Режисеру легендарного фільму "Чоловік та жінка" виповнилося 85 років

Французький кінорежисер Клод Лелуш – рідкісне, але наочне підтвердження того, що вираз "таємниці творчості" – не просто слова. У 1966 році 29-річний і не особливо тоді відомий кінорежисер раптом зняв геніальний фільм "Чоловік і жінка", який, крім визнання глядачів. отримав усі можливі у тому році кінонагороди.

Слово "геніальний" тут теж вжито не випадково. Зараз, коли знаменита французька «нова хвиля» пішла в історію (нещодавно помер і останній її представник Жан-Люк Годар), переглядаючи цей фільм, розумієш, що Лелуш був у цьому напрямі найкращим – хоча ні саму стрічку, ні Клода Лелуша до нього ніхто не зараховував.

Справа тут у тому, що, на відміну від робіт засновників «нової хвилі» - Годара, Рене, Трюффо - "Чоловіка та жінку" досі дивитись напрочуд легко, все одно, як слухати Вівальді або Моцарта після Баха і Бетховена. І це при тому, що всі прикмети «нової хвилі» - рваний сюжет, камеру, що рухається, довгі плани – Лелуш використав. Плюс, звичайно, коли ми вже згадали музику, треба згадати і про чудовий саундтрек Френсіса Лея.

Ні до цього, ні після (хоча знімав Лелуш багато і часом добре), він до такого рівня таланту не піднімався, та й фільм планувався без розрахунку на особливий комерційний успіх, що видно вже з того, що Лелуш був у ньому сценаристом, режисером , продюсером та навіть оператором. Хіба що не виконав головну роль, яку віддав Жан-Луї Трентіньяну. (А, напевно, хотів би – відчувається, що в цьому фільмі він має щось особисте).

Фільм вийшов разючим за настроєм (чому чимало сприяла музика Френка Лея) і якості, чому, у свою чергу, сприяла ще й гра Анук Еме, у якої це теж залишилося кращою роллю в кар'єрі. І це все разом узяте - ще одна "таємниця", тому що по суті, це ж звичайна мелодрама (чоловік і жінка за 30 років, обидва з дітьми, випадково зустрівшись, раптом зрозуміли, що не можуть жити один без одного), але зроблена з таким романтичним і "кіношним" шиком, то отримала не лише "Оскара" як найкращий іноземний фільм, а й головний приз у звичайно призначеній для снобів конкурсній програмі Канського кінофестивалю.

Потім було продовження - "Чоловік і жінка через 20 років". На самому початку стрічки з'ясовується, що герої першого фільму майже відразу ж розлучилися, і зараз зустрічаються з того часу вперше, оскільки героїня Анук Еме стала продюсером, і в неї є пропозиція герою Трентіньяна зняти фільм про історію кохання, що так і не отримала продовження. .

У результаті «Чоловік і жінка: через 20 років» рухається по заплутаній траєкторії, поєднуючи кадри з першого фільму (нібито реальності) «Чоловік і жінка», фільму про ті події, який знімає героїня Еме, і того фільму (теж нібито реальності), в якому грають герої першого фільму, яким вже на 20 років більше. Насамкінець вони, природно, все-таки вирішують жити разом.

«Чоловіка і жінку: через 20 років» Лелуш після назвав своєю невдачею - і мав рацію. Адже цього разу він зняв (можливо, знову ж таки, через особисті обставини) цілком традиційний фільм про те, як люди, які повірили у своє вічне кохання, потім все-таки розлучилися і живуть кожен своїм життям. Історія, як то кажуть, "життєва" - але кому вона цікава на кіноекрані, де її вже показували до цього в тисячах варіантів? А романтичну казку, в яку повірив глядач 1966 року, режисер зруйнував.

У 2019-му році це тріо знову зустрілося разом у новому фільмі Лелуша, по суті "Чоловік та жінка - 3". Зрозуміло, що не зняти його 82-річний на той час режисер просто не міг - адже герої "Чоловіки та жінки" (точніше - ті, хто їх грав) були не тільки живі, а й працездатні, хоч Трентіньяну було вже 89 років, а Анук Еме – 87. Фільм показали у позаконкурсній програмі каннського кінофестивалю, де глядачі відреагували на нього овацією стоячи – але це просто була данина першим "Чоловікові та жінці".

Так Лелуш, по суті, і залишився "режисером одного фільму", хоча знімає практично все своє довге життя, і в довгому списку його робіт є чудові стрічки, як, наприклад, «З Новим роком!» з відмінними акторськими роботами Ліно Вентури та Франсуази Фабіан, за що вони отримали призи на кінофестивалі у Сан-Себастьяні, та "Баловень долі", за який виконавця головної ролі Жан-Поля Бельмондо нагородили "Сезаром". Це були професійні роботи, але кіномагії перших "Чоловіки та жінки" в них немає.

Фото: Pinterest