Реформа навпомацки: чому в середовищі вчених-медиків забили тривогу

У березні цього року Міністерство охорони здоров'я України розіслало керівництву всіх наукових установ, що знаходяться в сфері його управління, лист з проханням в найкоротші терміни внести свої пропозиції щодо реорганізації системи медичної науки. У цьому документі за підписом заступника міністра Олександра Лінчевського МОЗ, зокрема, повідомляє про необхідність інтеграції української науки до європейського і всесвітнього дослідницького простору та важливость ефективного використання фінансових і матеріально-технічних ресурсів у сфері медичної науки. При цьому функцію проведення конкурсу фундаментальних, прикладних і науково-технічних розробок з 2020 року планується передати Національному фонду досліджень.

На підготовку пропозицій щодо реорганізації державних наукових центрів Міністерство охорони здоров'я України дало тиждень. Керівникам наукових медичних інститутів МОЗ запропонував наступне:

а) переведення працівників наукових підрозділів на ставки, які фінансуються за іншими бюджетними програмами;

б) реорганізацію наукових установ в державні підприємства (госпрозрахунок);

в) ліквідацію наукової установи або її приєднання до іншої юридичної особи сфери управління МОЗ України;

г) інші пропозиції, які базуватимуться на фінансовій самостійності наукових установ (наукових підрозділів).

Нарешті, визначено й часовий термін: "Реалізацію заходів щодо реорганізації наукових установ (наукових підрозділів) необхідно завершити до 31 серпня 2019 року в рамках доведених бюджетних призначень ...»

Як бачимо, документ не носить директивного характеру - міністерство нібито цікавиться думкою підопічних вчених-медиків про те, як вони бачать можливі шляхи реформування системи медичної науки з тим, щоби максимально ефективно витрачати виділені на неї кошти держбюджету. І начебто навіть має намір враховувати цю думку в практиці проведення реформи. Але установи, в яких ведеться наукова діяльність, не приховують занепокоєння, яке в деяких місцях межує з панікою.

Подейкують, що окремі гарячі голови в разі підтвердження їхніх несприятливих прогнозів розвитку ситуації готові навіть до акцій протесту вдатися - оголосити страйк і в білих халатах мітингувати під стінами міністерства.

Що ж так стривожило вчених-медиків і чи має сенс турбуватися про стан вітчизняної медичної науки в результаті реформи, яку готує Міністерство охорони здоров'я? Lenta.UA спробувала розібратися в цьому.

Почнемо зі змісту згаданого вище листа. З нього, зокрема, випливає, що абсолютно всі підвідомчі науково-медичні заклади міністерство має намір або перевести на госпрозрахунок (і мотивувати заробляти на свої потреби самостійно), або поставити перед необхідністю боротися в конкурсах за фінансування з коштів Національного фонду досліджень.

Заради чого задумана ця реорганізація? Насамперед, для того, вочевидь, щоб в умовах обмеженості бюджетних коштів, що виділяються на наукову діяльність, не розпорошувати їх, а концентрувати на найбільш актуальних і перспективних напрямках і проектах науково-дослідницької роботи. Прагнення похвальне, але, як ведеться, диявол криється в дрібницях. І саме ці дрібниці в МОЗ, схоже, недостатньо врахували.

Нагадаємо, реорганізацію міністерство запланувало завершити до 31 серпня цього року. З чого випливає, що вже з вересня перестане працювати структура науково-дослідних установ, а одночасно - і система фінансування їх діяльності, яка функціонувала раніше. Яким чином в цьому випадку будуть виділятися передбачені держбюджетом 2019 року гроші на матеріальне забезпечення процесів і на оплату праці працівників наукового складу, - незрозуміло. Адже, фігурально висловлюючись, формально зникнуть адресати бюджетних призначень.

Ймовірно, в Міністерстві охорони здоров'я про неминучість виникнення цієї проблеми в результаті проведення радикальної реструктуризації відомчої науки посеред року не надто замислювалися. Як і про багато іншого. Наприклад, про те, чи «потягнуть» клініки утримання додаткової кількості вчених-медиків з науковими ступенями, лаборантів і аспірантів, зайнятих в науковій діяльності, а також витрати на матеріально-технічне забезпечення цієї роботи. Не кажучи вже про наукові проекти, бюджетне фінансування яких було передбачено на поточний рік, і яке в зв'язку з новими обставинами може просто зупинитися. В такому випадку серйозних кадрових втрат не уникнути. Адже люди, зневірившись, почнуть розходитися в пошуках більш надійних джерел засобів до існування.

За інформацією Lenta.UA, в науково-медичних колах нині з занепокоєнням обговорюється той факт, що Національний фонд досліджень - за недвозначними повідомленнями, що з нього надходять, - на сьогодні не готовий закривати фінансові дірки, які неминуче виникнуть внаслідок раптової реорганізації цієї сфери. Немає у нього зараз ні відповідних процедур, що дозволяють оперативно «підхопити» проекти, які втратять фінансування, ані грошей на це. У підсумку реформа, яка повинна була б піти на користь української медичної науки, насправді може серйозно їй нашкодити. Просто тому, що хтось в МОЗ занадто поспішає, не до кінця розуміє, як працює ця сфера, або банально знехтував урахуванням реалій і ретельним прорахунком можливих наслідків запланованих заходів. Тим часом багатьох ризиків можна було б уникнути, а підготовку медичної науки до реорганізації провести більш грунтовно, якби пропоновані МОЗ нововведення почати упроваджувати не цього літа, а, скажімо, з січня 2020 року.

Можливо, в цьому випадку чиновники, мали б досить часу подумати, чи має сенс усі без винятку науково-медичні заклади позбавляти бюджетного фінансування, переводячи на гранти й госпрозрахунок. Відомо, наприклад, що в багатьох розвинених країнах держава не відсторонюється від фінансової підтримки таких установ, що займаються ресурсоємними науковими дослідженнями, та без яких найчастіше неможливий прогрес і в розробках прикладного характеру.

Крім того, пропонований сьогодні МОЗ шлях реформування сфери медичної науки не дає чіткої відповіді на питання, що станеться з системою підготовки і підвищення кваліфікації наукових кадрів, в якій до цього часу активно задіяні наукові підрозділи планованих до реорганізації установ.

Нарешті, існує реальна небезпека, що в результаті нововведень, які сприятимуть істотному скороченню кількості державних наукових установ, багато вчених-медиків вимушено втратять наукову афіляцію. А це може спричинити зниження їх конкурентоспроможності в міжнародному науковому співтоваристві, знизити можливості для отримання ними міжнародних грантів на дослідницьку роботу у перспективних напрямках. У підсумку - з'явиться ще один потужний фактор, що провокуватиме витік наукових кадрів, особливо талановитої молоді - з науки або за кордон. А хотіли ж як краще, чи не так?

Загалом, оптимізація витрат на вітчизняну медичну науку і спроба підвищити ефективність останньої, позбутися «баласту» - справа, безумовно, потрібне. Але навіть потрібну справу варто було б все-таки починати з ретельної, продуманої підготовки і грунтовного прорахунку можливих наслідків тих чи інших радикальних дій. І без поспіху. І з достатнім рівнем комунікації між Міністерством охорони здоров'я та підвідомчими науковими колективами. Щоб не плодити марно негативних настроїв або, того й гляди, під час реформи разом з водою й дитину не виплеснути.

Віктор Андрієнко, Lenta.UA