Реальна загроза чи війна за «смаженою» сенсацією: чим викликана нова інформхвиля про путінське вторгнення

Учора один із найбільш популярних та рейтингових телеканалів США Fox News оприлюднив інформацію про закриті слухання у Конгресі, під час яких голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі нібито заявив про те, що Росія може захопити Київ за 72 години, тобто за три дні. При цьому, що дуже показово, телеканал наводить дані про те, що оціночні втрати українських військ під час штурму української столиці можуть досягти 15 тисяч людей, а кількість жертв з російської сторони складе не менше 4 тис.

Закриті слухання у Конгресі справді були. Проте, як розповів Lenta.UA на умовах анонімності колега-журналіст із вищезгаданого Fox News, «ніяких абсолютно фактажно підтверджених формул про ймовірні втрати не звучало, а пан Міллі, відповідаючи на запитання конгресменів, просто висловлював гіпотетичні припущення». Водночас, наш співрозмовник підтверджує, що «тривожний таймінг» за три дні до великого вторгнення американський генерал таки згадав марно.

Читайте також: Україна відмовляється від діалогу з «ДНР» та «ЛНР»

У зв'язку з цим постає цілком закономірне питання: чи справді Київ можуть «взяти» за три доби? Щоб предметно відповісти на це питання, його слід розділити на дві частини — військову та політичну. Почнемо із першої.

У недільному прямому ефірі одного з українських загальнонаціональних телеканалів екс-міністр оборони першого «зеленого» уряду Гончарука Андрій Загороднюк буквально по поличках розклав цей кейс. На питання про те, чи варто вірити, м'яко кажучи, тривожним повідомленням американських ЗМІ про неминуче вторгнення РФ в нашу країну вже найближчим часом або вони сильно перебільшені, колишній глава МОУ, відповів таким чином: «Чи йде скупчення збройних сил РФ на наших кордонах? Так, іде. Чи збільшується воно (скупчення російських військових — ред.) з кожним тижнем? Так, збільшується. Чи бачимо ми, що вони розміщують сили та засоби біля ОРДЛО та біля кордону України та Білорусі? Бачимо. Щодо РБ, то треба чітко розуміти, що концентрація військ пов'язана зі стартуючими 10 лютого і 20-го навчаннями «Союзна рішучість», що завершуються. Чи пов'язано це з якимись масштабними планами Росії щодо нападу на Україну? Ми не можемо говорити про це напевно, оскільки РФ планує свої операції, розраховуючи їхню ризикованість і, звичайно ж, свої шанси на успіх».

Пан Загороднюк, попередньо наголосивши, що на даний момент сил і засобів Кремля, розміщених на підступах до українських кордонів, недостатньо для «великого захоплення» нашої держави, додав: «Чому, недостатньо? Наразі ми маємо біля наших кордонів близько 140 тисяч особового складу РФ, включаючи Крим. Справді, порівняно з минулим тижнем, ця цифра збільшилася на 10 тис., однак у зв'язку з вищезгаданими навчаннями ми очікуємо, що ця цифра зросте ще на десять, а можливо, і двадцять тисяч. Однак і цього не вистачить для того, щоб приборкати Україну, розбивши наші Збройні сили. Тому в цій конкретній ситуації західні засоби масової інформації просто женуться за сенсацією, а так робити не можна. Я категорично не згоден з тими іноземними журналістами, які говорять про «велику війну», як неминучий факт. Навіть якщо Росія й мала такі плани кілька місяців тому, то сьогодні, бачачи, як у «Борисполі» та інших аеропортах щодня приземлюються літаки з озброєнням, яке нам надають наші іноземні партнери, у Кремлі розуміють, що успішність їхньої операції під великим питанням. Гіпотетично, так, росіяни за кілька днів можуть дійти, скажімо, до Києва, проте їх сил явно замало, щоб утримати контроль над ним. Тому всі ці сценарії потенційно небезпечні, але навряд чи реалістичні».

