Провокації як зброя: навіщо Путін зондує витримку НАТО

У вівторок, 14 лютого, стало відомо про те, що російська авіація залетіла у повітряний простір Польщі. В результаті два винищувачі F-35 ВПС Нідерландів перехопили групу із трьох російських військових літаків у небі над Польщею. "Невідомі літаки наблизилися до польської зони відповідальності НАТО з боку Калінінграда, РФ", - йдеться у заяві міністерства оборони Нідерландів.

Прем'єр-міністр Матеуш Моравецький після інциденту з перехопленням російських військових літаків не відкинув інших провокацій від Росії.

Читайте також: НАТО застосує комплексні заходи щодо захисту газопроводів

«Володимир Путін та Кремль перейдуть до подальших провокацій, вони перевірять пильність, вони перевірять згуртованість та єдність трансатлантичного Альянсу», – заявив Моравецький.

Він наголосив, що потрібно зберігати спокій та реагувати швидко, але погоджено з союзниками. Також Моравецький нагадав про події 15 листопада, коли під час російського ракетного обстрілу неподалік польсько-українського кордону в Пшеводуві на польську територію впала ракета.

«Тут знову спрацювали усі процедури. Тоді ми також ухвалили правильні рішення разом із нашими союзниками», – сказав прем'єр-міністр.

Після ракетного вибуху в Польщі в листопаді минулого року, коли загинули двоє громадян РП, днями російські ракети перетнули повітряний простір Молдови та країни-члена НАТО Румунії, далі знову зайшовши в повітряний простір України в точці перетину кордонів трьох держав. Про це повідомив головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у Telegram. Пізніше у своєму традиційному відеозверненні Володимир Зеленський підтвердив цей факт, додавши при цьому: «Ці ракети – виклик НАТО, колективної безпеки як такої. Це терор, який можна і слід зупинити. Світ має його зупинити».

Цікаво-показовою виявилася реакція на інцидент офіційних Кишинева та Бухареста. МЗС Молдови, яка, як відомо, не є членом Альянсу, відразу ж викликало російського посла для пояснень. Міністерство оборони країни підтвердило, що відповідальні структури відомства «виявили ракету, яка перетнула повітряний простір над селами Мокра та Косоуци, прямуючи у бік України».

А от оборонне відомство Румунії не підтвердило факт входження російської ракети до їхнього повітряного простору, фактично спростувавши заяви Зеленського та головкому ЗСУ Залужного. «Найближча точка траєкторії мети до повітряного простору Румунії була зафіксована радіолокаційними системами приблизно за 35 км на північний схід від кордону», - заявили в Міноборони Румунії, хоча все ж таки підняли в небо два літаки своїх ВПС МіГ-21 LanceR під командуванням НАТО. Водночас речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат повідомив, що офіційний Київ може надати радіолокаційні дані, що підтверджують проліт двох російських «Калібрів» у повітряному просторі Румунії. При цьому, за його словами, ворог свідомо запускає ракети до кордонів країн-членів НАТО, щоб працювала українська ППО, захищаючи наших людей та об'єкти критичної інфраструктури, а уламки падали на натовській території.

Зазначимо, що рашисти не вперше запускають свої ракети та дрони так, щоб вони перетинали повітряний простір інших країн. Ще у березні 2022-го ЗМІ повідомляли, що у Румунії впав безпілотник, ймовірно, російського походження. У випадку ж з Молдовою це вже четвертий такий інцидент. Три рази раніше на її території падали уламки ракет. Тож Молдова хоче криміналізувати ракетні атаки на Україну. Там пропонують запровадити кримінальну відповідальність терміном від 3 до 12 років за сам факт прольоту ракети, а за поранення чи вбивство людини – до 10-20 років ув'язнення.

