Побачення з «вбивцею»: навіщо Байдену зустріч з Путіним

Місяць тому в інтерв'ю ABC News президент Сполучених Штатів Джо Байден на питання, чи вважає він Путіна вбивцею, відповів лаконічно і однозначно: «Так». Глава російської держави, коментуючи оцінку своєї персони американським колегою, спробував дотеп, заявивши, мовляв, хто обзивається, сам так називається. У підсумку «жарт» господаря Кремля, чітко віддає «совком», стала основою численних мемів. І якщо в соцмережах «обмін люб'язностями» глав двох держав обговорювали переважно в іронічній площині, то на дипломатичному полі між США і РФ відбувалися куди більш серйозні події.

Відразу ж після того, як Байден привселюдно сказав, що вважає Путіна вбивцею, російське МЗС запросило свого посла в США Анатолія Антонова в Москву для консультацій. «Консультації» тривають донині. При цьому посол Сполучених Штатів в Росії Джон Салліван заявив, мовляв, він не має наміру залишати російську столицю, що прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков назвав ознакою «ремісії в русофобських припадках».

Читайте також: Бойовики «ДНР» при відступі сховали майже 1000 патронів у колодязі

Потім в гру знову вступив Путін, заявивши, що хоче в прямому ефірі поговорити з Байденом «в будь-який зручний для американської сторони час». У Білому домі у відповідь підкреслили, що президент США занадто зайнятий, щоб негайно реагувати на «забаганки» Кремля. Однак через кілька тижнів у Байдена, пам'ятаючи тезу про «будь-якому зручному часу», пішли на діалог з президентом РФ. Правда, ніяких шоу в режимі «Live» не було - глава США, будучи прихильником консервативних політичних традицій, по спецзв'язку зв'язався з Путіним ввечері, 13 квітня.

Слід зазначити, що блискавки в стрічках інформагентств про дзвінок американського президента російському підірвали інформпростір і стали повною несподіванкою для всіх, оскільки на цей раз традиційної витоку в ЗМІ не було. Утім, це, можливо, пов'язано з тим, що події, що призвели до цього дзвінку, розвиваються вкрай динамічно: буквально за кілька годин до дзвінка, коментуючи наймасштабнішу з 2014 року концентрацію російських військ на кордоні з Україною, держсекретар США Ентоні Блінкен виступив із жорстким попередженням по відношенню до Москви, апелюючи саме до Байдена.

«Питання в тому, чи продовжить Росія діяти агресивно і безвідповідально. Якщо так, то президент дав зрозуміти: за це доведеться платити, будуть наслідки і він стримає своє слово», - пообіцяв пан Блінкен перед візитом до штаб-квартири НАТО в Брюссель, де разом з міністром оборони США Ллойдом Остіном повинні були обговорювати шляхи стримування Росії на зустрічі з генсеком НАТО Йенсом Столтенбергом, главою українського МЗС Дмитром Кулебою і міністрами закордонних справ країн-членів Альянсу.

Ніякого дисонансу в діях вищого керівництва США, як може здатися на перший погляд, не відбулося. Зателефонувавши Путіну, Байден вкотре заявив про «непохитну прихильність США суверенітету і територіальної цілісності України», а також закликавши Росію до «деескалації напруженості». Таким чином, американський лідер підтвердив незмінність позиції Вашингтона, покладає провину за «гарячу» обстановку на Донбасі саме на Москву. У цьому сенсі говорити про те, що дзвінок Байдена Путіну несподівано направив маятник двосторонніх відносин США і Росії в протилежну сторону, не доводиться.

«Президент висловив стурбованість з приводу раптового нарощування російської військової потужності в окупованому Криму і на кордонах України та закликав Росію знизити напруженість», - йдеться в повідомленні Білого дому. Прес-реліз Кремля опублікували трохи пізніше, розставивши в ньому зовсім інші акценти: «Докладно обговорені поточний стан російсько-американських відносин і деякі актуальні аспекти міжнародного порядку денного. З обох сторін висловлено готовність до продовження діалогу з найважливіших напрямків забезпечення глобальної безпеки, що відповідало б інтересам як Росії і США, але і всієї світової спільноти. Більш того, Джозеф Байден висловив зацікавленість в нормалізації стану справ на двосторонньому треку і налагодженні стабільного та передбачуваного взаємодії з таким гострим проблемам, як забезпечення стратегічної стабільності і контроль над озброєннями, іранська ядерна програма, ситуація в Афганістані, глобальна зміна клімату».

Як випливає з офіційного повідомлення путінської Адміністрації, «лідери двох країн також провели обговорення внутрішньоукраїнського кризи, в ході якого президент РФ виклав підходи до політичного врегулювання, що базуються на Мінських угодах». Тобто, в умовах, коли весь цивілізований світ гранично жорстко критикує Росію, прямо звинувачуючи її в безпосередній причетності до війни на південному сході України, в Кремлі продовжують стару пісню про «іхтамнет». Характерно, що питання стягування військ до українського кордону російський президент взагалі не торкнувся, хоча очевидно, що саме військова активність РФ стала ключовою причиною дзвінка, що надійшов з кабінету номер один в США.

