Операція-вакцинація, внутрішні політвійни та Путін біля кордонів: чим запам'ятається 2021-й

2021 рік, як і попередній, почався з коронавірусних ноток — уряд через стрімке зростання ковід-захворюваності аж до кінця січня запровадив досить жорсткі карантинні обмеження. Зокрема заборонялася робота ресторанних закладів, кінотеатрів, фітнес-клубів, спортивних залів, басейнів, театрів. Табу також було встановлено на відвідування навчальних закладів, торгівлю непродовольчими товарами, проведення будь-яких розважальних, спортивних чи культурних заходів.

Наприкінці лютого в Україні розпочали вакцинацію від Covid-19. Найперше щеплення зробили препаратом AstraZeneca. Починаючи з липня, у нашій країні почали вводити так звані ковід-сертифікати. У додатку «Дія» можна отримати внутрішній та міжнародний документ про вакцинацію, а у сімейного лікаря – паперовий сертифікат. На екваторі осені ситуація з поширенням коронавірусу загострилася і більшість регіонів України перейшли в «червону» зону, проте вже в грудні дедалі більше областей пожовтіли.

Читайте також: Росія продовжує перекидати війська до кордону з Україною

Другий рік пандемії став для України, як і для багатьох інших країн світу, певним тестом на готовність населення вакцинуватися, а отже, дбати не лише про свій персональний захист, а й про колективний імунітет. На жаль, незважаючи на наявність достатньої кількості доз антивірусних препаратів у країні, включаючи найсучасніші мРНК-вакцини Pfizer та Moderna, у рейтингу суспільної відповідальності ми перебуваємо у «хвості» глобалізованого списку. За даними спеціалізованого ресурсу Our woild in data, станом на 20 грудня у світі в середньому повністю вакциновано 48% населення, а хоча б одну дозу отримали близько 57% людей. У європейських країнах ці цифри вищі: 60% імунізовано повністю, як мінімум одну дозу отримали 65% населення (у ЄС 69% та 72% відповідно).

В Україні ж ці показники досягають лише 30% щеплених та 33% вакцинованих як мінімум однією дозою — це одні з найгірших показників у Європі.

Університет Джона Хопкінса у своїх оцінках відносить нашу країну до найбільш постраждалих від ковіда держав, у тому числі за кількістю смертей. За даними середини грудня, у цьому списку наша країна займала 11-у позицію у світі з показником 221,8 померлих на кожні 100 тис. жителів. Антилідером залишається Болгарія, де було зафіксовано понад 430 смертей у розрахунку на сто тисяч людей.

Як би нам того не хотілося, але очевидно, що через появу нових штампів Дельта і Омікрон, коронавірусна проблема нікуди не подінеться і в наступному 2022 році. У зв'язку з цим дуже важливо не допустити ситуації, за якої пандемічний кейс перетвориться на знаряддя політичної боротьби, коли армії вакцинованих з одного боку і «антиваксів», з іншого, можуть цинічно використовуватися політигроками у своїх кон'юнктурних, але аж ніяк не державних інтересах.

Державі нашій 2021-му виповнилося 30 років. У контексті життя окремо взятої людини досить серйозний шлях, але зовсім невеликий часовий строк для багатомільйонної країни.

Напередодні Дня незалежності у Києві відбувся дебютний саміт «Кримської платформи» за участю представників 46 країн світу. Під час заходу було підписано спільну декларацію з деокупації півострова, яка передбачає невизнання незаконної анексії АРК Російською Федерацією та зобов'язання розглянути додаткові дипломатичні, політичні, обмежувальні санкції щодо Росії у разі подальшої агресії. Незважаючи на те, що під документом уже підписалися керівники кількох десятків держав, очевидно, що повернення Криму – довгограюча історія.

