Пішов з життя видатний кінорежисер, який знімав мало і так, як не вмів ніхто інший

Отар Іоселіані завжди зневажав радянську владу та СРСР, як і після його розпаду – росію. (До речі, на режисерському факультеті ВДІКу він навчався у майстерні видатного українського кінорежисера Олександра Довженка). У кіно 70-х років, коли Іоселіані ще жив і працював у Грузії, він, як і все, що робив у своїх фільмах, показував це настільки тонко, що цензурі не було чого причепитися.

Ось, наприклад, у фільмі "Жив співучий дрізд" (1970) з'являється буквально на кілька секунд на вулицях старовинного тбіліського кварталу російський солдат - і видно, наскільки він тут чужорідний, по суті окупант. До речі, в інтерв'ю до сценарію цього фільму, який вийшов окремим виданням у ті ж роки, Іоселіані називає Грузію "моя країна", саме країна, а не "республіка", що радянська цензура теж прошляпила.

Проте все життя так працювати, обминаючи цензуру, було неможливо, та й нестерпно (фільм "Жив співочий дрозд" - саме про це, про даремно прожите життя талановитого музиканта), так що, знявши за дев'ять років (1966-1975) всього три повнометражні фільма, в 1982 році після семирічного "простою" Іоселіані поїхав до Франції. На той час він вже був за свій "Листопад" володарем призу за найкращий дебют у Каннах і за "Пастораль" призу ФІПРЕССІ у Берліні, тоді ще Західному, тож без великого міжнародного скандалу влада йому заборонити виїхати не могла.

Іоселіані і у Франції знімав кіно нечасто, але там він почував себе вільною людиною і режисером, так що історики кіно навіть розрізняють "кілька етапів" у його "французькому періоді". Але історики кіно люблять все класифікувати, а насправді Йоселіані так і залишався грузином. 

Подивіться, наприклад, його фільм "Ранок понеділка" ("Срібний ведмідь" за режисуру на кінофестивалі в Західному Берліні). Хоча там головний герой за сюжетом - француз з провінції, який з'їздив на екскурсію до Венеції, він нагадує грузинських виноробів з "Лістопада" . (У цьому трейлері на 30 секунді з'являється і сам Іоселіані).

Так само до самої смерті Іоселіані зневажав росію (нещодавно він назвав в інтерв'ю путіна "другим гітлером"). Загалом – залишався самим собою.

Фото: Pinterest