На переконання деяких військових експертів, трюки з нібито випадковими ракетними зальотами на територію країн НАТО – це елемент своєрідного психологічного тиску та рефлексивного контролю. Мовляв, таким чином Кремль недвозначно нагадує державам східного флангу Альянсу про їхню вразливість, що, по-перше, є певним тригером для коливань щодо підтримки України ціною власної безпеки, по-друге, створює привід для дискусій щодо дієвості НАТО та готовності всіх членів виконати зобов'язання відповідно до відомої п'ятої статті, де йдеться про колективну оборону. Ну, і нарешті, подібні факти викликають критику Альянсу всередині України. Наприклад, саме після ракетного інциденту в Румунії нардеп від пропрезидентської «Слуги народу», який є керівником делегації Верховної Ради в ПА НАТО Єгор Чернев написав у Facebook: «Путін провокує НАТО і підвищує ставки. Ракета, запущена на Чернівці через територію Молдови та Румунії – це свідомий виклик Заходу. Мета – побачити реакцію та оцінити рішучість НАТО взяти безпосередню участь у конфлікті у разі ескалації з боку Росії та перетину нею червоних ліній. Подібний прийом Путін використав колись проти Туреччини (2015 року російський Су-24 перетнув повітряний простір Турецької Республіки – ред). Це закінчилося збиттям турецької ППО його літака. Тобто Ердоган змусив себе поважати. Сьогодні Захід має продемонструвати таку саму рішучість: збивати російські ракети, посилювати санкції та негайно надати Україні авіацію та ATACMS. Путін не повинен мати жодних ілюзій, що когось у Європі він ще може прогнути. Інакше наслідки для Європи будуть жахливими».

«Історія з ракетами на території Молдови та Румунії ще раз говорить нам про те, що країни-члени НАТО роблять все, щоб уникнути конфлікту між Альянсом та РФ, побоюючись, що цей конфлікт може доповнитись ядерною компонентою. Не слід забувати про те, що серед країн НАТО три мають ядерний потенціал: США, Великобританія та Франція. І із цих країн Сполучені Штати, як і Росія, мають ядерну тріаду, достатню для того, щоб знищити цивілізацію на території Європи та північної Америки. Саме тому, зважаючи на все, і існують такі побоювання щодо наслідків прямого конфлікту між Північноатлантичним Альянсом і Росією», - зазначає в розмові з Lenta.UA співрозмовник із вітчизняного МЗС.

«Очевидно, що саме тому так довго затверджуються рішення щодо постачання будь-якого виду озброєння для ЗСУ, щоб Кремль не вирішив остаточно, що НАТО є прямим учасником конфлікту між Москвою та Києвом. І навіть якщо таке рішення ніколи не буде озвучене публічно офіційними особами РФ, у Путіна вже чітко зрозуміли, що можуть шантажувати цим кейсом країни Альянсу і таким чином гальмувати кожне нове рішення щодо постачання Україні озброєння.

За прикладами далеко не треба ходити. Під час саміту Євросоюзу, що пройшов днями, як заявив польський прем'єр Матеуш Моравецький, так і не вдалося затвердити загальні координати щодо постачання боєприпасів для українських Збройних сил. Моравецький додав, що рано чи пізно це рішення буде узгоджено, але тут ключове питання полягає в тому «рано» чи «пізно»? Подивимося...

Що ж до реакції Молдови з викликом «на килим» російського посла – тут усе зрозуміло. Ця країна не є членом НАТО і у баченні РФ вона, як і Україна, – це недодержава. Таким чином, російсько-українська війна з погляду РФ і, на жаль, поки що НАТО має бути локалізована межами саме колишнього СРСР. Так, держави-члени НАТО можуть допомагати у військовому, фінансовому, гуманітарному плані, однак воювати за свій суверенітет і збереження своїх держав, які значно поступаються РФ і територією, і за чисельністю населення, доведеться самим. Єдина можливість вийти з цього зачарованого кола – прийняти колишні радянські республіки, які декларують свій євроатлантичний курс до складу НАТО, щоб РФ усвідомлювала всю небезпеку своїх конфліктів із сусідами та припинила грати з вогнем. Однак для цього потрібна політична воля та повний ігнор ядерного шантажу Росії. Якщо такої політичної волі не буде, то найближчі десятиліття можуть стати часом постійних воєн на пострадянському просторі, оскільки Росія просто так не відмовиться від своїх маразматичних амбіцій у плані приєднання сусідніх держав до власної країни, попередньо зруйнувавши їх так, як ось уже майже рік руйнуються українські міста і села», - підсумовує наш співрозмовник, додаючи при цьому, що труни рашистів, які масово вступають до Росії, не стануть на заваді на цьому шляху для путінського режиму.