24 серпня в українській столиці відбувся військовий парад, присвячений 30-річчю незалежності. Захід, незважаючи на пожвавлені дискусії в соцмережах про доцільність чи не такий показово «брязкати зброєю» на восьмому році війни на Донбасі згодом об'єднав українців у єдиному патріотичному пориві. До речі, незважаючи на недавню заяву керівника головного управління розвідки Міноборони України Кирила Буданова про те, що країна «немає достатніх військових ресурсів для відображення повномасштабного наступу Росії, якщо не буде підтримки з боку західних країн», 2021-й став для української армії роком нового зізнання. Так, у міжнародному рейтингу армій Global Firepower 2021, де ЗСУ в останні роки step by step покращували свої позиції, Україна вперше посіла 25-е місце серед 140 країн (2018-го ми знаходилися на 29-й позиції).

На сьогоднішній день українська армія – 7-ма найсильніша армія в Європі після Франції, Великобританії, Італії, Німеччини, Іспанії та Польщі (РФ до Європи автори рейтингу не відносять). Таким чином, можна констатувати, що ЗСУ мають статус найпотужнішої європейської армії поза Альянсом. Дуже показово, що згідно з соціологічними дослідженнями, у 2021 році саме армія залишалася єдиним в Україні інститутом, до якого рівень довіри на цілих 37% переважає показник недовіри.

Важливо відзначити, що у 2021-му українці досягли рис історичного максимуму підтримки вступу до НАТО. За даними листопадового опитування соцгрупи "Рейтинг", 58% наших співгромадян підтримують ідею приєднання до Альянсу, тоді як 35 відсотків виступають проти неї. Нагадаємо, кількість прихильників НАТО в Україні вперше перевищила 50% восени 2014-го, через півроку після анексії Криму та вторгнення Росії на Донбас (51% - за). Після зниження протягом кількох років цей показник знову досяг 53% влітку 2019 року, незабаром після обрання президентом Володимира Зеленського і нарешті піднявся до 56% (липень) - 58% (листопад) у 2021 році.

У році, що минає, Кремль вирішив остаточно проявити власну імперську сутність, не приховуючи ймовірності повномасштабної військової агресії, і протягом усього року стягуючи війська до українського кордону.

Навесні на кордоні України з РФ було зафіксовано максимальну з 2014 року концентрацію російських військ. На той момент чинний міністр оборони Андрій Таран тоді заявив, що справжньою метою нарощування Росією військової присутності біля кордонів може бути посилення тиску на офіційний Київ з метою примусу до поступок у переговорному процесі щодо Донбасу.

До фінішної межі-2021 ми підходимо також в умовах посиленої присутності росіян біля наших кордонів, однак, як запевнив за підсумками вчорашнього засідання РНБО секретар Ради безпеки Олексій Данилов, «можна святкувати спокійно, бо ніхто не нападе».

Якщо говорити про головні військові події-2021, слід згадати наймасштабніші в історії червневі навчання у Чорному морі Sea Breeze.

Під час тренувань відпрацьовувалися різні бойові сценарії, зокрема зіткнення десантних кораблів, маневри на суші, водолазні операції, морські операції з перехоплення, протиповітряна оборона, протичовнова активність, а також пошуково-рятувальні операції.

Також слід нагадати, що наприкінці жовтня в районі ООС вперше відбулося бойове застосування турецького БПЛА «Байрактар». Це ударний оперативно-тактичний середньовисотний безпілотний літальний апарат із великою тривалістю польоту.

Однією із ключових політичних тенденцій 2021 року експерти називають санкції РНБО. У якомусь сенсі справді, рік, що минає, можна впевнено назвати «роком санкцій». Санкційні обмеження торкнулися громадян України – чого ніколи раніше не було. Серед санкцій, що потрапили під дію, опинився, нардеп від ОПЗЖ і кум Путіна Віктор Медведчук, який згодом опинився під домашнім арештом.

Офіційно Медведчуку висунуто дві підозри: перша – у державній зраді Україні, пов'язаній із видобуванням нафти та газу в Чорному морі у змові з окупаційною владою Криму, друга – у держзраді, пов'язаній із домовленостями про постачання вугілля з окупованих територій Донбасу.

