Паралельні світи: що показав візит африканських лідерів до Києва та Санкт-Петербурга

Президент Південноафриканської республіки Сиріл Рамафоса охарактеризував візит представників семи країн Африки до України та РФ як історичної місії. Певною мірою це справді так, оскільки це перша в історії майже півторарічної повномасштабної російсько-української війни спроба африканських представників вплинути на вирішення кривавого конфлікту, що відбувається на іншому континенті. Втім, бажання стати активними фігурами на глобальній шахівниці, пропонуючи свої плани щодо припинення путінської «спецоперації» - це, скажімо м'яко, швидше, додатковий «багаж» у портфелі інтересів африканських лідерів, тоді як їхнє ключове завдання полягає у вирішенні продовольчої проблеми. Не секрет, що війна, розв'язана у лютому 2022-го Кремлем, завдала найпотужнішого удару по африканським країнам через зростання цін на продовольство, добрива та паливо. Суттєве падіння рівня життя, на думку експертів-міжнародників, може призвести до соціальних заворушень та ускладнити справи африканських президентів у себе вдома. Цей фактор, очевидно, серйозно мотивує африканську місію, особливо на тлі загроз Росії вийти з чорноморських зернових угод, термін дії яких закінчується наприкінці липня.

Однак яким сильним не був би мотиваційний гвинтик африканських топ-політиків, він навряд чи запустить переговорний маховик між Києвом і Москвою, бо кожна сторона має свою тверду позицію, яка геть-чисто виключає будь-який комунікаційний ґрунт. На Банковій наполягають, що будь-який мирний план має передбачати кордони станом на 1991 рік, виведення російських військ та уникнення сценарію замороженого конфлікту, тоді як у Кремлі вимагають упокоритися з «новими реаліями» - приєднанням кількох українських регіонів до Росії.

Напередодні візиту до Києва агентство Reuters оприлюднило деталі мирного плану, який пропонують африканці. Він передбачає, серед іншого, відведення російських військ з України та виведення російської тактичної ядерної зброї з Білорусі в обмін на відмову від введення ордера на арешт Путіна Міжнародним кримінальним судом та зняття санкцій із Росії. Тобто, тут уже можна сміятися голосно, дзвінко і небезпідставно, тому що африканці не розуміють, що Зеленський, навіть якби у нього з якогось переляку і виникло б таке бажання, абсолютно не може вплинути на МКС та його рішення, що стосуються кремлівського злочинця. Ніхто в обличчя африканським гостям цього говорити на Печерських пагорбах не став, зберігаючи рамки дипломатичної пристойності. Водночас, лідерам глобального Півдня президент Володимир Зеленський повторив позицію Києва, яка полягає у прихильності України до українського ж плану, який підтримує США, Великобританія та ціла низка інших глобальних і локальних гравців. У перекладі на людську мову, це означає, що президенту ПАР Сирілу Рамафосі, який презентує «мирний план», недвозначно натякнули, що цей документ - не більше ніж фількіна грамота. До речі, прес-секретар пана Рамафоса, перебуваючи в Києві, сконфузився, заявивши, що в день візиту «делегація не побачила вибухів».

Делегація, що складається з прем'єра Єгипту Мустафи Мадбулі, президентів Сенегалу Макі Салла, Коморських островів Азалі Ассумані, ПАР Сиріла Рамафоси, Замбії Хакаїнде Хічілема, а також спецпредставників від Конго та Уганду, яка сидить у київському укритті, може нічого не бачити. Однак фішка в тому, що незабаром після відбою повітряної тривоги Міноборони РФ випустило реліз наступного змісту: «16 червня Збройні Сили Російської Федерації завдали групового удару високоточною зброєю великої дальності морського та повітряного базування по одному з центрів прийняття рішень ЗСУ. Мету удару досягнуто. Призначений об'єкт уражений». Тобто, спікер президента ПАР свідомо чи ні, але допустив грубий ляп у публічній площині. До речі, участь у делегації лідера ПАР Сиріла Рамафоси також викликала неоднозначну реакцію у глобальному дипломатичному середовищі, оскільки нещодавно в МЗС звинувачували ПАР у порушенні нейтралітету та постачанні партії зброї Росії. У Рамафоси запевнили, що проводять розслідування щодо цього інциденту і, мабуть, це й визначило його участь у поїздці до Києва. У той же час, як ми вже зазначили, у делегації були президенти Замбії та Коморських островів, прем'єр Єгипту – лідери країн, які регулярно підтримують Україну під час голосувань за українську цілісність на майданчику ООН. Це врівноважило її – делегації – склад.

