Пити чи не пити. 100 років тому в США вступив в силу «сухий закон»

Заборона алкоголю так чи інакше практикувалась в США з середини XIX століття, наприклад, з 1846 по 1855 рр. «Сухий закон» вводився в 13 штатах, але згодом був скасований, як антиконституційний.

У 1869 році була створена так звана Партія Заборони, а в 1893-м заснована Анти-салуновая ліга Америки (ASLA). Саме ASLA в 1913 році вперше запропонувала ввести загальнонаціональну заборону на продаж алкоголю, і до 1916 року «сухий закон» діяв вже у 26 штатах.

У грудні 1917 року Конгрес США прийняв Вісімнадцяту поправку до Конституції, по суті, прирівняну до «сухого закону». 16 січня 1919 року поправка була ратифікована 36 з 48 штатів, що зробило її законною, а рік по тому вона офіційно набрала чинності.

За дотриманням закону стежили понад 1500 федеральних агентів, і роботи у них було по вуха — тільки за перші шість місяців 1920 року уряд порушив 7291 кримінальну справу проти бутлегерів, а в 1921-му таких справ було відкрито близько 30 000. І це лише частина проблеми: до введення «сухого закону» 14% всіх податкових надходжень припадало на торгівлю спиртним, тепер же ці гроші осідали в кишенях злочинців.

Зрозуміло, існували численні лазівки, що полегшували життя любителям випити. Так, алкоголь прописувався лікарями в терапевтичних цілях — в 1920-і роки на подібних рецептах ескулапи заробили близько $40 мільйонів.

Крім того, до набрання чинності законом багато американців запаслися алкоголем в неймовірних кількостях — серед них колишній президент Вудро Вільсон і його наступник Воррен Гардінг, що перемістив свої запаси в Білий дім після інавгурації навесні 1921 року.

Але головним джерелом спиртного була, зрозуміло, контрабанда (з Канади, Мексики і Карибського басейну), і незаконне виробництво. Щоб позбавити бутлегерів можливості використовувати промисловий спирт для виробництва міцних напоїв, уряд вирішив... отруювати технічні спирти. Мафія не розгубилася і найняла хіміків, які розв'язали проблему. У відповідь міністерство фінансів зажадало від виробників додати в спирти смертоносну отруту — не дивно, що від вживання денатурованого алкоголю в роки «сухого закону» померли до 10 000 осіб.

Ніщо не могло зупинити цей бізнес — в 1925 році тільки в Нью-Йорку налічувалось тисячі злачних місць, де торгували спиртним. Організована злочинність була на підйомі, а рівень «недотримання закону», за даними міністерства юстиції США, становив 95% в штаті Нью-Йорк і 85% в регіоні Сан-Франциско. Щоправда, в таких штатах, як Канзас і Юта, порушення були мінімальні.

Так чи інакше, ігнорування заборони і зростання злочинності привели уряд до природного висновку: «сухий закон» пора скасовувати. 22 березня 1933 року президент Франклін Рузвельт легалізував пиво з вмістом алкоголю 3,2%, а 5 грудня того ж року Вісімнадцята поправка стала надбанням історії.

Проте, проведене після Другої світової війни опитування громадської думки показало, що близько третини американців виступають за заборону алкоголю на національному рівні.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: знищення алкоголю під наглядом федеральних агентів