Остання столиця УНР. Як 100 років тому їй став Кам'янець-Подільський і що з цього вийшло

За короткий період існування УНР республіка змінила чимало столиць — Київ, Житомир, Вінницю, Рівне і навіть такі провінційні міста як Сарни та Старокостянтинів. Знущальна приказка «У вагоні Директорія, під вагоном територія» адекватно відображає ситуацію 1918 — 1919 років.

Тим часом на початку червня 1919-го війська УНР форсували Збруч, і з боями взяли Кам'янець. Місто мало стратегічне значення, і українська влада зробила все, щоб закріпитися тут всерйоз і надовго. «Тихий Кам'янець дуже пожвавився і наповнився людьми, всі приміщення в місті переповнилися», — писав колишній міністр закордонних справ Української держави, а на той час приват-доцент місцевого університету Дмитро Дорошенко.

4 червня до міста прибув військовий міністр Григорій Сиротенко, а за два дні до Кам'янця перебрався весь уряд УНР на чолі з прем'єром Борисом Мартосом. Деяким відомствам виділили окремі будівлі, інші продовжували тулитися у вагонах. Члени кабінету міністрів жили в готелі «Бель в'ю» на Троїцькій площі — зараз в цій будівлі центральна бібліотека і музична школа.

10 червня до міста прибув сам верховний отаман Петлюра, на честь якого на наступний день було дано обід за участю міністрів та представників місцевої влади.

Під резиденцію Директорії відвели особняк поміщиці Осавулової — цей будинок зберігся, міністерство військових справ зайняло будівлю окружного суду — зараз тут меморіальна дошка. До Кам'янця переїхала також друкарня казначейства УНР, де друкувалися українські гривні і цінні папери.

У липні в Кам'янець-Подільський прибув глава ЗУНР Євген Петрушевич, у якого з Директорією в цілому і Петлюрою зокрема були дуже напружені стосунки. Попри розбіжності, лідерам вдалося домовитися про злиття УГА і армії УНР. Сам Петрушевич теж осів у Кам'янці.

Військова ситуація складалася не кращим чином, червоні наступали, але життя тривало — 11 липня відбувся Кам'янецький ярмарок, в міському театрі виступали оперна діва Марія Шекун-Коломийченко, хор Кирила Стеценка, працювала читальня «Просвіти», кінотеатри, йшов набір до Народної консерваторії, був заснований Союз українок, в місті виходили 16 газет і журнал УГА «Стрілець».

Тут же опинився і майбутній лауреат Сталінської премії першого ступеня, класик української поезії Володимир Сосюра — тоді 20-річний козак армії УНР, який ніс вахту біля резиденції Директорії. «Мене як недисциплінованого не ставили біля кабінету Петлюри, а все у його саду, — згадував Володимир Миколайович. — Була осінь, і я «добре» стеріг Петлюру: полізу до сусіднього саду і їм собі груші».

3 серпня 1919 року у газеті «Селянська громада» з'явився вірш, підписаний козаком гайдамацького полку В. Сосюрою:

Я знаю, розцвітуть чудових чар надії, душею спалахне і старець, і боєць.

14 жовтня 1919 року члени Директорії, міністри, воєначальники урочисто присягнули на вірність Українській Народній Республіці. Церемонію присяги й військовий парад відвідали представники польської та румунської місій.

22 жовтня відкрився Кам'янець-Подільський народний університет, навчання в якому велося українською мовою, а українська мова, історія та література були обов'язковими предметами на всіх факультетах. До речі, одним із перших студентів університету став побратим Сосюри по письменницькому цеху — Павло Губенко, відомий нам як Остап Вишня.

Тим часом суперечності між УНР і ЗУНР ставали все більш принциповими. Лідери ЗУНР і командування УГА були не проти домовитися з Денікіним, але категорично заперечували проти мирних переговорів з Польщею. Директорія, навпаки, відкидала будь-який компроміс з Білим рухом, який заперечував право України на суверенітет.

7 листопада більшовики перейшли в наступ і війська УНР виявилися перед загрозою війни на три фронти — з червоними, білогвардійцями, і поляками. У той же день стало відомо про перехід УГА на бік Денікіна. 15 листопада уряд УНР в останній раз провів засідання у Кам'янці. У ніч з 16 на 17 листопада 1919 року Кам'янець зайняли польські війська — кортеж Петлюри був затриманий, поляки намагалися конфіскувати автомобілі, але сторони розійшлися миром.

Сосюра, втім, свідчив у романі «Третя рота»: «Польські солдати висадили з автомобіля наших міністрів Швеця і Макаренка. Автомобіль забрали, і наші міністри пішли пішки по багнюці на вокзал».

Що сьогодні нагадує про перебування Директорії у Кам'янець-Подільському? Особняк Осавулової, де зараз дитячий тубдиспансер; будинок колишньої міської управи, де у 1919-му розміщувалося Міністерство охорони здоров'я УНР, а нині розташований коледж будівництва, архітектури та дизайну; Південно-Російський банк, відданий владою УНР під Головне казначейство України — тепер тут коледж культури і мистецтв.

В одному з будинків комплексу колишнього францисканського монастиря проживав глава ЗУНР Петрушевич — сьогодні у цій будівлі канцелярія Кам'янець-Подільської єпархії. У нинішньому корпусі історичного факультету університету в 1919-му квартирувало Міністерство народного господарства і засідала Рада Міністрів.

Рівно століття минуло з дня проголошення Кам'янець-Подільського столицею УНР, і чим далі від нас ті події, тим більший інтерес викликає кожна деталь становлення української державності.

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: парад військ УНР 31 липня 1919 року в честь військової місії Антанти. Комісаріатська площа