
Український журналіст Ігор Ляшенко про боротьбу з кризою.
Де легше долати фінансову кризу вижити: в місті чи селі?
А це дивлячись криза. Історія дає нам різні приклади.
Оглянемося на Україні за минулі сто років.
У 1918-1920 роках йшла громадянська війна. Великі міста мерзли і голодували. У тому числі і Київ. Люди, хто міг, бігли з міст в села. В країні були зруйновані товарно-грошові відносини і цілком була відсутня логістика, а отже в місто неможливо було доставити продовольство, хоч на продаж, хоч на обмін. У той час як село хоч і страждав від проблем війни і грабежу, але не голодувало.
Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі
У страшні голодоморні 1932-1933 роки сільська Україна не тільки голодувала, але і мерла. Моя бабуся в той рік звезли до Києва в «Торгсин» все сімейне золото, яке обмінював на хліб або просто на борошно. А міста абияк харчувалися і жили. І криза була умисним геноцидом саме сільській України.
У німецьку окупацію 1941-1944 років страшно було всюди, нацисти людей стратили цілими селами і містами. Однак по харчуванню, в селі було трохи легше. З міст люди бігли в села до родичів, вимінювали на продукти одяг, цінні речі, вишукували сільських родичів, хто міг би надати притулок. Виживали з городу, риболовлі, грибів і ягід.
У післявоєнні роки, особливо в 1947 був голод, страшніше зачепив село, але не скрізь. Тут вже є спогади з перших вуст. Мій дід був залізничник, машиніст на паровозі. На роботу їздив на Київ (в 1947 товарної станцією був «Київ-Московський»), а жив у селі на Чернігівщині. Розповідав, що після війни його мало не силоміць примушували переїхати жити до Києва, давали квартиру (що було великою вигодою). Дід коливався, але в кінці відмовився. А щоб відстали, навіть хабарі продуктами начальству возив. Причина була проста. У селі був свій город, кури, свиня на забій, а в Києві був голод, жили на голому пайкових хлібі.
Надалі, на щастя, голодних років не було. Село ростили собі і на продаж овочі і худобу, в міста їздили по харчовій екзотикою на кшталт «Докторської ковбаси».
Поки питання не стало руба в 1992 знецінилися гроші, зникли заощадження. Спорожніли полиці магазинів. Не стало спочатку зарплати, а потім і роботи. Треба було щось робити. І в ці роки багато хто вибирав сільські городи, дачні ділянки, брали в обробку під картоплю навіть віддалені шматки поля. Благо, транспортної блокади не було. Тому знову з точки зору харчування на деякий час в селі стало надійніше, ніж в міській квартирі.
Як то воно буде зараз, в 2020? Невже дійдемо до вибору між селом і містом за принципом наявності їжі?
Взято з: Facebook
Фото: Facebook
Ольга ЛевкунНовини
Масштабна пожежа спалахнула у Дніпрі
18:15 05 вер 2025.
Сили оборони завдали ударів по об'єктах російського агресора
17:55 05 вер 2025.
Мерц визнав безсилля Європи
17:30 05 вер 2025.
Трамп побажав «квітучого майбутнього» РФ, Індії та Китаю
17:15 05 вер 2025.
Силовики проводять обшуки у КМДА
16:55 05 вер 2025.
Зеленський чує сигнал від Путіна
16:31 05 вер 2025.
Валерій Дубіль: «Підтримка військових і лікарень у прифронтових регіонах, як-от Запоріжжя, — це питання безпеки всієї України»
16:20 05 вер 2025.
Військових обурила заява депутата Олега Синютки
16:16 05 вер 2025.
США можуть очолити моніторинг буферної зони в Україні
16:15 05 вер 2025.
СБУ ударами по росії дає Україні необхідні карти для перемовин, - військовий експерт
16:00 05 вер 2025.
Зеленський запевняє, що в Україну прибудуть тисячі західних військових
15:55 05 вер 2025.