Оголошено переможниць другої за престижністю літературної премії в світі

Букерівська премія, якою нагороджують авторів книг англійською мовою, існує з 1969-го року і вважається другою за престижністю після Нобелівської премії з літератури, хоча і сильно відстає від неї за величиною винагороди переможця - «всього» £50 тисяч проти суми близько $1 млн., навколо якої коливається в різні роки величина Нобелівської премії. На відміну від таємничості засідань Нобелівського комітету, протоколи якого засекречуються на 50 років, присудження Букерівської премії розроблено дуже чітко. Спочатку журі, склад якого, знову ж таки, на відміну від Нобелівської премії, відомий, оголошує лонг-лист, (12-13 книг), а потім - шорт-лист (зазвичай 6).

Цього року журі, що зібралося 14-го жовтня для вибору переможця, як розповідає The Gardian , засідало цілих п'ять годин - і, тим не менш, не змогло вибрати одного-єдиного переможця, хоча спонсори премії не раз наполягали саме на цьому. Втім, це не означає, що кожна з двох переможниць, Маргарет Етвуд і Бернардин Еварісто, отримають по £50 тисяч, Навпаки, цю суму розділять на двох, причому Етвуд відразу заявила, що грошей у неї вистачає і без того, і свої £25 тис. вона пожертвує на благодійність. Еварісто ж, письменниця молодша і не настільки заможна, як Етвуд, яку в цьому році вважали також однією з головних претенденток на Нобелівську премію з літератури, сказала, що рада можливістю розділити  £50 тися з такою чудовою письменницею.

Етвуд також не залишилася в боргу, сказавши, що їй було б ніяково в її віці (79 років) перейти дорогу більш молодому автору (Еваріст «тільки» 60) на більш ранньому етапі її кар'єри, так що її радує, що переможниць дві. Загалом, коректності та політкоректності в цей день було з надлишком. По-перше, обидві переможниці - жінки. По-друге, одна старше іншої майже на 20 років, так що тут і «молоді шлях», і ейджизм, тобто дискримінація людей похилого віку, осоромлений. По-третє, Еварісто стала першою чорношкірою жінкою, яка отримала Букера, за всю п'ятидесятирічну історію премії, а також першим чорношкірим британським автором, який став її володарем. 

Тут вже і самі книги двох переможниць якось відходять на другий план, хоча в теорії, на відміну від Нобелівської премії, нагороджують все-таки саме за них, а не за особистість їх авторів. «Заповіти» Етвуд - продовження її знаменитого роману «Розповідь служниці», що став основою для ще більш знаменитої екранізації. «Дівчина, жінка, все інше» Еварісто - роман, що поєднує в собі переплетені одна з одною історії кількох чорношкірих британок. Такі героїні характери для багатьох її книг, що легко можна пояснити: вона - четверта з восьми дітей білої британки-вчительки і чорношкірого зварника (вже цікаво і багато говорить про Британію минулих років) з Нігерії, який емігрував до Британії в 1949-му році.

На закінчення - кумедна деталь. Багато письменників люблять зніматися з серйозними обличчями - все-таки мислителі. Еваріст на всіх своїх фотографіях, які є в інтернеті, весело посміхається. Природно, що то фото, де вона переможно піднімає руку Етвуд, виключенням не стало.

Олег Васильєв, Lenta.UA

Заставне фото: Dailyhunt