До речі, у НАТО послалися на заяву румунського Міноборони, не додавши більше жодних деталей. The Washington Post пише, що протягом усього року цієї повномасштабної війни країни Альянсу "ретельно намагалися уникнути будь-яких ознак прямого конфлікту з Росією". Аналогічну тезу у своїй статті про свіжий ракетний інцидент повторила і The New York Times. Водночас румунські медіа писали і говорили про «ракетну» історію сухо та пісно, посилаючись при цьому на заяву свого Міноборони. Дуже показово, що прольоти російських ракет у повітряному просторі Молдови та Румунії збіглися з останнім днем військових натовських навчань у Румунії поблизу Чорноморського узбережжя. Ще в січні провідні американські медіа повідомляли, що «що вперше з часів Другої світової солдати 101 повітряно-десантної дивізії США приїхали до Європи на військові навчання з румунськими військами на авіабазі «Михайла Когальничана». Ця база, зазначимо, за підрахунками військових експертів, розташована приблизно за десять хвилин польоту ракети від російських баз в окупованому Криму. До речі, Путін уже давно і досить агресивно критикує розгорнуті 2016-го американські системи ПРО в Румунії. Близько шести років тому бункерний мешканець називав це «стартом нових перегонів озброєнь», погрожуючи відповісти «на цю загрозу». І він, як бачимо, відповідає. Щоправда, не НАТО і державам, які є членами цієї структури, а Україні, вбиваючи її мирних громадян, руйнуючи інфраструктуру і знищуючи цілі міста. І зупинятися, схоже, не збирається.

За останні два тижні Росія зазнала найвищих втрат з першого тижня вторгнення в Україну. Таке припущення висуває британська військова розвідка, спираючись на останні дані Генштабу ЗСУ. Британські аналітики зазначають, що не можуть перевірити методологію офіційного Києва при підрахунку щоденних втрат. Середнє значення за останні сім днів становило 824 «визволителів» на день, що більш ніж у чотири рази перевищує показник, зареєстрований у червні-липні 2022 року.

Тим часом Росія, за даними української розвідки, готова розпочати нову хвилю мобілізації, проте поки що не форсує цей процес. Як сказав представник ГУР Вадим Скибіцький в інтерв'ю The Wall Street Journal, Москва продовжує інтегрувати вже набрані війська і чекає, щоб оцінити результати нинішнього посиленого наступу на Донбасі – і вже виходячи з цього вирішуватиме, чи проводитиме другу мобілізацію. "Все готово. Особовий склад на місці, списки готові, люди, яким доручено проводити набір та навчання, перебувають у режимі очікування», - зазначив Скибицький.

Але при цьому він упевнений, що навіть якщо Кремль і приступить до нового етапу мобілізації, він, ймовірно, страждатиме від тих самих проблем, які виявила попередня хвиля, включаючи брак сучасного обладнання в хорошому робочому стані та достатню кількість офіцерів, здатних підготувати величезну кількість ненавчених чоловіків. «Вони готуються до другої хвилі мобілізації, але, за нашими оцінками, утримаються від неї, бо не подолали всі труднощі, з якими зіткнулися під час першої хвилі. До такої масштабної мобілізації вони не були готові ні тоді, ні зараз», - резюмував Вадим Скибицький.

