Нова гра: хто насправді стоїть за зливом аудіозаписів з розмовами кума Путіна

Так званий Realpolitik у нас в країні добре захований під вагою регулярних і галасливих інформаційних воєн. «Вкиди» і гучні сенсації - все це потрібно нашим топ-політикам, щоб успішно відволікати суспільство від реальних проблем і схем. Свіжим прикладом такої технології стала поява в інформполі аудіозаписів розмов кума Путіна Віктора Медведчука. Протягом останніх кількох тижнів в мережах з'являлися розрізнені шматочки «плівок». Однак у понеділок, 17 травня, стало відомо про те, що журналісти Bihus.info отримали цілий масив записів, які і почали викладати в мережу.

За словами Дениса Бігуса, СБУ чула ці розмови ще в 2014 році. "Це записи українських спецслужб", - сказав він. Втім, відомий журналіст-розслідувач так і не розповів про те, від кого конкретно він отримав такі цінні свідоцтва проросійської діяльності Медведчука.

А адже це - ключове питання. Тим більше, сам Бігус визнає, що в його розпорядженні опинилися не всі матеріали. До того ж записи явно передані журналістам в «обрізаному» форматі. Нижче ми повернемося до того, чому це може свідчити про маніпуляції «власників» цих цікавих записів.

Як повідомили Lenta.UA інформовані джерела, поява плівок з розмовами Медведчука у Дениса Бігуса - інформаційна операція Офісу президента. І тут справді не обійшлося без спецслужб. Якщо говорити точніше, то «бенефіціаром» записів називають чинного главу Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка. З 2014 по 2015 рік він був начальником Департаменту контррозвідки Служби безпеки України. У 2015-2016 роки був головою Головного управління розвідки Міністерства оборони України, після чого з 2016 по 2019 рік обіймав посаду заступника глави Адміністрації президента Петра Порошенка. Кондратюк - один з небагатьох «кадрів» Петра Олексійовича, який успішно осів в команді Зеленського, отримавши в червні 2020 року посада глави СЗР.

Важливе питання: Бігус зазначає, що записи, які знаходяться в його розпорядженні, датуються 2014-2019 роками. Чому ж «злив» трапився тільки зараз? Адже Медведчука можна було вивести на чисту воду набагато раніше. Кондратюк міг показати всім, чим займається кум Путіна в Україні, наприклад, як в 2014, так і в 2015 році, і в такому випадку доля одного з головних представників «п'ятої колони» в Україні була б вирішена ще тоді - до появи під його контролем трьох проросійських каналів 112, NewsOne і ZiK. Але ні - цього не сталося. Не «танцює» версія про те, що Кондратюк боявся зачепити Порошенка - і тому записі не публікував. Звичайно, ми можемо допустити, що він не хотів підставляти на той момент чинного президента. Але якби справді мета була - показати правду - у нинішнього глави СЗР була прекрасна можливість опублікувати записи в 2019 році - вже після програшу Петра Олексійовича на президентських виборах.

Виникає цілком логічний висновок: «плівки» не світили завчасно, тому що це нікому не було потрібно. Таким чином, виходить, що мета насправді - зовсім не Медведчук.

Що ж могло статися, щоб Кондратюк раптом вирішив піти на цей «злив»? Як це не парадоксально - але поштовхом до цього, схоже, став його провал. Наші джерела згадують про спецоперацію, що стосується викрадення з Молдови на початку квітня скандально відомого екс-судді Дніпровського районного суду Києва Миколи Чауса. У цій історії, нагадаємо, «засвітилися» співробітники Головного управління розвідки Міноборони. Яке відношення тут має СЗР? Справа в тому, що Кондратюк має близькі стосунки з главою Офісу президента Андрієм Єрмаком, що фактично дало йому можливість вплинути на «сусідів» з ГУР. Яке він, до речі, раніше очолював сам і в якому знає всі входи-виходи. Є підозра, що Кондратюк, замітаючи сліди і шукаючи компромат на Порошенка (а в цьому і полягає цінність Чауса), «підставив» керівника цього розвідоргану Кирила Буданова.

Така «негарна» поведінка Кондратюка могла мати для нього серйозні наслідки. Тому не дивно, що він вирішив показати себе у всій красі перед ОП і особисто Єрмаком. Виникає інше питання - а навіщо це потрібно Єрмаку? Схоже, і у нього теж був резон «пошуміти»: глава Офісу - і про це неодноразово писали ЗМІ - серйозно переживає через розслідування Bellingcat, що стосується зриву спецоперації по «вагнерівцям» і своїй ролі в цій вельми каламутній історії.

До слова, Кондратюк, будучи абсолютно непублічною персоною, яка не має до цієї справи формально жодного відношення (операцією по «вагнеровцам» займалися СБУ і ГУР), у вересні минулого року на шоу «Свобода слова» з Савіком Шустером захищав Єрмака, відзначаючи, що зрив спецоперації українських спецслужб проти бойовиків російської ПВК «Вагнера» не повинен обговорюватися публічно, так як це може становити загрозу для життя та здоров'я працівників. «Дискусія відбувається в загрозливому руслі для національної безпеки, для національних інтересів нашої держави. Я б хотів усім нагадати, що сьогодні ми досі перебуваємо в стадії військової агресії Росії проти України. І війна ведеться не тільки арміями, суспільством, культурою. Але і, безумовно, інформацією. І сьогодні інформація - це засіб номер один донесення будь-яких активних впливів на безпосередньо наша держава», - зазначав Кондратюк в ефірі.

І хоча презентацію фільму Bellingcat перенесли на вересень, текстова версії розслідування, найімовірніше, з'явиться вже в червні. Ця історія дамокловим мечем висить над Єрмаком, який готовий на будь-який інформаційний фінт, тільки б відвернути від себе увагу.

«Плівки» з розмовами Медведчука в цьому плані - ідеальна зброя для того, щоб перебити інформаційний потік. Тим більше, що переконати Володимира Зеленського в тому, що ця історія буде йому вигідна електорально, тому що б'є і по Порошенку, і по ОПЗЖ - навряд чи було важко.

Щоправда, ці плівки мають і інший механізм для використання. Це потужний дискредитаційний інструмент.

І ось тут ми повинні повернутися до важливої обставини, що записи Медведчука мають сліди монтажу. Десь їх явно обрізав сам Бігус (банально - щоб слухачеві не було нудно слухати годинні міркування кума Путіна), але в деяких місцях видно «врізки», зроблені, очевидно, заздалегідь. В чому проблема? Якщо з самим Медведчуком і його діяльністю все і так зрозуміло, то потрібно розуміти, що такий монтаж дає можливість в подальшому інспірувати різного роду медіа-атаки, «малюючи» зв'язки з одіозним кумом Путіна інших політиків.

Днями в ЗМІ намагалися «пропхати» фейковий аудіозапис розмови Віктора Медведчука з «ДНРівским» лідером Денисом Пушиліним, в якій вони говорять про те, що одесит Борис Кауфман курує кейсом контрабандних сигарет. Голоси виявилися підробленими. Але ж при умінні можна «правильно» нарізати і реальний запис розмови Медведчука.

Наприклад, Медведчук входив до групи зі звільнення полонених з ОРДЛО, куди його ввели за погодженням Путіна і Порошенка. І тепер «плівки» дадуть можливість дискредитувати тих, хто брав участь в реальному звільнення і входив в цю групу, починаючи з 2014 року. Бігус же в цій історії виявиться лише «бовдуром», якому можна згодувати правильно оформлені і обрізані аудіофайли.

Іван Сергієнко