Семен Глузман: ці вибори перетворяться на драму для України

Ну що ж, запасаємося попкорном. Чим ближче вибори, тим більш захоплюючим стає сюжет і ще більш непередбачуваною уявляється фінальна сцена. Найсвіжіші соціологічні дослідження (а до виборчого часу «Ч» - всього два з половиною тижні) малюють нам наступну картину електоральних симпатій: за даними опитування соціологічної групи «Рейтинг», проведеного в період з 1-7 березня, Володимира Зеленського підтримують 24,7% тих, хто вже визначився з вибором і твердо має намір голосувати, Юлію Тимошенко - 18,3%, Петра Порошенка - 16,8%. Анатолій Гриценко після зняття на його користь мера Львова Андрія Садового вийшов на четверте місце з показником 10,3%. Далі в рейтинговій шкалі значаться Юрій Бойко - 9,9% і Олег Ляшко - 5,7%.

Примітно, що майже чверть опитаних ще не визначилися з вибором «свого» кандидата. «Важливо, що найбільше таких серед найбідніших виборців, опитаних, які зазвичай активно голосують на виборах, респондентів старшого і середнього віку», - йдеться в прес-повідомленні групи «Рейтинг».

Дослідження також показало, що Володимир Зеленський є лідером симпатій серед респондентів, які голосуватимуть вперше, а також серед виборців, що не часті гості на ділянках. А ось серед українців, які голосують завжди, «слуга народу» ділить першість з Тимошенко і Порошенко.

Цікаво, що рейтинги топових кандидатів злегка «осіли». Для порівняння: в попередньому дослідженні групи «Рейтинг», проведеному в лютому, лідирував Володимир Зеленський (25,1%), на другому місці був Петро Порошенко (16,6%), а «бронзову» сходинку займала Юлія Тимошенко (16,2 %).

Нинішнє опитування проводився вже після оприлюднення інформації про масштабну корупцію в оборонному секторі - і як результат Порошенко і Тимошенко помінялися місцями. Втім, їх відстань між собою, як і раніше не перевищує соціологічної похибки.

Про що свідчать суспільні настрої на фінішній виборчій прямій, і які сигнали від народу повинні вловити ті, хто претендує на президентський пост, - поцікавилася Lenta.UA у колишнього політв'язня, дисидента, виконавчого директора Асоціації психіатрів України Семена Глузмана.

- Семене Фішелевичу, як би Ви прокоментували останні соціологічні опитування?

- Ситуація - вкрай важка і може бути, навіть страшна, але, мабуть, передбачувана. Просто ми про це вважали за краще не думати. Довгий час керівництво країни займалося виключно інтригами, а не політикою. А це хоч і схожі, але абсолютно різні речі. Протягом останніх років ми чули з різних сторін потоки брехні, бачили повну неповагу до наших вітчизняних фахівців ...

- У чому саме це неповага виявлялося, конкретизуйте.

- У тому, що у Петра Олексійовича якийсь особливий смак - запрошувати іноземних фахівців, і як правило, не завжди кращі. Але навіть, якщо б вони були дуже гарні, вони ж не знають цю систему і вони не могли бути тут успішними. Найбільш яскравим прикладом тут є Міністерство охорони здоров'я, і, на мій погляд, вже там наближається катастрофа з реформою.

Люди це все відчувають і бачать. Українці ж відрізняються трошки від наших північних сусідів. Там збереглися стереотипи любові до тирану, господаря, а у нас цього немає. Навпаки, ми завжди дуже критично ставимося до того, кого вчора самі ж обрали президентом. Тому, я думаю, що раптово високий рейтинг Зеленського з цього розряду... Переконаний, що його високий рейтинг - це відношення до символу, а не до особистості, тому що ми не знаємо, що буде далі, і хто з ним працюватиме. Це аналог того, що ми одного разу вже мали на виборах.

Пам'ятаєте, був такий Василь Противсіх? Зараз «противсіхів» зібрав у свою електоральну скарбничку Володимир Зеленський. До речі, особисто я не впевнений, що безпосередньо в день виборів у нього збережеться такий рівень підтримки. Не виключено, що цифра буде меншою, оскільки люди говорять одне, а роблять іноді зовсім інше.

- Як Ви оцінюєте рівень підтримки інших «призерів»?

- Рейтинг Юлії Тимошенко зрозумілий. Це теж багато в чому саме заперечення третьої особи. А третьою особою у нас є чинний президент. Відверто скажу: на попередніх виборах я голосував за Порошенка, але побачивши його подальші дії, прийняв для себе тверде рішення: буду голосувати за пташку, за собачку, за котика, але тільки не за нього.

- Чому ж так категорично?

- Поясню. Він зумів розвалити навіть те, що залишалося. І як би я не ставився до керівництва країною Леонідом Кучмою, але він все-таки якось за допомогою своєї (теж не інтелектуальної і моральної) команди намагався вибудувати правову державу. Петро Олексійович зруйнував основи правової держави, і у нас зараз її просто немає.

- Багато експертів вважають, що президентські вибори-2019 будуть найбільш драматичними в історії незалежності. Чи згодні ви з таким прогнозом, і якщо так, то в чому саме полягає драма?

- Я поділяю експертну думку, і можу до нього приєднатися. На мій погляд, вибори дійсно будуть драматичними. Чому? Тому що переважна більшість українців не хоче жити в політичному режимі, в якому вони жили майже три десятиліття. Люди хочуть отримати, нарешті, режим, який просить їх, а не клянчить гроші за кордоном. На жаль, я вважаю, що якщо відбудеться стагнація, застій цього режиму, то незабаром може відбутися руйнування української державності.

Водночас Путін створив ситуацію, коли ми стали цікаві світові. Це було його стратегічною помилкою, і я думаю, через десятиліття російські історики обов'язково будуть про це писати. Тому не скористатися нам такими вигідними умовами - це гріх перед своєю країною. Я вже не кажу про постійні крадіжки, корупцію в «Укроборонпрому» і так далі. Ми спостерігаємо невміле, абсолютно аморальне і безглузде керівництво країною. А це може призвести тільки до одного: наша держава може зникнути. Країна залишиться, держави не буде. Що буде? Ми нікому не потрібні... 51-м штатом США ми не станемо, Путін теж навряд чи нас приєднає, тому що годувати таку ораву людей він точно не зможе.

Повторюся, поведінка верховних властей, яку я сьогодні спостерігаю, неминуче призведе до розпаду державності, якщо цей режим стагнує. Я не вірю в те, що в день чи ніч після виборів Петро Олексійович стане глибоко моральною людиною.

На сьогодні я боюся, що фермент опору в українському суспільстві вичерпався і винні в цьому ті, хто нами керує. І це не тільки президентська адміністрація. Наш парламент - це ж страшне, жахливе видовище... Ці негідники, яких ми постійно вибираємо, вбивають нашу мрію.

Я не хочу, щоб моя країна була «великою державою». На одній з передач в перші роки «1+1» нині покійному Поповичу (Мирослав Попович - доктор філософських наук, професор, академік НАНУ- ред.), якого я дуже любив і поважав, поставили запитання: «Яка національна ідея повинна бути в України?». Він як завжди спокійно, м'яко відповів одним лише словом: «комфортабельна»...

Наталія Ромашова