Після Авдіївки: хто і як вбиває віру у перемогу

Під час відступу ЗСУ з Авдіївки до тисячі українських військових могли потрапити в полон, повідомила недавно газета The New York Times, посилаючись на оцінки самих військових та західних чиновників. У матеріалі, серед іншого, зазначено, що від 850 до 1000 солдатів могли потрапити в полон або вважаються зниклими безвісти. "Західні офіційні особи підтвердили, що цей діапазон здається точним", - написало видання.

Речник оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія» Дмитро Лиховій цю інформацію спростував, назвавши її «російськими наративами». За словами Лиховія, це повідомлення – частина «інформаційної агресії», яку Росія повсюдно застосовує разом із бомбами та снарядами. Примітно, що NYT називає вихід ЗСУ з-під Авдіївки «погано спланованим та хаотичним», тоді як замкомандира Третьої окремої штурмової бригади Родіон Кудряшов вважає вихід із оперативного оточення «одним із найкращих маневрів у військовому мистецтві».

Читайте також: Новий пакет військової допомоги надасть Данія

Тим часом у Кремлі продовжують видавати бажане за дійсне. Нещодавно російський міністр оборони Сергій Шойгу на зустрічі з Путіним заявив про «зачистку» Кринок, плацдарм ЗСУ на лівому березі Херсонської області. За словами Шойгу, «звільнення» цього села «ставить крапку у контрнаступі ЗСУ». У Збройних силах України категорично заперечують цю інформацію, а звіт Шойгу кремлівському диктатору про зачистку Кринок розкритикували навіть роспаблики.

«Про те, що росіяни нібито зачистили Кринки, Шойгу повідомив Путін під час звіту про взяття Авдіївки. Але пікантність ситуації у тому, що в обох населених пунктах залишається супротивник», - зазначає російський воєнкор Котєнок. «Для чого було бігти попереду поїзда на такому високому рівні – загадка. Очевидно, хтось вирішив, що на тлі запаморочення від успіхів в Авдіївці ніхто не помітить», - пише «Військовий інформатор».

«Не маючи успіхів у штурмах лівого берега Херсонщини, російські війська вдалися до маніпуляцій та фальсифікації фактів. Здійснивши протягом дня єдину спробу штурму, через істотні втрати, окупанти відійшли на заздалегідь підготовлені пропагандистські позиції, з яких фальшиво звітують про знищення плацдарму, не маючи можливості виконати поставлене командуванням завдання», - йдеться в оприлюдненій в середу, 21 лютого, заяві командування сил оборони «Південь». Там стверджують, що утримують зайняті позиції, завдаючи значних втрат російським військам.

Нагадаємо, що ЗСУ прорвалися на окупований лівий берег Херсона в рамках наступу наприкінці жовтня 2023-го. Це була важка і ризикована операція, що завдала шкоди путінським «визволителям». Невелике дачне поселення Кринки залишається фактично єдиним плацдармом українців на лівому березі, тому має особливе значення для рашистів, які продовжують утримувати Херсонщину під окупацією по той бік Дніпра. Власне, тому цей населений пункт знаходиться у постійному фокусі окупантів. Але, ясна річ, не тільки він.

Експерти американського Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що після відступу українських військ з Авдіївки армія РФ активно намагається наступати на позиції ЗСУ одразу за трьома напрямками: у Запорізькій, Харківській та Донецькій областях. В аналізі ISW йдеться про те, що російські сили намагаються скористатися затримками у наданні Києву західної допомоги, проводячи наступальні операції. Однак, як вважають аналітики, оперативна ситуація, що склалася, не така проста, як того хотілося б Москві. На думку американських експертів, після виходу з Авдіївки ЗСУ тепер, найімовірніше, зможуть створити нову лінію оборони неподалік міста, що може призвести до нових запеклих боїв у цьому районі. В результаті наступальна операція Росії може захлинутися, констатують у ISW. В цілому, аналітики інституту вважають, що Москва зараз «неправильно оцінює оперативну ситуацію, що склалася».

Тим часом командувач українського угрупування військ «Таврія» Олександр Тарнавський недавно заявив, що в районі Авдіївки «українські військові вже закріпилися на нових рубежах оборони і успішно відбивають спроби російських окупантів розвинути наступ».

«Багато хто вважає, що головна причина виходу ЗСУ з Авдіївки – брак снарядів. Тобто ми все як слід, а от партнери підвели... Насправді, снарядів бажано було б побільше, але це не головне. Інші звертають увагу, що під час штурму Авдіївки ворог перевершував нас за кількістю у кілька разів. Це правда, але також не є визначальним фактором. Насправді все вирішила перевага агресора в небі, яка дозволила його фронтовим бомбардувальникам підлітати до Авдіївки на відстань 50 км і просто закидати наші позиції корегувальними авіабомбами. 50-60 таких бомб вагою до півтори тонни на конкретну позицію вщент руйнують будь-які зміцнення. У наших бійців зникає фізична можливість успішної оборони. Підтягнути до Авдіївки нашу фронтову ППО ми не змогли. Можливо, була загроза її знищення ворожими безпілотниками, тими самими «ланцетами». Може, ще щось. Але небо над Авдіївкою – важливим оборонним рубежем ЗСУ, виявилося незахищеним. Саме тому відхід був неминучим. Можливо, довгоочікувана поява у нас F-16 допоможе уникнути подібних ситуацій. Так чи інакше, але протидію російським КАБам знаходити потрібно. Також слід зазначити, що оборона Авдіївки була програна не безпосередньо у місті, а на його флангах. Там ворог просувався повільно, але постійно, що призвело до напівохоплення міста. А ось чому ми програли флангові бої і на півдні, і на півночі Авдіївки – це тема для аналізу та висновків нашого оновленого Генштабу. Відхід з Авдіївки – це переважно іміджева, а не стратегічна втрата. Але попереду у нас битва за Харків, і там повторення помилок уже неприпустиме», - зазначає політолог Олександр Кочетков.