Тим часом на Заході критичним чинником вважають прискорення постачання допомоги Києву. «Якщо найближчими тижнями ми не відправимо в Україну військову техніку, Путін може перемогти. Він може перемогти, і ми не знаємо, де він зупиниться», - заявив недавно президент Польщі Анджей Дуда в інтерв'ю Le Figaro. За його словами, Путін зазнав часткової невдачі, бо не виграв війну, як обіцяв. «Але, на жаль, я не поділяю думки тих, хто думає, що смерть десятків тисяч полеглих воїнів його зупинить», - наголосив польський лідер. Він також заявив про неприпустимість передачі українських територій Росії в обмін на мирне врегулювання конфлікту. Водночас на Заході офіційно та повсюдно заявляється про мету поразки Росії в Україні – або ж переговорів на підставі «формули Зеленського», яка передбачає виведення російських військ із усіх українських територій у межах 1991 року. Москва цю формулу відкидає і згодна вести переговори лише на базі визнання її завоювань в Україні.

Питання будь-яких переговорів із путінською Росією – окрема тема. 12 лютого, до речі, «стукнули» чергові роковини так званого Мінська-2 – документа під назвою «Комплекс заходів щодо виконання мінського протоколу». Безумовно, політична угода 2015 року повністю втратила своє політичне значення, але про уроки цієї події восьмирічної давності та її наслідки забувати точно не слід.

«Для українців гіркий досвід «Мінська-2» є досить очевидним. А ось деякі західні політики та експерти, здається, досі не зробили належних висновків із цієї історії. Урок перший – не варто грати з Путіним у мирні домовленості. Він сприйматиме і виконуватиме лише те, що йому вигідно. Щодо України, кремлівському диктатору потрібен не мир, а підпорядкування та залежність нашої країни від Росії, а після 24 лютого 2022 року він взагалі націлений на руйнування української державності. З Путіним треба не домовлятися, його треба зупинити, як це було свого часу із Гітлером. Урок другий – пропозиції будь-яких мирних компромісів Путін сприймає як прояв слабкості своїх візаві щодо переговорів, і давитиме далі для реалізації своїх власних інтересів. А якщо інша сторона не погодиться на виконання кремлівських умов, Росія застосовуватиме військову силу чи інші засоби шантажу та тиску. Тому формально мирний компроміс із Путіним – це або лише пауза у війні, або зниження її інтенсивності, з неминучим поновленням війни навіть у великих масштабах, як це сталося рік тому», - зазначає політолог Володимир Фесенко.

Ще одним уроком експерт вважає те, що «підступна мирна угода веде не до миру, а до нової війни»: «Якийсь тимчасовий тактичний ефект Мінські домовленості дали, але стратегічно вони виявилися пасткою та політичною міною, що вибухнула у лютому 2022 року. Це також урок на майбутнє».

«По завершенні нинішньої війни з Росією теж доведеться підписувати якісь угоди. Тому про уроки Мінська-2 не можна забувати. Не можна погоджуватись на домовленості, які не приймає суспільство або його значна та активна частина. Також не слід чекати мирних пропозицій від партнерів, тим більше не погоджуватися з тим, що тобі нав'язує ворог. Потрібно активно просувати саме свою формулу миру», - підсумовує Володимир Фесенко.

Повертаючись до теми ракетних провокацій рашистів щодо країн НАТО, хочеться навести слова одного з колишніх керівників МЗС, який у розмові off the records з нашим виданням дуже влучно зазначив, що «нестача точної інформації ллє воду на млин популістів, песимістів, конспірологів та цинічних прихильників миру «за будь-яку ціну», бо будучи імпотентними на полі бою, росіяни сьогодні намагаються перемогти у сутичці за уми громадян держав НАТО та України».

З українцями результат «мозкового» кремлівського поєдинку очевидний, а ось з Альянсом, який повсюдно побоюється будь-якої ескалації з Кремлем, питання поки що залишаються…

Читайте також: У Польщі назвали кількість танків, які передали Україні