Експерти, крім іншого, звертають особливу увагу на політичну доцільність великого вторгнення з позицій Кремля. Очевидно, що подібні кроки будуть надзвичайно дорогими для Путіна, як з погляду політичного капіталу, оскільки він отримуватиме дуже багато загиблих і поранених військових, родичі та близькі яких навряд чи аплодуватимуть за це не змінному господарю Кремля, так і в плані категоричного несприйняття таких дій з боку світової спільноти, яка вже обіцяє запровадити «пекельні санкції».

Тобто для того, щоб Путін зважився на «велику війну» з Україною на чаші терезів плюси мають домінувати над мінусами, а сьогодні це за всіма параметрами unreal.

«Захоплення Києва протягом трьох днів є нереалістичним і неможливим. На ключових комунікаційних та магістральних шляхах вже сьогодні є українські війська і, ясна річ, є час їх значно посилити, аби зупинити ворога ще на підступах, а саме у Чернігівській області. Для цього є всі сили і опір буде жорстким», - зазначає Юрій Бутусов, відомий журналіст, який спеціалізується на військових питаннях, додаючи при цьому, що жодні путінські бліцкриги апріорі неможливі.

«Чи має РФ можливість знищувати наші міста, перш за все, за допомогою авіації? Так. Але для того, щоб зробити з України випалену землю Путіну, доведеться докласти значних зусиль, оскільки це не буде гра в одні ворота. Словом, легкої прогулянки у Кремля тут точно не буде. В умовах, коли весь світ побачить, як рішуче і ефективно чинитиме опір Україна, не думаю, що будь-яка демократична держава зможе залишитися осторонь і в результаті на Росію очікують не лише найжорстокіші санкції — вона фактично буде відрізана від Європи. У будь-якому разі, за будь-яких розкладів, нам усім необхідно розуміти, що Україна – велика країна, і у нас є значна підтримка ззовні та всякого роду миттєві апокаліптичні сценарії виключені. Тому, на мій погляд, треба не боятися, а розуміючи, що загроза справді існує, робити все, щоб Росія, бачачи наші можливості та потенціал, чітко зрозуміла, що пряма атака — це надто дорого і краще не ризикувати», - резюмує Бутусов.

До речі, про ризики. Напередодні, під час прямого включення з Москви в ефір одного з українських телеканалів, відомий російський політолог Дмитро Орєшкін, зазначив наступне: «Ключовий нюанс навколо ймовірного вторгнення РФ в Україну полягає в тому, що рішення приймає індивідуальний Путін, а готує їх — Путін колективний. Так ось, колективний Путін, будучи досить раціональною твариною, яка розуміє всі ризики, навряд чи на це піде. А логіка Путіна індивідуального наступна: швидко і нахабно залякати і якнайбільше віджати. Але якщо він чітко побачить, що буде боляче і пахне паленою шерстю, він зупиниться. Тим більше, що його «танці» біля українських кордонів з кожним місяцем виглядають дедалі бездарнішими. Від стояння на кордоні втомлюються і військові, і люди. Російські телеглядачі, як, втім, будь-які інші, люблять «їсти» перемоги. Перемоги вони не бачать, тому щодо Путіна піднімається критична хвиля з точки зору, що він — слабак, бо навіть «ЛДНР» не в змозі приєднати, не те щоб організувати велику військову кампанію проти України. А він справді не може, оскільки це буде пов'язано з неприпустимими для нього витратами: дипломатичними, військовими, демографічними, соціальними, будь-якими. Тому я говорив і говоритиму, що у Путіна кишка тонка, щоб почати «велику війну». Це зовсім не означає, що можна розслабитися, тому що чим ти жорсткіше даєш зрозуміти, що ти готовий, тим менше полювання на нього нападатиме. Тому з кожним прожитим днем і відповідно з кожним кроком зміцнення своєї обороноздатності Україна, на мій погляд, зменшує ймовірність повномасштабного нападу з боку РФ. А щодо російської громадської думки, то в нього зараз когнітивний дисонанс. Начебто по телевізору розповідали, що якраз під Новий рік ми грюкнемо по Києву, мухобойкою двічі притопнемо і шапками закидаємо, а цього ні. Не хочу підсолоджувати пігулку: справді багато росіян «на ура» сприйняли б, наприклад, приєднання «ЛДНР» чи якихось інших регіонів, але платити за це вони не хочуть. Вони хочуть, щоб Володимир Володимирович зробив усе безкровно та вдячні українці зустріли нас квіточками. Але сьогодні вони розуміють, що жодних букетиків не буде і нас там ніхто не чекає, тому все частіше запитують себе: «А навіщо Путін це все затіяв взагалі?».