Утім, трактування змісту бесід перших осіб глав держав - це одне, а реальні кроки - зовсім інше. Реальністю, яку ніхто з двох сторін не заперечує і не інтерпретує на свій лад, є пропозиція Байдена Путіну в доступній для огляду перспективі провести двосторонній міждержавний саміт-зустріч на найвищому рівні в третій країні. У Путіна прямо не відповіли на цю пропозицію, проте повідомили, що МЗС обох країн вже опрацьовують процедурні моменти домовленостей президентів.

Тим часом в російських ЗМІ активно розкручується тема майбутньої зустрічі Байдена і Путіна, яку називають поворотним моментом в багаторічній ескалації американсько-російських відносин, яка почалася на фінальному відрізку правління президента Барака Обами і продовжилася при Дональда Трампа. Дійсно, Трамп, який заявляв всує про важливість відносин з Росією, за роки своєї каденції з господарем Кремля зустрічався лічені рази. Останнє рандеву відбулося влітку 2018 року в Гельсінкі, але жодної угоди президенти за підсумком так і не підписали.

Примітно, що відразу після телефонної розмови з Байденом Путін зателефонував фінському колезі Саулі Нііністё, щоб обговорити можливість проведення в Гельсінкі саміту глав країн-членів Радбезу ООН. З урахуванням того, що даний захід заплановано на 2025 рік, зрозуміло, що заявлена Кремлем тема переговорів - не більше ніж формальність і, не виключено, що Путін «по гарячих слідах» просто намагався застовпити грунт на апробованому раніше переговорному майданчику. Втім, з урахуванням того, що за повідомленнями, що надходять з Білого дому, зустріч відбудеться «найближчими місяцями», все може ще мінятися енну кількість разів.

Показово, що дзвінок Байдена в Кремль відбувся в день, коли в Росії заявили про перекидання на західні кордони двох загальновійськових армій, десантних бригад, а також напрямку в Чорне море більше десятка бойових кораблів. У ескпертному середовищі не виключають, що план Москви в цьому і полягав - дати новий чіткий сигнал Заходу про черговий виток загострення на Донбасі, з метою виторгувати собі певні преференції.

«Масштабна передислокація російських військ, зміна риторики по Україні на дуже жорстку - все це було не через наїзд на Медведчука і не через заяви Зеленського по НАТО. Це стало просто інструментом тиску на Байдена. І Байден оцінив це досить серйозно, щоб піти на прямі переговори. Але можна бути практично впевненими, що Кремль на цьому не припинить військову ескалацію уздовж наших кордонів і на окупованих РФ територіях. Більш того, варто чекати раптового посилення тиску ще і десь на іншому напрямку. Путін буде знову і знову піднімати ставки, якщо Байден продемонстрував таку готовність до діалогу на тлі силових заходів. Хоча, звичайно, на певному етапі Білий дім дасть адекватну відповідь на таку зухвалість Кремля. Але до цього нас очікує дуже нервовий період», - зазначає заступник Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький.

Політолог, зазначивши, що українському президенту сьогодні слід максимально мобілізуватися, додав: «Путін має зустрітися з Байденом і що він спробує виторгувати в обмін на деескалацію, сказати складно. Так, на жаль, Україна в цій ситуації буде далеко не суб'єктом, а просто об'єктом торгу третіх країн. Головне, щоб нами справді не «торганули» по-крупному без нашої участі».

Ситуація на даний момент склалася досить неоднозначна. З одного боку, очевидно, що сьогодні існують ризики серйозного зростання путінських «апетитів» по відношенню до України. З іншого боку, дзвінок Байдена Путіну цілком можливо на деякий час стане певним запобіжником потенційної масштабної операції російських військ на Донбасі, оскільки Кремль отримав те, чого домагався - прямий контакт з Вашингтоном на найвищому рівні.

У Байдена устами президентського прес-секретаря Дженніфер Псакі вже заявили: мовляв, готовність Сполучених Штатів провести саміт лідерів США і Росії не означає, що політика санкцій та іншого тиску на Кремль зазнає якихось змін. У незмінності зовнішньополітичної тактики Білого дому переконані і на Банковій.

«Після дзвінка Байдена Путіну соцмережі вибухнули, мовляв, логічно було б, якби президент США перед цим зв'язався з нашим президентом, а так виходить, що без нас - нас «одружують». Але, по-перше, президенти України і США говорили незадовго до цього і обговорили предметно все больові точки. По-друге, навіщо Байдену знову дзвонити Зеленському? Щоб знову повторити, що США залишаються непорушними союзниками і підтримують наш суверенітет і територіальну цілісність? По-моєму, всім і так вже зрозуміло, що це аксіома і ніякі дзвінки Путіну її не девальвують», - підкреслює в розмові з Lenta.UA , який співпрацює з президентським Офісом політолог. За його словами, в ОП новина про переговори Байдена і Путіна сприйняли досить спокійно, «оскільки Вашингтон вкотре показав Путіну, що тримає руку на пульсі і його« самодіяльність »на Донбасі не залишиться непоміченою і нерозділеного».

Інша справа, що у Путіна цілком можуть сблефувати - і провернути операцію проти України (як варіант - введення «миротворців» на окуповану територію Донбасу або ж офіційна анексія ОРДЛО) до зустрічі з Байденом. Про можливі сценарії агресії Росії проти України, читайте на нашому інформпорталі вже найближчим часом.

Наталія Ромашова

Читайте також: Україна вийшла з чергової угоди СНД