Перетворення в Міносвіти: чому Зеленському довелося йти в обхід Верховної Ради

Рівно тиждень тому, в п'ятницю, 19 червня, Верховна Рада не змогла призначити новим міністром освіти і науки Сергія Шкарлета через банальну нестачу голосів. Незважаючи на те, що цей, м'яко кажучи, важливе кадрове питання значився в пленарному порядку денному, спікер ВР не став виносити його на голосування. Разумков зайняв розумну позицію, оскільки було очевидно, що підтримки в сесійній залі у потенційного міністра, персональним лобістом якого виступав президент, ні, тому було безглуздо виставляти на показ безпорадність Банковій за формальної наявності монобільшості.

Однак, незважаючи на категоричне неприйняття, умовно кажучи, проукраїнським крилом «Слуги народу» кандидатури пана Шкарлета, відмовлятися від цієї фігури глава держави не став. Саме тому, за особистим наполяганням «Зе», на закритій частині засідання уряду 25 червня, його зробили міністром в статусі «в.о.» в обхід Верховної Ради.

З одного боку, в умовах де-юре парламентсько-президентської республіки, демонстративне ігнорування депутатського корпусу є досить непривабливою дією нинішньої виконавчої вертикалі. З іншого боку, подібний кадровий хід не є прецедентом. Наприклад, Уляна Супрун також в статусі виконуючого обов'язки міністра охорони здоров'я благополучно відпрацювала всю свою каденцію, хоча у екс-президента Порошенко теж було «свою» більшість у Раді. Втім, у в.о. міністра освіти Шкарлета серйозні проблеми почалися відразу...

Епопея з призначенням міністра освіти і науки стартувала ще в березні. В період формування уряду Шмигаля Анна Новосад - керівниця МОН при прем'єрі Гончаруку навідріз відмовилася стати частиною нового Кабміну. Як випливає зі слів президента Зеленського, причина була в «дисконнект у неї з усім співтовариством». Однак, сама Новосад відразу після відставки озвучувала дещо іншу версію. Мовляв, майбутній прем'єр Шмигаль не знайшов тоді часу на спілкування з нею, а президент Зеленський, з яким вона розмовляла, не спромігся відповісти на питання, за якими їй важливо було почути відповіді, перш ніж вирішити: залишитися в МОН чи піти.

«Перед тим, як погоджуватися на роботу в новій команді, треба розуміти пріоритети, треба розуміти, новий керівник і взагалі склад нової команди буде підтримувати план дій, зокрема, ті напрацювання, які дуже часто є непопулярні у вищій освіті, які ми почали, тому що це потребуватиме певного ступеня політичного захисту. З паном Денисом (Шмигаль, - Ред.) Розмови не було, тому, власне, мене і немає в цьому уряді», - писала вона у себе в Facebook.

Інших бажаючих сісти в крісло глави МОН на той момент не знайшлося. Хоча керувати міністерством тоді запропонували щонайменше трьом потенційним кандидатам: президенту Національної академії педагогічних наук Василя Кременя, «слуги народу» і голові парламентського комітету з питань освіти Сергію Бабаку і його колезі по фракції і комітету Юлії Гришиній. Остання відпала відразу - підтримки не було навіть в таборі «Слуги народу».

Кремень же відмовився від запропонованої посади сам, зазначивши, що в цьому кріслі «повинні сидіти молодші люди». Відповів тоді відмовою на пропозицію очолити МОН та Сергій Бабак. Сказав: має великі плани як депутат.

У підсумку, починаючи з моменту офіційного призначення 4 березня, уряд Дениса Шмигаля працював без повноцінного міністра освіти. Спочатку керівництво міністерством тимчасово прийняв на себе перший заступник попередньої керівниці МОНу Анни Новосад Юрій Полюхович. А починаючи з 25 березня тимчасової виконуючою обов'язки міністра стала Любомира Мандзій, яка відразу ж заявила: «Це - дуже велика відповідальність. У зв'язку з пандемією коронавірусу і всеукраїнським карантином перед міністерством стоїть безліч невідкладних викликів і проблем. І найважливіше - ми не маємо часу на повільні рішення».

Через два місяці, на початку червня, в ЗМІ заговорили про те, що в Міносвіти незабаром може з'явитися повноцінний міністр.

Спочатку цей пост пророкували доктору фізико-математичних наук Олександра Антонюк. Ось як про це розповідав президент Зеленський: «Я вважаю, що вона дуже гарна. Що вона могла б очолити саме напрямок науки. Вона може бути міністром. Є ще кілька людей. Вони теж дуже хороші, але вони все не можуть бути міністрами. Мені здається, що з-за їх слабкості в цілому, слабкості як особистості, хоча вони професійні люди».

Зрештою, альтернативні кандидатури для Міністерства освіти все ж знайшлися. Ними виявилися ректор Чернігівського університету Сергій Шкарлет і екс-заступник міністра освіти Дмитра Табачника Олексій Дніпров, який зараз працює в Офісі президента керівником апарату. За словами Володимира Зеленського, розглянути цих людей йому запропонували ректори провідних українських вузів.

При цьому Сергій Шкарлет виявився не тільки самим пріоритетним кандидатом, але і найбільш суперечливим через свій політичний бекграунд. Все тому, що в 2010 році Шкарлет був обраний в Чернігівській облради від «Партії регіонів» та публічно заявляв, що був прихильником цієї політсили ще з 2004 року.

