Рано радіти: українці «розбивають» наратив Путіна про єдинонароддя, але ризики залишаються

70% наших з вами співвітчизників не погоджуються з тезою президента РФ Путіна про те, що росіяни і українці є одним народом. Лише 12,5% опитаних підтримують її. Такими є результати, оприлюдненого вчора опитування Центру Разумкова, проведеного наприкінці липня-початку серпня. Відзначимо, що в дослідженні взяли участь більше двох тисяч респондентів у всіх регіонах України, крім включеного Криму і тимчасово непідконтрольних офіційному Києву районів Донбасу. З урахуванням того, що похибка вибірки становить не більше 2,3%, результати цілком можна вважати репрезентативними, тобто такими, що в принципі відповідають реаліям.

Постановка вітчизняними соціологами питання про єдиний народ - реакція на недавню статтю Володимира Путіна, яку під назвою «Про історичну єдність росіян і українців" опублікував офіційний сайт Кремля-українською та російською мовами.

Читайте також: Оригінал Конституції Пилипа Орлика прибув в Україну

До української історії в своїй роботі російський президент підійшов здалеку. Почав з часів Київської Русі, князів Рюриковичів і хана Батия, а завершив Євромайданом і Мінськом домовленостями Донбасом.

У статті він вчергове намагається довести, що росіяни і українці - «один народ, єдине ціле, яке відноситься до одного історичного і духовного простору». Згадавши про Куликовську битву, Велике Князівство Литовське, Речь Посполиту, Переяславську Раду, Північну війну зі Швецією, Мазепу, війну з Османською імперією, часи УНР, СРСР, і, нарешті, роки незалежності України, Путін звинуватив Євросоюз і США в тому, що вони «планомірно і наполегливо підштовхували Київ до того, щоб згорнути економічне співробітництво з Росією».

Незмінний господар Кремля думку про «єдність двох народів» висловлює не вперше. Однак, як свідчить свіжа соціологія, українці з цим в корені не згодні.

Наприклад, з висловленою в путінській статті тезою, що ніякої історичної основи для уявлень про окремий від російського український народ не було і не могло бути, а виділення українців і білорусів як окремих народів було результатом радянської національної політики, згодні 12,5% громадян України, не згодні 70%, ще 17% не визначилися.

Характерно, що своє «ні» тези про єдиний народ говорить більшість жителів з усіх регіонів України: на сході не згодні з ним 52%, на півдні - 59%, в центральній частині нашої країни - 74%, а в західній цілих 90 відсотків.

Переважна більшість виборців провідних партій також не поділяють тезу «про єдиний народ». Наприклад, серед симпатиків Євросолідарності Петра Порошенка даний наратив підтримують лише 3%, в електоральному таборі провладної «Слуги народу» - шість відсотків, а в «Батьківщині» Юлії Тимошенко - 8,5%.

Досить неоднозначна картина склалася серед прихильників ОПЗЖ, де згодні з «єдинонароддям» Путіна 33% виборців, а не сприймають подібного роду наративи 40%.

У своїй статті Путін також написав, що територія сучасної України значною мірою створювалася за рахунок територій історичної Росії, в результаті чого РФ «фактично була пограбована». З цим згодні 7% громадян України, не згодні 76%, і ще 17 відсотків не визначились.

У свіжому опитуванні Центру Разумкова немає слів про «спільному історичному і духовному просторі», а ось в дослідженні групи «Рейтинг», яке було оприлюднено в останніх числах липня - є. Так ось, що маємо? В цілому 41% українців погодилися з визначенням господаря Кремля. Такий погляд на спільність народів найбільше поширений в східній Україні і серед віруючих УПЦ МП - там з цією тезою погоджуються 60%. Разом з тим, серед віруючих ПЦУ 33% опитаних вважають українців і росіян одним народом, що теж не може не викликати певних побоювань.

