"Оппенгеймер" Крістофера Нолана, який вийшов в український прокат, виявився інтелігентською мелодрамою

Спочатку – про недоліки. Крістофер Нолан, схоже, високої думки про свої фільми, причому настільки високої, що вважає, що глядач повинен бути вдячний йому за можливість просидіти в залі три з лишком години (у випадку з "Оппенгеймером"), солідну частину яких займають сцени засідань різних комісій, вчені суперечки, в яких глядач нічого не розуміє та ін.

І тут можна було йому нагадати, наприклад, що Френсіс Форд Коппола, який знімав свій шедевр "Апокаліпсис сьогодні" на свої власні гроші і в найважчих умовах філіппінських джунглів, і якому кожен метр знятої кіноплівки давався незрівнянно важче, ніж Нолану, тим не менш, скоротив початковий варіант "Апокаліпсису" з п'яти з гаком годин до трьох годин для показу на фестивалі в Каннах, де він отримав головний приз, а потім і до двох з половиною - вже для прокату. 

Що стосується "Опенгеймера", то він, якщо говорити про звичайного глядача та його враження, а не фанатів Нолана, яких у світі вистачає, у кількох місцях показу в кінотеатрах просто "провисає", причому це стосується не лише "вчених" сцен, а й докладного показу політичних інтриг майже вісімдесятирічної давності.

Ще один аспект "Оппенгеймера", про який один оглядач провідного західного видання написав, що він, мовляв, "примушує замислитися" на старому прикладі про нинішні небезпеки розвитку штучного інтелекту, то тут варто запитати - змушує замислитися кого? Якщо самого оглядача, то для світових перспектив роботи над штучним інтелектом це нічого не означає. Що ж до вчених. то, як, до речі, показує сам "Оппенгеймер" на прикладі головного героя, вони замислюються про наслідки своїх наукових досягнень тільки після того, як їх, пардон за тавтологію, досягнуть. А раніше їх прагненням до успіху керує будь-що, крім гуманістичних міркувань. І в цьому сенсі фільм Нолана також нічого нового не відкриває.

Так що ж, за всіх його перерахованих вище недоліків, робить "Оппенгеймера" одним з найвдаліших фільмів цього режисера? Людські характери та долі, до яких Нолан тут виявляє незвичну для себе увагу, аж до "скочування" часом у відверту мелодраму. Ну і, напевно, гра в ролі Оппенгеймера Кілліана Мерфі, який стає одним із головних претендентів на "Оскара" наступного року.

Актор ставився до роботи настільки серйозно, що навіть, за спогадами учасників зйомок, тримався у вільний час осторонь учасників знімальної групи, щоб не виходити з ролі. Чи то завдяки цьому, чи то через схуднення (Мерфі скинув для ролі 9 кіло), зовні він виглядає на екрані типовим фанатиком-науковцем. Мабуть, навіть із перебором – але кіноакадеміки при присудженні своєї премії перебір такого роду люблять.

Фото: Pinterest