Помер відомий голлівудський актор, якого дуже не любив Голлівуд

Елмор Руал «Ріп» Торн-молодший останні двадцять два роки був відомий всьому світу як Зед, керівник секретного агентства «Люди в чорному», яке відстежує діяльність на Землі інопланетян, з однойменного фільму. Насправді ж він зіграв більше, ніж в 180 фільмах, багато з яких були серйозними драмами.

Він і дебютував в кіно в 1956-му році в стрічці класика американського кінематографа Еліа Казана «Лялечка» за п'єсами ще більш видатного класика американського і світового театру Теннессі Вільямса. Багато про що говорить і те, що в кіноінсценіровках Вільямса Торн брав участь ще не раз, а в «Солодкоголосому птаху юності» навіть двічі - в 1962-м (див. відео нижче) і 1989-му роках.

Не менш цікава і історія його взаємин з Голлівудом. Юний Торн навчався на тваринника в університеті штату Техас, мріяв про своє ранчо, але грошей у нього не було, і він, почувши, що в Голлівуді гребуть їх лопатою, поїхав туди автостопом, щоб швидко заробити потрібну для покупки ранчо суму. Швидко, однак, не вийшло - довелося затриматися більше, ніж на півстоліття. Але «своїм» в Голлівуді він за цей час так і не став - він не любив босів кіностудій, а вони не любили його.

У 1974-му році в США, а потім і в усьому світі, викликала фурор книга письменника Стадс Теркел, в якій він зібрав записані ним усні розповіді американців про те, як вони ставляться до своєї роботи. Вона так і називалася - «Робота». Згодом цей жанр став настільки поширеним, що яскрава його представниця уродженка України Світлана Алексієвич отримала Нобелівську премію з літератури.

І ось про Голлівуд у Стадса Теркела розповідає якраз Ріп Торн. І розповідь його варта того, щоб привести кілька цитат з нього. Наприклад: «Коли я працював в Голлівуді, давно вже, мені хтось сказав:« Ти не розумієш. Тут все тримається на страху, а ти немов би нічого не боїшся». Кожен чогось боїться. Якось раз потрапив я на вечірку. Її влаштував один видатний продюсер. На відкритому повітрі, біля басейну. Мало не двісті чоловік зібралося. Раптом бачу - на дереві встановлений трамплін. Я і пригадав, що хлопчиськом пірнав з такої висоти і робив подвійне сальто. Хтось каже: «Це вам не по зубах, ні тепер, ні раніше». Я кажу: «Мабуть, я і зараз зможу». Він каже: «Ну, можна перевірити». Знайшли для мене плавки. Я кажу: «Давайте хоч парі укладемо. Ставлю долар». Шкода, я тисячі не поставив. Вся компанія на мене дивиться. Ну, я вліз туди і пірнув. Тип цей сердито сунув мені долар, і більше зі мною ніхто не бажав розмовляти. Немов я щось непотрібне влаштував. Це була якась велика шишка, і йому хотілося наді мною посміятися. Ну, я показав йому, що можу пірнути, а це обернулося світським промахом. Мені б треба було сказати: «Так-так, ви маєте рацію». Ну, а я цього не можу ».

І у цієї історії було продовження. Слухаємо Торна: «Років через два-три у мене були проби на рекламу «Пан-Амерікен». Автор тексту виходить з контрольної кабіни і каже: «Я вас пам'ятаю. Біля басейну в Голлівуді. Ви тоді щось багато про себе розуміли. І мене, ви, звичайно, не пам'ятаєте ». Напевно, він був одним з тих, хто в той вечір не бажав зі мною розмовляти. Він каже: «Продемонструйте нам, будь ласка, силу вашого голосу». Я читаю: «Літаки «Пан-Амерікен »...» Він мене перебиває: «Ось ви вимовляєте «Пан-Амерікен»...» Я кажу: «Я ж показував вам силу голосу, а не читав». Ну, я спробував ще раз, а він заявляє: «Нічим не краще». Він просто шукав, до чого б причепитися. Як, по-вашому, він зводив зі мною рахунки за мій світський промах? (Сміється.) За те, що я - це я? »

Свою розповід Теркел закінчив так: «До мене часто підходять молоді актори і говорять: «Я вас поважаю, тому що ви не продалися». А я продавався, і не один раз. Нам усім доводиться пристосовуватися до суспільства, в якому ми живемо. Треба платити за квартиру. Ось ми і робимо, що можемо. Я брався за роботу, якою зовсім не пишаюся. Але і в неї вкладаєш, що можеш. Адже життя людини - в її роботі».

І це своїм власним життям Ріп Торн довів на всі 100%.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Фото: mirror.co.uk

Фото: Mirror.co.uk