Ще в 2014 році вчені Національного інституту стратегічних досліджень спростовували «єдинонародні» тези Путіна, називаючи їх винаходом радянської пропаганди та ідеології. У звіті НІСД окремо підкреслюється, що в південних і східних областях нашої країни Росія багато років наполегливо і системно використовує наративи про «єдиний народ», щоб розколювати українців і сіяти ворожнечу. Даний регіон, як зазначають вчені, виявився вразливим з точки зору ключових російських і проросійських посилів, які впливають на погляди і думки громадян. Особливо це проявляється на ставленні до теми інтеграції України в ЄС і НАТО. В цілому населення Південного Сходу відноситься до євроатлантичної інтеграції більш скептично, ніж жителі інших регіонів.

У підсумку, маємо те, що маємо: сьогодні незважаючи на те, що підтримка цього геополітичного вектора поступово зростає, вона все ще не перевищує 50%.

Примітний також той факт, що, згідно з соціологічними дослідженнями, саме в південно-східному регіоні нашої країни домінуючим є кількість громадян, які не можуть однозначно сказати, з якою - проросійською або проукраїнською - інтерпретацією подій національного значення вони погоджуються. Якщо взяти за приклад війну на Донбасі, то значна частина місцевого населення або звинувачує офіційний Київ у розв'язанні війни, або не може покласти відповідальність за збройний конфлікт ні на одну зі сторін. Результат роспропаганди і її сателітів в особі інформаційних майданчиків Медведчука, як то кажуть, на лице.

Фахівці з протидії дезінформації переконані, що ставитися до свіжого «єдинонародного» послання Путіна стоїть як до спецоперації, яка має свою мету і аудиторію. Погоджується з такими висновками і професор, доктор історичних наук Юрій Шаповал: «Серйозні професіонали відносяться до цієї тези (про єдиний народ - ред.) досить критично. А Путін і його оточення просто політизують цю тезу і таким чином перетворюють історію в інструмент для досягнення їх мети. А мета у них, як ми знаємо, «новий Переяслав», нове приєднання, аншлюс України».

Політолог Ігор Рейтерович переконаний, що Україна як держава, якій російський президент послідовно відмовляє в суб'єктності, може і повинна протидіяти всіляким інформаційним атакам: «Нам треба не тільки проводити соціологічні дослідження, які будуть спростовувати все те, що пишуть росіяни, а й займатися вивченням своєї історії. У нас склалася своя історична школа, струнка і аргументована концепція, яка викладається і на рівні загальноосвітніх шкіл, і в вузах. Просто треба додатково виділяти кошти, щоб поглиблювати ці дослідження і не потонути в валі дуже неякісної пропагандистської літератури. Словом, відповідь має слідувати з боку професіоналів, які займаються тими чи іншими питаннями історії. Зараз вони роблять це все на ентузіазмі, а в Росії подібні речі - основа державної політики».

Під час підготовки даного матеріалу Lenta.UA поспілкувалася відразу з декількома відомими вітчизняними соціологами і разом з ними зробила кілька ключових висновків, що стосуються «єдинонароддя».

По-перше, цифра 70% тих, хто не згоден з Путіним, - свідчить про загальну тенденцію: більшість громадян України не сприймають таку позицію. Чи сприймуть в майбутньому - питання і виклик для української влади. По-друге, наші з вами співвітчизники визначення «народ» трактують, як безліч людей, об'єднаних в рамках однієї держави, а не скутих мовним, релігійним або ж історичним «ланцюгом». Це - беззаперечний плюс. До речі, в даному контексті експерти, нагадують, що свого часу Гітлер, використовуючи категорію «єдиний народ» щодо німців, які жили в різних державах, здійснив експансію і анексію. І питання про те, чи не прагне Путін піти аналогічним шляхом - відкритий.

Сьогодні, як вважають експерти, цілком очевидно, що мінливий і вразливий характер суспільних настроїв вимагає від вітчизняного наукового та експертного співтовариства кропіткої роботи над подоланням міфів і пропаганди, які сиплються з боку Кремля, як з рогу достатку. Втім, навряд чи це розуміють в таборі нинішньої правлячої команди. В іншому випадку з 139,5 млрд грн., виділених МОНу в поточному році, сукупні витрати на наукову діяльність вищих навчальних закладів, а також наукових установ не складали б мізерні 824 мільйони гривень...

Читайте також: «Бацька» в атаці: чому Лукашенко посилює антиукраїнську риторику