Президент Зеленський відзначив зневагу росіян до безпеки африканських лідерів через ракетну атаку на Київ. Він також нагадав, що Росія мала економічну мотивацію війни – блокадою портів знищити Україну як свого конкурента у постачанні зерна до Африки. До речі, з цією ракетною атакою української столиці в день візиту африканських лідерів країна-агресор облажалася за повною програмою, оскільки, бажаючи показати за допомогою свого заліза силу, після збиття всіх ракет, навпаки, наочно продемонструвала повну імпотентність. Люблять рашисти грати у свої ворота, що тут сказати.

«Незважаючи на всі нюанси, я вважаю, що візит африканських лідерів можна назвати для України успішним. У цьому контексті хотів би нагадати, що рівно рік тому, у червні 2022 року тодішній глава Африканського союзу, президент Сенегалу Макі Салл проводив переговори з Путіним щодо зернової кризи в Сочі і при цьому навіть не спромігся відвідати нашу країну. Тепер африканські лідери відвідали спочатку Київ і лише потім Санкт-Петербург. Ці, здавалося б, процедурні штрихи на загальнодипломатичній глобальній картині насправді багато чого варті. До того ж, африканські лідери з перших вуст, а саме від президента Володимира Зеленського почули жахливі цифри та факти про російські злочини в Україні. Пояснення української позиції, розвиток тісніших відносин з країнами Африки, за великим рахунком, і є основною мотивацією, чому в Україні охоче приймають африканську місію, «мирний план якої не вартий виїденого яйця», - зазначив у розмові з Lenta.UA співрозмовник з вітчизняного МЗС.

У певній частині опонує йому політолог Віталій Кулик: «Говорячи про справжні мотиви африканської делегації варто звернути увагу на кілька моментів. По-перше, це не делегація Африканського союзу, до якого входять 54 країни. Ми маємо лише групу на чолі з ключовими, але не з усіма людьми, які представляють континент. По-друге, плану як такого вони не привезли, адже немає документа під назвою «миротворчий план» із пунктами, підпунктами та часовими рамками. Є просто набір побажань, що їх привезли ці африканські держави, головне з яких – продовження зернової угоди. Звісно, нам хотілося б, щоб вони приєдналися до санкційного режиму і засудили агресію РФ, але те, що вони хоча б зберігають показник нейтралітету – це вже заслуга. І те, що вони приїхали до України перед тим, як їхати до Росії, є також великим плюсом».

Сьогодні цілком очевидно, що країна-терорист потребує підтримки африканських країн, щоб уникнути повної ізоляції на світовій арені. До того ж Москва зараз активно спрямовує до Африки непотрібні на західних ринках ростовари. З цих причин перш за все, Лавров та інші симон'яни зараз намагаються забезпечити якомога більшу кількість африканських президентів у саміті Росія-Африка в липні, який за задумом Кремля має показати всьому світу, що Росія, як і раніше, залишається глобальним гравцем. Чи вдасться провернути цей план РФ – велике питання, тому що Африка продовжує страждати від рішення Путіна розпочати війну з Україною.

Так у суботу, 17 червня, в Уганді, чий представник також був на переговорах в Україні та Росії, стався злочин, який, на перший погляд, не мав нічого спільного з путінською «спецоперацією». Джихадисти ADF, пов'язані з «Ісламською державою», напали на школу. Серед загиблих – 37 учнів, яких зарубали чи спалили живцем. В останні місяці бойовики цього угруповання почуваються набагато більш вільно. А раніше українські миротворці неодноразово завдавали ударів з вертольотів по таборах бойовиків ADF у Демократичній республіці Конго, звідки вони нападають на Уганду. Однак у 2022 році український контингент змушений був залишити африканську країну, бо став на захист власної держави, яка відбивається від російської агресії.

Про те, чи «подякував» за це Путіну президент Уганди на зустрічі з ним у Костянтинівському палаці Петербурга історія замовчує. Натомість бункерний мешканець, зустрічаючись із африканською делегацією, наговорив багато абсурдних та брехливих історій. Наприклад, африканські лідери почули від Путіна про те, що причина війни – «переворот 2014 року» в Україні, що Росія нібито мала право на визнання «ЛНР» та «ДНР» відповідно до статуту ООН, а українських дітей вивезли до Росії. забезпечити їхню безпеку... Кремлівський диктатор також звинуватив США та ЄС у зростанні цін на продовольство у світі через емісію долара та євро, заявивши, що українське зерно все одно не врятує світ від бідності та голоду.

