Остання радянська війна. 40 років тому СРСР вторгся до Афганістану

24 грудня 1979 року міністр оборони СРСР маршал Устинов підписав директиву № 312/12/001, яка твердила: «Прийнято рішення про введення деяких контингентів радянських військ, дислокованих в південних районах нашої країни, на територію ДРА з метою надання допомоги дружньому афганському народу...».

Насправді в Афганістані вже півроку йшла громадянська війна, і новий лідер — глава Революційної ради Хафізулла Амін — на думку Москви, почав виходити з-під контролю. З проханням про введення військ до радянського керівництва звертався ще попередник Аміна, але на Старій площі вирішили не втягуватися в авантюру.

Ситуація змінилася, коли Аміна (який запевняв радянських патронів у своїй вірності соціалістичному курсу) запідозрили у співпраці з ЦРУ. Після дискусій в Політбюро було прийнято рішення ліквідувати васала, що з'їхав з котушок, і провести короткострокову операцію, взявши під охорону важливі об'єкти і давши можливість вірним частинам афганської армії придушити опір опозиції.

На все про все відводилося два тижні, директивою навіть не передбачалася участь радянських військ у бойових діях. Однак, все пішло не так.

Вранці 25 грудня на територію ДРА був переправлений 781-й окремий розвідувальний батальйон, до нього приєдналися десантно-штурмовий батальйон і частини 103-ї гвардійської ВДД. При посадці в Кабулі один із літаків з десантниками розбився.

27 грудня 700 бійців радянського спецназу в афганській формі взяли штурмом президентський палац у Кабулі. Під час штурму Аміна вбили, хоча «Правда» писала в ті дні, що афганський лідер «разом зі своїми поплічниками постав перед справедливим народним судом і був страчений».

Така ж доля чекала випускника Рязанського повітряно-десантного училища, начальника Генштабу афганської армії Мухаммеда Якуба, одруженого на сестрі Аміна. Його ліквідація стала верхом підступності, оскільки радянські офіцери вирушили на прийом до Якуба, нібито для уточнення місць дислокації радянських частин. Коли пролунав вибух, що став сигналом до початку операції, глава Генштабу все зрозумів, але було вже запізно...

В ніч з 27 на 28 грудня до Кабула прибув ставленик Москви Бабрак Кармаль, але навряд чи хтось міг тоді припустити, що два тижні розтягнуться на десять років. План виведення радянських військ з Афганістану у 1980 році, підготовлений за участю першого заступника начальника Генерального штабу Ахромеєва, згодом був знищений за вказівкою голови КДБ СРСР Крючкова.

Втрати СРСР у тій кампанії склали 15 000 убитих і понад 50 000 поранених і контужених. До 1987 року на пам'ятниках полеглим в Афганістані радянським воїнам заборонялося вказувати місце їх загибелі.

На полі бою залишилися за офіційними даними близько 150 танків, 1300 БМП і понад 11 000 вантажівок, були збиті 118 літаків і близько 350 вертольотів.

До сих пір невідомо число загиблих за ці десять років афганців. Як правило, експерти сходяться на цифрі в один мільйон убитих, число біженців перевищило п'ять мільйонів.

На ведення бойових дій в Афганістані Москва щорічно витрачала від 3 до 8,2 мільярда доларів. Свого часу Голова Ради міністрів СРСР Рижков сформував групу для підрахунку збитків, завданих війною економіці Радянського Союзу, але висновки цієї комісії так і не стали надбанням громадськості.

Ніяких проблем афганського суспільства війна не вирішила. Більш того, у 1992-му, з поваленням прорадянського режиму Наджибулли, почався її новий етап — на цей раз один одного вбивали таліби і прихильники різних польових командирів, які згодом об'єдналися у Північний альянс.

Вплинула та десятирічна війна і на внутрішні процеси в СРСР, посиливши центробіжні тенденції на околицях імперії. Досить згадати генерала Джохара Дудаєва, який відзначився килимовими бомбардуваннями в Афганістані і буквально через два роки очолив збройну боротьбу за незалежність рідної Чечні.

У сучасній Росії, з її експансіоністським курсом, відбувається поступова переоцінка Афганської війни. У листопаді 2018 року Комітет з оборони Держдуми навіть схвалив проект відповідної постанови.

Депутат від КПРФ Микола Харитонов, який представляв законопроект,  закликав колег «заявити, що Державна Дума вважає за необхідне визнати, що не відповідає принципам історичної справедливості моральне і політичне засудження рішення про введення радянських військ до Афганістану в грудні 1979, виражене у постанові З'їзду народних депутатів Верховної ради СРСР у 1989 році».

Постанова, втім, не було прийнята, хоча багато російських політиків підписалися б сьогодні під словами першого заступника голови комітету Держдуми з оборони Олександра Шеріна: «Умови вступу радянських військ до Афганістану були такими ж, як умови введення російської армії на територію Сирії». Як то кажуть, без коментарів...

Максим Суханов, Lenta.UA

На ілюстрації: воїни десантно-штурмової бригади, дислокованої у Гардезі