Пішла з життя знаменита письменниця - знавець жіночих бажань

Коли про письменників-лауреатів літературних премій говорять як про «знавців людських душ», це, найчастіше, перебільшення. Письменники такого роду зазвичай добре знають тільки одну душу - свою власну, в якій і народжуються їхні герої. Як говорив автор одного з найбільш знаменитих романів позаминулого століття Гюстав Флобер: «Мадам Боварі - це я».

Звідси і секрет того, чому успіху в жанрі так званих «жіночих романів» досягають лише жінки. У Джудіт Кранц взагалі не було ніяких причин стати романісткою, крім, хіба що, нещасливого дитинства (і то вона сама так про нього говорила, так що це не факт). Вона народилася в Нью-Йорку, судячи з усього, в багатій родині, вчилася в престижній школі, потім поступила в жіночий коледж вільних мистецтв.

Закінчивши коледж, поїхала в 1948-му році до Парижу, де працювала піарницею в сфері моди. Спілкувалася з такими знаменитостями як Марлен Дітріх і Юбер де Живанши, так що порівняти її з домогосподаркою з американської глибинки, яка, як це найчастіше буває в сучасній літературі, раптом почала писати романи «з життя богеми», ніяк не можна. Джудіт Кранц «варилася» у всьому цьому з молодості.

Вона, власне кажучи, і романів на цю тему, можливо, ніколи б не стала писати, якби її доля не повернулася так, що вона повернулася в Нью-Йорк, вийшла заміж, народила сина і працювала, виховуючи його, позаштатно для жіночих журналів . І її чоловік запитав у неї - якщо вона так добре знає цей світ, чому б їй не писати про нього не в статтях, а в романах?

Джудіт Кранц задумалася - і так на світ народились її «жіночі романи», головними героїнями яких були молоді жінки - красиві, успішні і наполегливі кар'єристки. Перший з них вийшов, коли їй було 50 років. За письменницьким мірками це пізній старт, але, тим не менше, її твори почали добре продаватися, пішли великі гонорари, що дозволило Кранц вести той же багатий образ життя, що і її героїні. А це надавало її книгам достовірність.

Сама вона по їх приводу особливо не помилялася, порівнюючи їх з «шоколадним еклерів». І ще говорила, що пише про «секс і шопінг» (так вона і назвала свою книгу мемуарів, яка вийшла в світ, коли їй було 72 роки). Всього у Кранц вийшло десять такого роду романів, які розійшлися загальним тиражем 85 млн. примірників і були переведені на 50 з гаком мов. Багато з них стали фільмами (чоловік Джудіт був продюсером), як, наприклад, «Принцеса Дейзі», в якій навіть зіграв Рінго Старр.

Жінка, вона дуже добре розуміла, про що мріють інші жінки, яким в житті не пощастило так, як їй - і писала саме про це. І навряд чи коли-небудь пошкодувала про те, що ніколи не отримає Нобелівську премію з літератури.

Аліса Куницина, Lenta.UA

Заставне фото: The New Daily