Тим часом виявилося, що головний путінський сюрприз - попереду. Росія ніколи не відмовлялася від переговорів! - не червоніючи повідомив африканської делегації бункерний мешканець. - "Хочу звернути вашу увагу на те, що за сприяння президента Ердогана, як ви знаєте, у Туреччині пройшла ціла серія переговорів між Росією та Україною щодо вироблення заходів довіри та підготовки самого тексту договору. Ми не домовлялися з українською стороною, що цей договір матиме конфіденційний характер, але ми ніколи його не показували, не коментували. Проект цього договору було парафовано керівником переговорної групи з Києва – він поставив там свій підпис! Ось він, він є!" - повідомив Путін і підняв кілька листків паперу.

«Документ так і називається: «Договір про постійний нейтралітет та гарантії безпеки України». 18 статей тут! Більше того, до нього є ще й додатки! Вони, знаєте, - зараз навіть не про це говоритиму, - вони стосуються і збройних сил, стосуються й інших речей... Але після того, як ми, як і обіцяли, відвели війська від Києва, київська влада, як зазвичай роблять їх господарі, викинули це все на звалище історії. Понад те, чинний президент України підписав відповідний декрет, який забороняє вести ці переговори. Де гарантії, що вони й надалі не відмовлятимуться від якихось інших домовленостей?!», - підсумував Путін.

Дуже примітно, що на відео, на якому він демонстрував цей документ, не видно підпису українських переговорників на нібито парафованому документі. Відомий політолог Володимир Фесенко, коментуючи історію з «договором», робить наступний акцент: «Після того, як стали відомі злочини росіян у Бучі, ставлення президента Зеленського до переговорів з Росією стало різко негативним, хоча українська сторона і не вийшла з переговорного процесу. 7 квітня 2022 року глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що Україна напередодні представила новий проект угоди з Росією, який відрізняється від проекту, оприлюдненого наприкінці березня після переговорів у Стамбулі. До нових пропозицій української сторони у Кремлі та МЗС РФ висловили претензії. 12 квітня президент Росії Володимир Путін заявив, що переговори з Україною знову зайшли в глухий кут. Водночас Путін додав, що нібито 11 квітня йому «сказали, що українська сторона щось змінила у позиції з приводу переговорів», але подробиць він поки що не знає. 20 квітня у Кремлі заявили, що передали Україні «документ» у рамках мирних переговорів. Президент Володимир Зеленський не підтвердив, що Україна отримала від Росії проект документу у рамках переговорів щодо завершення війни. Про це він заявив журналістам у Києві після зустрічі із президентом Європейської ради Шарлем Мішелем. На той момент мирні переговори між Росією та Україною відбувалися лише в онлайн-режимі. І в результаті вони зайшли в глухий кут і припинилися. Подальші переговори йшли лише з конкретних питань – зернова угода та обмін полоненими».

«Таким чином, відома та публічна зафіксована хронологія мирних переговорів між Росією та Україною минулого року спростовує заяви Путіна. Ніхто з офіційних осіб ні в Росії, ні в Україні не заявляв про парафування будь-яких мирних договорів між двома країнами. Понад те, тоді заявлялося (зокрема Путіним і Лавровим) прямо протилежне. Отже, можна зробити висновок, що Путін вкотре нахабно бреше та займається шулерськими маніпуляціями. Він показав російський проект мирного договору, який, судячи з хронології переговорного процесу, готувався Росією в середині квітня, і видав його за парафований договір. І ось тепер суто риторичне питання: а чи може бути договороздатним державний лідер, який займається такими зухвалими та брехливими маніпуляціями?», - резюмує Володимир Фесенко.

Що тут сказати? Президенти США та Франції, федеральний канцлер Німеччини, прем'єр-міністр Великобританії – кожен був готовий до діалогу з незмінним господарем Кремля на зорі його «спецоперації», коли ще не було ні приголомшливих санкцій проти Росії, ні ордера Міжнародного трибуналу на його арешт. І якби бункерний мешканець справді прагнув діалогу, у нього були всі можливості його продовжувати. Але він хотів війни і сьогодні також не відмовився від цього свого бажання, хоча артистично трясе повітря фіктивними «мирними договорами».