Подвійна гра: як країна-агресор жонглює мирним кейсом

У середу, 29 жовтня, путінський спецпредставник Дмитрієв допустив настання миру в Україні протягом одного року. Відповідний прогноз пролунав на інвестиційному форумі в Саудівській Аравії саме після його провального візиту до США. Окремо Дмитрієв наголосив, що сторони вже «знаходяться на шляху до миру», «до кращого розуміння один одного», а також «до реального розуміння, що можна йти вперед і зробити світ безпечним».

Дещо раніше, будучи в США, цей персонаж буквально з кожної праски говорив про наближення «дипломатичного врегулювання». У той же час, міністр фінансів Скотт Бессент назвав його «російським пропагандистом». Дмитрієв у відповідь на це підкреслив, що дані висловлювання голови Мінфіну США пішли йому на користь, оскільки, як він сказав, «на Батьківщині більшість людей називають його «пропагандистом миру», а іноді навіть, не дай Боже, «пропагандистом команди президента Трампа». Загалом, як бачимо, путінський спецпредставник намагається максимально згладити гострі кути в заочній полеміці з американцями. І, більше того, на тлі мертвого переговорного процесу заявляє про прогрес на шляху до миру.

Підписуйтеcь на наш Telegram-канал Lenta.UA - ЄДИНІ незалежні новини про події в Україні та світі

Тим часом недавно в інформпросторі з'явилася чернетка європейського мирного плану, що складається з 12 пунктів:

– припинення вогню має розпочатися через 24 години після того, як сторони приймуть план;

- Заморозка поточної лінії фронту;

- Моніторинг починається негайно під керівництвом США;

– Україна та Росія погодять пакт про ненапад;

– Запорізька АЕС передається «третій стороні» з подальшим поверненням України;

- Скасування «символічних санкцій» проти Росії;

- Узгодження остаточної лінії зіткнення з домовленостями про управління РФ захопленими землями;

– Україна отримує міжнародні гарантії безпеки (без деталей);

– Київ та Москва посилюють взаєморозуміння та повагу до різноманітності мов, культур та релігій;

– початок переговорів щодо управління захопленими територіями;

- Поступове скасування санкцій проти Росії в міру реалізації плану;

– Україна та Росія узгоджують компенсації, а Захід розморожує активи.

«Злитий у медіа європейський план гарний і цілком прийнятний для України. Тільки я дуже сумніваюся в тому, що Кремль його прийме. Принаймні на даному етапі конфлікту поки є ресурси продовжувати війну і впевненість Путіна в перемозі», - зазначає політолог Максим Ялі.

Ресурси у агресора справді поки що є і в тому, що він максимально «вливатиме» їх у війну немає жодних сумнівів. Днями РосДерждума прийняла в першому читанні бюджет-2026. У фінансовому кошторисі країни-агресора привертають увагу кілька моментів. По-перше, витрати та доходи збільшені вкрай незначно. 2025 року доходи становили 38,5 трлн. рублів, а витрати 42298 трлн. карбованців (дефіцит 3,8 трлн.). У проекті на 2026 рік відповідно 40,3 трлн та 44,07 трлн (дефіцит 3,79 трлн). При цьому, незважаючи на нові порції санкцій з боку США та ЄС, практично на тому ж рівні залишилися і нафтогазові доходи: цього року це 8,3 трлн. рублів, а наступного року закладено 8,9 трлн. (22% від доходної частини бюджету).

По-друге, військові витрати залишилися майже на колишньому рівні: у 2026 році вони плануються на суму 12,605 трлн рублів (близько $137 млрд), при тому, що цього року ці витрати становлять 13,5 трлн рублів (близько $147 млрд). За прогнозами деяких експертів, росбюджет через слабші нафтогазові надходження буде недовиконано від 4 до 10% за дохідною частиною порівняно з планом. Проте, як зазначають аналітики, навіть з урахуванням цього чинника виконання бюджету наступного року виглядає реалістичним, з урахуванням підвищення податків та інфляції.

Таким чином, країна-агресор залишила бюджетні доходи та витрати майже на колишньому рівні. Включаючи, зрозуміло, військові витрати.

Загалом, аналізуючи бюджетні показники РФ, можна констатувати, що путінська Росія робить ставку на продовження війни на виснаження в Україні приблизно у нинішньому форматі. Розрахунок, очевидно, робиться на те, що рано чи пізно, під постійним тиском «визволителів» український фронт посипається через брак людського ресурсу та соціально-економічних проблем у тилу. Зрозуміло, що в цьому читається фанатичне бажання Путіна (при паралельному маскуванні Кремля «мирними» заявами будь-яких Дмитрієвих) продовжувати війну. Безумовно, далеко не факт, що путінський розрахунок виправдається, проте бюджетні показники агресора – наочне свідчення того, що на практичну реалізацію такої стратегії у рашистів є гроші. З огляду на це, експерти все голосніше і частіше вимовляють словосполучення «Війна на виснаження».

«Серед іншого, оголошені днями санкції Трампа проти Роснафти & Лукойлу знову актуалізували питання про війну на виснаження. Я особисто вважав і вважаю, що перемогою України та всього західного світу буде доведення РФ до точки неповернення - стадії деградації імперії, за якої вона вже не зможе відновитися в найближчій перспективі (20-40 років). Але проблема полягає в тому, що ми справді не можемо якісно вирахувати цю точку. Бо грають роль як економічні чи інші кількісні чинники. Це ще питання якості процесів. Росія справді веде проти України війну на виснаження, намагаючись перевершити нас ресурсами, людськими втратами та економічним тиском. Однак така стратегія має межу: історично імперії (від Османської до Радянського Союзу) руйнувалися не так від зовнішніх ударів, як від внутрішнього виснаження, коли еліти втрачали контроль, а суспільство ілюзії про «велич». Для Росії як «імперії» (у сенсі централізованої, експансіоністської держави з месіанськими амбіціями) точка неповернення - це не єдиний момент, а комбінація факторів, після якої відновлення статус-кво (включаючи контроль над «ближнім зарубіжжям») стане неможливим», - зазначає політолог.

За прогнозом експерта, найімовірніша точка неповернення – 2026-2027 роки, коли комбінація факторів (військова стагнація + економічний колапс) може змусити путінську Росію вийти з України без перемоги, що «запустить внутрішній розпад».

«Якщо Україна отримає повну західну підтримку (ATACMS, F-16, удари по РФ), це прискорить процес: Росія не зможе утримати імперські амбіції, перетворившись на «регіональну державу» із ризиком федерального розпаду. Для Заходу ключ – не дати Москві «відпочинку», тому що війна вже у точці неповернення для РФ. Україна тут каталізатор: наша перемога не лише врятує нас, а й розкопає могилу імперії», - підсумовує Володимир Горбач.

Читайте також: РФ завдала комбінованого удару по Україні цієї ночі

Читайте також: В Україні запускають масштабну цифровізацію ринку праці