До речі, незважаючи на загальну і часом абсурдну по суті пропаганду, свіжі дані російського центру Левада (оголошений в РФ іноземним агентом) свідчать про те, що

46% громадян Російської Федерації позитивно ставляться до України та українців, і цей фактор також навряд чи не недооцінюють у Кремлі, як не недооцінюють і можливості ЗСУ.

Тепер саме про них — можливості нашої армії. По-перше, станом на сьогоднішній день Збройні сили України — це 261 тисяча людей. По-друге, кожна українська бригада та батальйон пройшли реальну військову практику та очолюються людьми, які мають персональний бойовий досвід. Цього надзвичайно важливого фактора немає в «багажі» росіян, в активі яких хіба що дії в Сирії, де в них був цілий ряд переваг.

По-третє, Україна досить активно оснащувала ЗСУ до інформаційної хвилі про ймовірне путінське вторгнення, а зараз інтенсифікація цього процесу багато в чому завдяки зусиллям іноземних партнерів посилилася стократ. Разом з тим, ми маємо низку здібностей, за якими ми відстаємо від Російської Федерації.

Насамперед, це тактична авіація, повітряна оборона та корабельний склад військово-морських сил. За цими напрямками, як вважають профільні експерти, ми справді програємо. Але якщо згодом підуть сухопутні війська, у окупантів шансів немає. Для розуміння ситуації: у нас уже зараз, враховуючи військові багажі, що прибули з країн-партнерів, протиракетних та протитанкових коштів більше, ніж у Росії є танків взагалі у природі, а ми очікуємо на все нові та нові рейси з підтримкою з-за кордону. До того ж, що свідчать свіжі соцопитування, абсолютна більшість українців категорично відкидає сценарій окупації та висловлює готовність активно приєднатися до опору. Все це разом суттєво зменшує будь-які путінські перспективи на успіх.

Повертаючись до істерії, що розганяється американськими медіа, то тут, на думку політолога Максима Ялі, є цілком логічне пояснення: «Я можу зрозуміти журналістів західних ЗМІ, які в гонитві за сенсацією публікують чи не щодня всі нові плани повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Причому сьогоднішній план часто повністю суперечить вчорашньому. Але за доби кліпового мислення це вже норма. Упевнений, що цим вміло користується ФСБ та ГРУ РФ, яке проводить інформаційно-психологічні операції проти України з метою дестабілізувати ситуацію, сіючи паніку серед населення, тим самим підриваючи економічну стабільність. Різке зростання курсу долара в січні – найкраще тому підтвердження. Ще одна мета РФ - тиснути на своїх «західних партнерів», щоб вони посилювали тиск на Зеленського за виконанням Мінська-2 і сіяти паніку серед західних інвесторів, щоб вони виводили свої інвестиції з України, зокрема ОВДП. Усі ці фактори загалом ведуть до ослаблення переговорних позицій України з Кремлем. Але я не можу зрозуміти одного: чому українські ЗМІ розносять усю цю «жовтуху» та непідтверджені дані, які незабаром спростовуються офіційною владою? Точніше, здогадуюсь. За цим стоять особисті амбіції окремих політиків, які прагнуть усіма силами повернутися до «корита», а також окремих олігархів, які бажають половити рибку в каламутній воді хаосу та скупити цінні активи за безцінь. Вузколобість і недалекоглядність можновладців – ось головний бич та прокляття українського народу».

Як би там не було, але, як влучно зазначив політексперт Юрій Романенко, «було б краще якби за глибоким занепокоєнням долею України в західних ЗМІ була така ж глибока підтримка, а не суцільні охи та ахи».

Читайте також: Загроза вторгнення РФ: МЗС Великобританії звинуватило відомство Лаврова у брехні