», - додав голова МОУ.

Чіткість, недвозначність і категоричність українського керівництва розчиняється поки що не ясною до кінця позиції західних союзників. Приміром, у кулуарах подейкують, що голова американського Держдепу Ентоні Блінкен, який відвідав днями Київ, нібито обговорював з президентом Зеленським можливість початку переговорів про мир з Кремлем, який може стати набагато зговірливішим на тлі відчутних фронтових провалів. За чутками, йшлося про «добре» Києва повернутися на кордони до 24 лютого – дня старту путінської «спецоперації». Втім, судячи з свіжих заяв і чинного гаранта, і військового керівництва країни, цей потяг пішов. Сумнівно, що після ударів по Харкову зникне тема визнання Росії країною-терористом. Схоже, що у Вашингтоні будуть змушені переглянути свою позицію з цього питання. Як і в Європі.

Дуже показово, що минулого вікенду відкрито переговорів Києва і Москви зажадав президент Франції Макрон. Він зателефонував Путіну та «засудив продовження російських військових операцій в Україні та нагадав про свою вимогу їхнього якнайшвидшого припинення». Також господар Єлисейського палацу закликав бункерного мешканця до переговорів щодо відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Тобто, як бачимо, Захід на тлі тріумфу під Харковом активно намагається переконати країну-агресор припинити війну та повернути нам захоплені території, зокрема – розпочавши переговори. Але натомість російські ракети полетіли на Харків.

Режисери «спецоперації» нині займають подвійну позицію. Глава російського МЗС Сергій Лавров напередодні заявив, що Москва відкрита до переговорів, але готова воювати далі: «Ми відкриті до діалогу, але вже заявляють, що переговори можуть бути тільки після перемоги України. І потім, коли Росія піде з українських земель, вони будуть готові розмовляти, нав'язуючи нам свої умови. І в цьому їх активно підтримують навіть потурають їм Лондон, Вашингтон, Брюссель. Тому якщо це їхній вибір, то ми знаємо, як нам досягати цілей, які були поставлені президентом у рамках спеціальної військової операції».

Таким чином, незважаючи на очевидні фронтові фіаско, Путін поки що формально від цілей «спецоперації» не відмовляється. На думку військових експертів, у ситуації, що склалася, у рашистів є завдання-мінімум (утримати захоплені території військовим шляхом) і ціль-максимум, яка полягає в переході до активного і масштабного наступу на одній із ділянок. При цьому цілком зрозуміло, що за будь-яких розкладів у Кремлі чекатимуть, поки ціни на енергію цієї зими не змінять ставлення рядових європейців до російсько-української війни. У Путіна сподіваються, що саме цей фактор змусить Захід враховувати інтереси РФ за подальшого врегулювання ситуації.

Сьогодні неозброєним оком видно, що саме газову карту в Москві вважають козирною і такою, яка дозволить з одного боку уникнути ганебної капітуляції, а з іншого — запобігти внутрішньополітичній та соціальній кризі всередині самої Росії. Чи спрацює енергетична путінська ставка — покаже час і, безперечно, подальша зміна погоди на фронті.

«Не варто розраховувати на негайну деокупацію Луганської та Донецької областей. Переможна ейфорія тут неприпустима. І тим більше недоречні деякі дилетантські прикрості, якщо наш наступ уповільнить свій темп. Нагадаю, що на Донецькому напрямі йдуть важкі бої, ворог намагається досягти там успіхів, щоб компенсувати поразки на інших ділянках. При цьому Україна виграла перший етап війни, не допустивши бліцкригу. Україна виграла і другий етап – бій за Донбас, не допустивши захоплення Луганської та Донецької областей у їхніх територіальних кордонах. Можна констатувати, що ми виграли і третій етап – бій за ініціативу, і тепер саме Україна диктує перебіг подій на фронті. Але слід розуміти, що війна завершиться не завтра. Справжній мир прийде лише тоді, коли ми завдамо агресорові такої поразки, яка спричинить масштабну кризу та зміну влади в недоімперії. Я вважаю, що це станеться не раніше, ніж ми розпочнемо звільнення Криму, не важливо, чи чисто військовим чи військово-дипломатичним шляхом. З Криму почалося, ним і закінчиться», – каже політолог Олександр Кочетков. На його переконання, війна неминуче продовжиться у 2023 році «з гойдалками як під час бойових дій, так і міжнародної підтримки України».

«Тому повторюю знову і знову: нам необхідно терміново розгортати виробництво окремих видів озброєння. На одному лендлізі не перемогти, а воювати доведеться довго», – резюмує політексперт.

Зазначимо, що про необхідність «відновлення та налагодження власного проектування та виробництва зразків високотехнологічного озброєння в Україні» наголосив у своїй аналітичній статті та головком ЗСУ. Але розуміючи, що цей процес потребує чималого часу, Валерій Залужний особливо наголосив, що для того, щоб позбавити супротивника «істотної переваги», Україні крані необхідні системи озброєння або певні найменування боєприпасів з відповідною дальністю дії: насамперед ракети ATACMS для систем «Хаймарс». «Отримання далекобійної зброї покладе край почуттю безкарності, яке відчуває російська влада. У цьому полягає дійсний центр тяжіння супротивника. І ми не маємо права залишати його без належної уваги. Тільки за умови вирівнювання балансу за досяжністю засобів ураження та, таким чином, розхитування «центру тяжкості» в тилу противника можна говорити про серйозний перелом у ході війни», - резюмував головнокомандувач Збройних сил України.

Раніше офіційний Київ не раз просив ці ракети у Вашингтона, але чув відмову. Чи змінить позицію Сполучених Штатів нинішній деокупаційний успіх ЗСУ на Харківщині — дізнаємось найближчим часом.

Читайте також: ЗСУ звільнили від окупантів п'ять населених пунктів Херсонщини