Під цією ж вугільною справою «ходить» і екс-президент Петро Порошенко. В останній день роботи парламенту у 2021 році під стінами Верховної Ради співробітники ДБР спробували вручити ПОПу повістку про виклик на допит, однак він проігнорував слідчих, сів у машину, вилаявся на водія та поїхав у невідомому напрямку. Згодом у Європейській солідарності заявили, що Порошенко відбув у заплановане дипломатичне турне до Туреччини та Польщі.
Усі звинувачення у державній зраді Петро Порошенко відкидає, а свою підозру називає переходом «червоних ліній». Він заявив, що має намір повернутися до України у першій половині січня. Тобто далі буде і в тому, що буде яскраво немає жодних сумнівів.

Окрім згаданого вище путінського кума Медведчука, санкції РНБО вплинули також загалом на політичні події та тенденції, зокрема – на появу так званого «закону про олігархів», документа, який не лише призвів до конфлікту між президентом Володимиром Зеленським та найбагатшою людиною країни Рінатом Ахметовим, але й який спровокував дві гучні відставки - «вічного» міністра внутрішніх справ та спікера Разумкова. Апогеєм конфлікту головного політтехнолога Зе-кандидата у президенти з Банковою став саме «закон про олігархів», який Розумков відправив на експертизу до Венеціанської комісії. Незабаром після цього «Слуга народу» зібралася на чергове виїзне засідання у Трускавці, де після розмови з президентом нардепи зібрали потрібні 150 підписів для запуску процедури відставки голови ВР. Фактично після звільнення Разумкова серед нинішнього господаря Банкової не залишилося людей, які можуть сказати йому тверде «ні».

Новим головою МВС згодом став Денис Монастирський, екс-нардеп від провладної «Слуги народу», який був головою комітету Верховної ради з питань правоохоронної діяльності, а ключове крісло у президії ВР зайняв ще один колишній «слуга» та заступник спікера Разумкова, цілком і повністю лояльний до Банкової Руслан Стефанчук.

Повертаючись до так званого антиолігархічного закону важливо відзначити, що де-юре він почне діяти лише в травні 2022 року, а отже, починаючи з весни, на нас чекають серйозні політичні бої — за правилами і без.

Багатим 2021-ий видався на численні «зашквари» за участю представників Зе-команди, а також скандалами калібром більше. Ключовий із них — так званий «вагнергейт». Нагадаємо, 17 листопада Bellingcat та The Insider оприлюднили розслідування про унікальну операцію спецслужб України, під час якої розвідникам вдалося виманити з Росії десятки бойовиків ПВК «Вагнер», причетних до військових злочинів на Донбасі. За даними розслідування, запланована операція української розвідки із затримання російських найманців була зірвана після того, як Офіс президента наказав її перенести. Вагнеровців заарештувала не Україна, а Білорусь, на території якої вони виявилися транзитом.

На нещодавній прес-конференції Володимир Зеленський повідомив, що відмовив у відповідності до спецоперації, оскільки розвідка та інші силові відомства мали інформацію про діяльність «вагнерівців», але не надавали конкретних планів щодо них.
Як би там не було, але нові деталі спецоперації, оприлюднені Bellingcat, кидають тінь на чинну владу, яка раніше заперечувала сам факт підготовки цієї спецоперації, називаючи відповідні публікації у ЗМІ маренням.

У 2021 році закінчилася половина п'ятирічного президентського терміну Володимира Зеленського. До екватора каденції Зе підійшов на тлі зниження рейтингу. Аналогічно просіла у році, що минає, і популярність президентської партії «Слуга народу». І хоча Володимир Зеленський поки що залишається беззаперечним лідером усіх соцопитувань, зниження рівня електоральної підтримки вже обернулося для нього тривожними несподіванками. Так, згідно зі свіжими соцопитуваннями, у другому турі виборів нинішній господар Банкової може мінімально програти своєму колишньому соратнику Разумкову. Очевидно, такі розклади, м'яко кажучи, не влаштовують Офіс президента, де сплять і бачать перемогу чинного президента на наступних виборах глави держави. Відштовхуючись від цього можна припустити, що в 2022 році боротьба за місце під політичним сонцем розгорнеться з новою силою. У принципі, цілком нормальний процес у демократичній державі, однак у наших умовах дуже важливо, щоб провідні політгравці, у сутичці один з одним, не забували про зовнішнього ворога в особі путінської Росії.

Читайте також: Українець отримав майже 20 доз вакцин із розрахунку на винагороду