«На президентських виборах підтримував Віктора Януковича. Я повністю поділяю погляди і принципи «Партії регіонів». Упевнений, разом з президентом ми вибудуємо міцну вертикаль влади, яка буде займатися справою і досягне значних результатів», - говорив Шкарлет в жовтні 2010 року. Уже в 2013 році тодішній міністр освіти Дмитро Табачник нагородив Шкарлета нагрудним знаком та посвідченням заслуженого діяча науки і техніки України. А вже в 2015 році Шкарлет балотувався на місцевих виборах від БПП, проте безуспішно.

Саме через політичну турбулентність Шкарлета його кандидатуру не сприймали багато нардепів від правлячої «Слуги народу». При тому, що і керівництво фракції, і, власне, президент його підтримували.

Голова СН Давид Арахамія відзначав: «Людина колись був в «Партії регіонів» на рівні місцевого самоврядування, але ви ж розумієте, яким чином це робилося. Тобто, він очолював, здається, університет в той час. Тоді всіх заганяли під Партію регіонів. Хочеш чи ні. Коли він побачив, куди це все йде, він відразу ж вийшов. Тому я в цьому, чесно кажучи, не бачу криміналу».

А ось що говорив президент: «Він (Шкарлет, - Ред.) сказав: «Ну слухай, так тоді всіх вчителів в областях, містах заганяли в партію». Ось що мені відповів чоловік, який в 2013 році сам вийшов з цієї партії, тому що внутрішньо і політично був проти цього».

Щодо балотування Шкарлета від БПП в 2015 році на місцевих виборах Зеленський висловився так: «Дивіться, так балотувався. Але мені здається, що якщо ми вже півроку шукаємо міністра освіти, треба вже на чомусь зосередитися». Президент пояснив журналістам, що вибирав міністра в компанії заступника голови ОП з гуманітарних питань Юрія Костюка, але рішення приймав особисто.

На зауваження журналістів, що вуз Шкарлета знаходиться навіть не в першій 50-ці рейтингу українських вузів, радники президента парирували - «знаємо, як складаються ці рейтинги».

На тлі дискусій щодо кандидатури Шкарлета як глави МОН «спливла» ще одна претендентка на це крісло - керівниця Київського ліцею бізнесу Людмила Паращенко. І 15 червня парламентський комітет з питань освіти зустрічався з нею. Її кандидатуру нібито схвалив більшість членів профільного комітету, але далі справа не пішла - на фракції «Слуги народу» обговорювали виключно Шкарлета.

«Щось в міністерстві освіти явно не те і не так, якщо з усіх заступників міністра не було гідного кандидата на посаду міністра або, хтось вирішив призначити міністра з« нових облич». Новоспечений тимчасово виконуючий обов'язки міністра освіти Сергій Шкарлет був призначений в ручному режимі, так як Верховна Рада не була готова підтримати його кандидатуру. Тобто, в парламентсько-президентській Україні хтось вирішив не звертати уваги на парламент», - підкреслює політолог Віталій Бала.

У цілому ж, експерти кажуть, що Шкарлет - людина досить гнучка і кон'юнктурна, тому навряд чи на посту в.о. міністра він буде робити будь-які різкі рухи. Навпаки - всіляко намагатиметься знайти спільну мову, в тому числі, зі своїми опонентами. Останні, до слова, не сидять, склавши руки. Якраз після того, як Шкарлет став міністром з приставкою «в.о.», нардепи від «Голосу» зареєстрували в Раді законопроект, який заборонить займати керівні крісла в Кабміні і посади ректорів університетів людям, в чиїх наукових роботах був виявлений плагіат.

«Не дивлячись на численні публічні протести наукового і освітнього співтовариств, депутатів і активістів, уряд на закритій частині засідання призначило виконуючим обов'язки міністра освіти і науки одіозного ректора Чернігівського технологічного університету Сергія Шкарлета. Цей ректор відомий тим, що використовував чужі наукові роботи в своїх, підтримував Януковича, був членом Партії регіонів, а також купив за державний рахунок розкішне авто. Призначення пана Шкарлета главою МОН всупереч думці експертів і навіть профільного комітету Верховної Ради свідчить не тільки про кадровий голод в команді президента. Це також ознака відсутності стандартів якості для тих, хто управляє країною», - заявила представниця «Голосу» Інна Совсун в своєму відеозверненні на сторінці в Facebook.

Вона також додала, що з тим, «щоб не допустити призначення на важливі державні посади осіб, в наукових роботах яких виявлено плагіат, депутати фракції розробили і подали на реєстрацію у ВР законопроект, що забороняє таким людям займати посади міністрів та ректорів університетів». Паралельно Совсун звернулася до Національного агентства щодо забезпечення якості освіти, яка уповноважена приймати рішення про наявність порушень академічної чесноти, з вимогою надати офіційний висновок про наукові роботи та. о. міністра освіти Шкарлета.

Тим часом деякі громадські організації вже оголосили про проведення мітингу проти нового в.о. міністра, який запланований на вівторок, 30 червня, біля будівлі Кабміну. Акція буде називатися «СтопШкарлет: регіонал, корупціонер, плагіатор». І, схоже, це тільки початок...

Наталія Ромашова