«Путін-лох» і протверезілі Шольц із Макроном: до чого готується Захід

На тлі візиту Байдена до України досить непомітно пройшла Мюнхенська конференція. Не в останню чергу тому, що цей захід не є місцем прийняття конкретних рішень. Проте заяви, озвучені там світовими лідерами – це індикатор настроїв, які панують у цивілізованому світі.

Тон нинішньої дискусії задав президент Володимир Зеленський, який по відеозв'язку відкрив цей захід. Нинішній господар Банкової, провівши паралель із відомою біблійною історією, зазначив, що «російський Голіаф уже почав втрачати рівновагу і впаде цього року».

«Київ поки що не має пращі Давида з Ізраїлю, але я вірю, що це тільки тимчасово», - підкреслив чинний гарант української Конституції, додавши при цьому, що російський режим намагається виграти час і торгується зі світом, «тому необхідна швидкість домовленостей та допомоги Україні, оскільки РФ може знищити безпеку всіх, хто представлений на Мюнхенській конференції, якщо вони відкладатимуть свої рішення».

Українську делегацію безпосередньо у Мюнхені очолював міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. Він взяв участь у кількох панельних дискусіях і мав багато двосторонніх зустрічей, зокрема з головним китайським дипломатом Ван І, виступ якого викликав обурення як в Україні, так і в США. Але про це дещо пізніше.

Український «десант» приїхав на Мюнхенську конференцію з кількома ключовими тезами, які насамперед стосувалися швидкості постачання зброї, необхідності запровадження більш жорстких санкцій проти РФ, а також запровадження гарантій безпеки Україні у вигляді неодмінного членства в ЄС та НАТО в найближчому майбутньому.

«Коли розпочалася війна, ми розуміли, що нам потрібно отримати сім типів зброї, щоб не лише оборонятися, а й ефективно наступати. За майже 12 місяців доступ до шести з цих типів зброї відкритий. Тобто ми виконали завдання. Залишилися лише літаки. Як і з танками, візьму на себе відповідальність і скажу: немає жодного сумніву, що питання літаків буде вирішено. Так, на це піде трохи більше часу. Але ця робота вже розпочалася», - заявив Кулеба «на полях» Мюнхенської конференції.

Там же, за інформацією видання Politico, головком Об'єднаних ЗС НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі під час закритого спілкування з американськими сенаторами та членами Палати представників США сказав, що надання винищувачів F-16 допоможе Україні посилити власні наступальні дії, тому тягнути з цим рішенням не слід". До речі, дуже важливо підкреслити, що двопартійна американська делегація в Мюнхені, що складається з півсотні демократів і республіканців, офіційно підтримала надання Україні сучасної авіації. Навряд чи заявлену позицію не помітять у Білому домі і можна припустити, що авіаційний лід незабаром реально скресне.

Тим часом, на даний момент навіть із гарантованими офіційним Києвом танками є затримка. За повідомленнями західних ЗМІ, з обіцяних Україні 320 танків лише близько 50 встигнуть доїхати до початку очікуваного російського весняного наступу.

Саме тому з мюнхенського майданчика і канцлер Олаф Шольц, і міністр оборони ФРН Борис Пісторіус, який нещодавно побував в українській столиці, і голова тамтешньої дипломатії Анналена Бербок публічно зверталися до країн, які мають на озброєнні західні танки, передати їх Україні якнайшвидше. І це при тому, що саме Берлін, як країна-виробник, довго вагався, перш ніж дати добро на заповітні «Леопарди».

Тобто, як бачимо, реакційна динаміка світових лідерів змінюється і ще одним прикладом цього, окрім Шольца, є французький президент. «Ми повинні пам'ятати, що в цій війні є лише одна держава-агресор та одна держава-жертва». З таким закликом Еммануель Макрон звернувся до учасників Мюнхенської конференції безпеки, закликавши цивілізований світ досягти того, «щоб Росія зазнала поразки». Більше того, нинішній господар Єлисейського палацу окремо додав, що поразка РФ у війні має містити військовий програш, але не обмежуватися ним. Частиною російської поразки, на думку Макрона, має стати позбавлення Російської Федерації «колоніальної ментальності, а також гарантування того, що Україна стовідсотково досягне успіху на шляху інтеграції до ЄС та НАТО». Плюс до цього, французький лідер, який, до речі, якраз перед стартом Мюнхенської конференції провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським, закликав "змінити світову систему безпеки так, щоб роль Росії суттєво зменшилася".

Таким чином, той самий Еммануель Макрон, якого в Україні звикли звинувачувати в нерішучості та заграванні з Путіним через його систематичні дзвінки бункерному мешканцю, чітко зафіксував позицію, що наочно демонструє як російські звірства в Україні і відвертий геноцид змінюють світ і його погляд на хід і результат кремлівської "спецоперації".

А з тим, щоб зрозуміти і осмислити масштаб змін, що відбулися, слід здійснити невеликий екскурс у недалеке минуле. Так от Москва завжди мала на Мюнхенській конференції особливу роль, а її делегацію м'яко занурювали в теплі компліментарні ванни. Всі ці загравання з путінським режимом згодом призвели до того, що в 2020 році Мюнхенська конференція безпеки стала учасником розробки документа з 12-ти пунктів, який отримав неофіційну назву «план капітуляції України» і призвів тоді до «побиття горщиків» у відносинах українських учасників даного переговорного формату із представниками інших країн. Нині все змінилося докорінно. Колишній глава Мюнхенської конференції Вольфганг Ішингер, який був співавтором вищезазначеного плану, перетворився на абсолютно проукраїнського експерта, а Росію «попросили» взагалі не їхати на захід, щоб не опинитися перед наглухо зачиненими перед носом дверима.

