Право на ліво. Як народились ліво- і правосторонній рух в різних країнах

Про історичні передумови вибору «правильної» сторони дороги міркують автори порталу Factroom.

Як відомо, правші складають в нашому світі близько 80 - 90% населення. Лівшею ж є тільки кожен сьомий, а амбідекстеров — людей, що однаково добре володіють і лівою, і правою рукою — і того менше. Так що здавна світ був підпорядкований правші, а значить, і правила встановлювалися ними. Стосувалося це і пересування по дорогах на будь-якій тварині або транспорті. До появи недорогих возів людина змушена була пересуватися між селищами на своїх двох. І йшла вона не з порожніми руками, а з мішком або тюком на правому плечі — так було зручніше. До того ж, праворуч від себе, ближче до узбіччя дороги, селяни звикли вести дороге серцю і гаманцю в'ючну тварину.

Правого боку по ходу свого переміщення дотримувалися і середньовічні лицарі, але тільки на турнірах. Таке правило виникало через особливості тримання щита і меча. У всіх інших випадках вершники їздили ближче до лівої узбіччі. Збройні вершники завжди пристібали меч з правого боку сідла. Помітивши небезпеку, меч швидко вихоплювали і відбивали атаку. До того ж, залазили в сідло на коня ліворуч, вставляючи ліву ногу в стремено. В іншому випадку вершник виявився б в сідлі задом наперед. Так що переміщалися кавалеристи по лівій стороні широкої дороги. Так само їздили кучери, що управляли екіпажами. Однак не всі. Довгий час упряжками керували форейтори, що сидять на одному з запряжених коней. Як правило, це був лівий кінь, розташований ближче до самого візку. У такому положенні кучер краще відчував габарити свого транспортного засобу і міг ефективніше управляти кіньми правою рукою.

А ще таке розташування кучера було зручніше для його посадки і висадки з кінської спини. А ось багатомісними екіпажами, наприклад, відкритими ландо, кучер управляв, сидячи праворуч на спеціальному місці в передній частині. Тільки так візник не зачіпав пасажира своїм хлистом. Лівого боку дотримувалися і стародавні римляни.

Сьогодні у дослідників немає підтверджених даних, по якій стороні пересувалися в древніх державах з розвиненою системою доріг. Зате є незаперечний доказ того, що стародавні римляни дотримувалися лівостороннього руху. Під час розкопок в британському графстві Уїлтшир відкопали стародавню римську каменоломню і дорогу. Ліва сторона цієї дороги була більш розбитою, ніж права. Отже, від каменоломні навантажені підводи їхали саме по лівому краю. Лівого боку трималися і кінні загони воїнів на марші. Про що свідчить знайдена римська монета, на аверсі якої зображено пара кінних, що розходяться по ліву руку. А ось у Франції правом користуватися лівою стороною проїжджої частини мали тільки аристократи, і то недовго.

У Франції до 1789 року простолюдини пересувалися виключно по правій стороні доріг. Знатні добродії ж їздили в своїх каретах по іншій стороні. А вже після революції аристократи, щоб замаскуватися, теж стали дотримуватися правого боку. Пізніше таке маскування перетворилося в традицію. А після завоювання безлічі територій Наполеоном там також став вводитися правосторонній рух. Так сталося у Швейцарії, Німеччині, Іспанії, Голландії та Польщі. Країни-противники Наполеона в піку французькому імператору ввели у себе рух навпаки — з лівого боку трас.

У 1756 році у Великобританії був введений спеціальний білль про лівосторонній рух. За його недотримання, особливо на мостах, покладався великий штраф. Лівого боку дотримувалися і в численних колоніальних володіннях Великобританії — на островах-колоніях, а також в Австралії, Пакистані та Індії. Білль, а також штрафи діяли на всіх територіях.

Щоб відповісти на питання, чому в Росії правосторонній рух, варто повернутися в минуле на три століття. Хоча по правій стороні переміщалися ще за часів Петра I, офіційно її затвердила імператриця Єлизавета. Вона в 1752 році підписала Указ про правосторонній рух для кінних екіпажів. Приблизно в той же період з'явилися і перші правила пересування по дорогах в країні. Правого боку в Росії дотримуються і сьогодні. А ось в ряді держав правила, за якими рух транспорту відбувався по тій чи іншій стороні, змінювалися.

У XVIII столітті тиск, який чинився Францією на базліч держав, залишався дуже великим. Перебуваючи під ним, навіть країни-союзники Великобританії все-таки відмовлялися від руху по лівій стороні та змінювали правила. Поміняли ліву на праву сторону дороги й жителі США. Сталося це тільки після остаточного звільнення від влади британської корони. А одним з останніх держав Європи, де стали їздити по правій стороні, була Швеція. Третє вересня 1967 року стало Днем «Н» у Швеції.

Програмі зі зміни сторони руху передувала серйозна підготовка. Про перехід повідомлялося в газетах, журналах і новинах. Шведи навіть провели рекламну кампанію, надрукувавши логотип Дня «Н» на жіночих трусиках і бюстгальтерах. Сам день переходу обійшовся без серйозних ДТП. О 4:50 ранку всі шведські водії зупинилися і змінили смугу руху, а через десять хвилин рух по дорогах Швеції остаточно став правостороннім.

До руху по правій стороні трас прийшли в деяких африканських державах, наприклад, в Гані, Нігерії та Гамбії з огляду на близькість з країнами, де діяв правосторонній рух. А в 1946 році, позбувшись від окупації Японії, Корея теж «встала на праву сторону».

Втім, і правосторонні країни теж змінили напрямок руху. У Мозамбіку, що сусідить з колишніми британськими колоніями, відносно недавно був здійснений перехід з право- на лівосторонній рух. А невелика острівна держава Самоа перекинулося «наліво» через велику кількість на острові авто з правим кермом. Сталося це в 2009 році. У деяких регіонах Росії також можна знайти багато машин з правим кермом. Втім, місцеві водії швидко пристосувалися і без проблем їздять по правій стороні. До речі, майже рік на двох вулицях Владивостока діяв лівосторонній рух. Але експеримент визнали невдалим.

На ілюстрації: Дорожній знак, що нагадує водієві про лівосторонній рух, Австралія