Нагадуючи про падіння Авдіївки, The Guardian пише, що похмурі новини, пов'язані з наближенням другої річниці повномасштабного вторгнення Росії, є ще однією ознакою того, що 2024-й «може стати найважчим для України». «Настрої сильно відрізняються від того, що було рік тому, коли серед жаху українці залишалися натхненними надзвичайною консолідацією національного суспільства і з нетерпінням чекали якнайшвидшого звільнення всіх територій, окупованих Росією», - йдеться у репортажі видання під назвою «Шок, гнів і втома: два роки агонії України».

Про те, що віра українців у перемогу поступово знижується, а готовність до переговорів зростає, свідчить також опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). У травні 2022 року у перемогу безумовно вірили 80% та скоріше вірили 15%. У грудні 2023 року стало 65% і 23%, а в лютому 2024 року - вже 60% і 29%. Зростає також кількість людей, які готові до територіальних втрат. У травні 2022 року таких було 6%, у грудні 2023 року стало 15%, а в лютому вже 19%. У повне відновлення кордонів у 2022 році вірили 61%, зараз – 52%. Готовність терпіти війну «стільки, скільки потрібно», залишається на тому самому рівні вже майже два роки – в районі 71-73%. Але зросла кількість тих, хто готовий терпіти лише кілька місяців - з 14 до 18%. При цьому більшість згідна, що крім військового, потрібно шукати і дипломатичний шлях завершення війни. Ця цифра помітно зросла – з 59 до 72%.

Слабко вірять у перемогу нашої з вами країни європейці. Лише 10% громадян ЄС вважають, що Україна переможе у війні із Росією. У перемогу РФ вірить удвічі більше – 20%. Про це свідчать дані опитування YouGov and Datapraxis, повідомляється у доповіді експертів Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR). Найбільше у перемогу України вірять у Польщі, Швеції та Португалії – 17%. А от одразу 37% вважають, що війна закінчиться «компромісним врегулюванням». Причому в Угорщині (64%), Греції (59%), Італії (52%) та Австрії (49%) популярна думка, що на Україну потрібно чинити тиск, «щоб була згода для врегулювання».

На тлі, скажімо так, похмурих суспільних настроїв, спричинених, серед іншого, відходом від Авдіївки, голова вітчизняної військової розвідки Кирило Буданов спробував додати трохи оптимізму. За словами керівника ГУРу, рашисти не мають сил для захоплення Донецької та Луганської областей цього року. Таку думку генерал висловив на сторінках Wall Street Journal. Буданов визнав, що ЗСУ через брак зброї та особового складу зараз перебувають у важкому становищі, «але Росія теж має проблеми». А саме - війська РФ слабо навчені, снарядів і танків вони витрачають більше, ніж виробляють, також у ворога спостерігається нестача ракет. "В останні тижні ракетні удари по українських містах припинилися, оскільки російські поставки закінчилися", - цитує голову Головного управління розвідки Міноборони WSJ. Видання також додає, що якщо Україна зможе у поточному році провести оборону та відновити сили, то 2025-го ЗСУ могли б знову перейти у контрнаступ. Щодо дефіциту ракет у рашистів, про який говорить генерал Буданов, то треба зазначити, що з цього приводу зараз надходить різна інформація. Наприклад, Reuters з посиланням на джерела повідомляє, що Іран передав Росії близько 400 балістичних ракет класу "земля-земля". Зокрема, ракети малої дальності із сімейства Fateh-110, такі як Zolfaghar, здатні вражати цілі на відстані від 300 до 700 кілометрів. Іранський військовий чиновник off record повідомив агентству, що було вже мінімум чотири поставки, «і найближчими тижнями їх буде ще більше». Постачають іранське «залізо» нібито Каспійським морем і літаками.

Що ж до нас, то тут надходять позитивні звістки з Німеччини, де Бундестаг підтримав підготовлену керівними партіями пропозицію щодо озброєння для України, яка, серед іншого, передбачає заклик надати далекобійні системи Києву. У ухваленому документі йдеться, що парламентські фракції коаліції виступають за надання Україні "додаткових необхідних систем далекобійного озброєння та боєприпасів". Щоправда, самі крилаті ракети Taurus, про які явно йдеться, у пропозиції безпосередньо не згадуються.

Читайте також: Зеленський на Ставці заслухав закриту інформацію про F-16