Наведемо ще один штрих, що наочно демонструє ставлення цивілізованого світу до путінської Росії. У холі готелю «Байєрішер гоф», де, власне, і проходила Мюнхенська конференція, діяла виставка під назвою «Військові злочини Росії». На ній, причому, з англійськими субтитрами, щоб було зрозуміло всім учасникам форуму, запустили на постійну трансляцію відеоролик з херсонськими дітьми, які крокують вулицею та співають веселеньку пісеньку зі словами: «Путін – лох, наївся блох...».

Як розповів Lenta.UA один із вітчизняних політологів, який був серед гостей Мюнхенської конференції, світові лідери не просто широко посміхалися, дивлячись на цей кліп дітлахів, а й аплодували юним виконавцям. І це ще одне неофіційне свідчення ставлення до країни-агресора та її незмінного лідера.

Що ж до публічних кейсів, то тут теж є відчутні зрушення, оскільки ключове питання для світу зараз – це безпекова архітектура після того, як Росія програє. А в тому, що фіаско неодмінно відбудеться, схоже, ніхто вже не сумнівається. І суттєві зміни риторики світових лідерів це додатково підтверджують. Буквально всі західні лідери з головної мюнхенської трибуни говорили про те, що Україна має виграти цю війну, яка є не просто кривавим дербі Києва та Москви, а битвою авторитарних та диктаторських режимів проти демократій як таких.

З іншого боку, тональність vip-спікерів, які виступають із трибуни Мюнхенської конференції, свідчила про те, що вони все ще зважують можливу межу між постачанням Україні потужнішої зброї та ризиком застосування Путіним тактичної ядерної зброї. Саме тому, на думку військових експертів, найближчим часом західна збройова допомога продовжуватиме надходити дозовано. «Ми підтримуватимемо Україну так довго, як це буде потрібно». Ця фраза в різних інтерпретаціях звучала з вуст всіх ключових західних лідерів, але при цьому ніхто, на жаль, не сказав, як зробити так, щоб ця підтримка забезпечила швидку перемогу нашої з вами країни.

Виступи президента Байдена спочатку у Києві, а потім у Польщі продемонстрували рішучість Штатів у питанні підтримки України. Втім, США не лише обіцяють нам зброю, але, посилаючись на дані власної розвідки, застерігають, що Пекін серйозно наблизився до межі надання Москві летальної військової допомоги. Зокрема, про це держсекретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен попередив союзників та Україну на Мюнхенській безпековій конференції, де зустрічався з Ван І та Дмитром Кулебою.

«Стурбованість, яка у нас є зараз, ґрунтується на наявній у нас інформації про те, що вони розглядають можливість надання летальної підтримки. І ми дуже ясно дали їм зрозуміти, що це створить серйозну проблему для нас і наших відносин», - акцентував Блінкен. При цьому CNN з посиланням на свої джерела повідомляє, що своє попередження китайському міністру закордонних справ Держсекретар США висловив «у досить різкій формі». Дещо пізніше в МЗС КНР оприлюднили заяву, де, серед іншого, зазначається таке: «Ми ніколи не приймемо, що США вказують на нас пальцем і натискають на китайсько-російські відносини». Вкрай важливо відзначити, що характер цих відносин описується у формулюванні «всеосяжного партнерства та стратегічного співробітництва, що ґрунтуються на неприєднанні, неконфронтації та неспрямованості проти третіх сторін». З цього можна дійти висновку, що військову допомогу Росії проти України Китай надавати не збирається. Але у Вашингтоні цим, що добре, не задовольнились. Передача Китаєм Росії летальної зброї для використання в Україні стане «червоною лінією» у відносинах між США та КНР, попередила постпред Сполучених Штатів при ООН Лінда Томас-Грінфілд.

Зважаючи на все, такими жорсткими превентивними заявами наші американські союзники намагаються торпедувати заявку Піднебесної на участь у мирному врегулюванні по Україні, оскільки з низки причин Китаю невигідна повна поразка РФ, тобто виведення Росією військ без жодних умов. Очевидно, що мінімальний сценарій, який би влаштував КНР - це компромісний мир і можливість кривавого путінського режиму вийти з війни зі «збереженням обличчя». Для України подібні варіанти не прийнятні в принципі і добре, що наші союзники розуміють усі ризики подібних сценаріїв. Тому хочеться найближчим часом найчастіше чути з вуст світових лідерів слово «перемога», а не «мир».

«Україна хоче миру. Світ теж каже, що він не хоче боротися, а Росія, що не хоче атакувати. Але деякі з нас брешуть. Це ще не аксіома, але більше і не гіпотеза», - це слова з виступу президента Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції, яка торік проходила 18-20 лютого, тобто за лічені дні на початок повномасштабного вторгнення. Тоді західні політики, пам'ятається, закликали Росію поважати міжнародно-визнані кордони України, її суверенітет та розповідали про санкції, а також важливість дипломатичного діалогу. Хочеться вірити, що численні звірства, здійснені рашистами за рік великої війни, повністю розвіяли ілюзії цивілізованого світу про те, що з путінською Росією можна домовлятися про глобальні речі, не будучи при цьому «кинутими».