Нотатки на полях виборів: великі політичні структури вимруть, як мамонти - експерт

Особливістю постіндустріальної епохи є те, що протягом життя одного покоління обсяг інформації збільшується вдвічі. Досвід одного покоління нічого не означає для іншого. Батько не може передати синові свій досвід, він знецінений прогресом. Освічена бабуся не знає, як підійти до гаджету, який онук опановує за п'ять хвилин. Професори не можуть впоратися з комп'ютерною технікою, їм допомагають студенти, що не заважає професорам вважати студентів нижче себе в інтелектуальному плані. Одним здається елементарним одне, іншим - зовсім інше. Різні ціннісні пакети інформації.

Політичні баталії мігрують з телеекранів на простори соціальних мереж. За даними Міжнародного союзу електрозв'язку, в світі більше 6 мільярдів абонентів мобільних телефонів, 90% населення. У розвинених країнах 75% населення мають доступ до Інтернету. Число користувачів «Фейсбук» перевалило за мільярд. Більшість людей виходять в Інтернет з мобільних пристроїв, з планшетів і телефонів, тобто прямо на вулиці. І ці цифри зростають. Скоро глобальна мережа космічних супутників покриє всю планету, і вихід в Інтернет стане елементарним і миттєвим. iPad - це підривна інновація, яка виявилася ефективнішою, ніж камінь пролетаріату.

Уже не тільки арабські перевороти, а й виборні кампанії на сході можна назвати революціями «Фейсбук» та «Твіттер». В політику приходять кумири телебачення, соціальних мереж: бразильський клоун Тиририка, який регулярно проходить в парламент, італійський комік Беппе Грипу, який перемагає на муніципальних виборах, герой романтичних пригод в Іспанії Белен Естебан, канадський хуліган Роб Форд. Є мережеві персонажі, які увійшли в історію: лідер єгипетської революції Ваель Гонім і лауреат Нобелівської премії миру з Ємену Тавакуль Карман. У цьому ж рядку український шоумен Володимир Зеленський, який, незалежно від пропагандистських ярликів, рухається суворо в напрямку політичної еволюції.

Стрімка кар'єра нового президента Франції Макрона перебуває в загальному векторі останніх виборчих кампаній. Як не парадоксально, але з усіх кандидатів у Франції Макрон за технологією перемоги близький до настільки ж несистемного Трампа. Сьогодні програми електорат не цікавлять, можна обіцяти що завгодно. Прослуховування промов - це в минулому, політика перетворюється в шоу. Важливий не сенс і зміст, а символ і образ. Або не текст, а імідж. Це не добре і не погано, це формула постіндустріальної епохи, коли лавиноподібний надлишок інформації неминуче призводить до нових способів її сприйняття і навіть до нового психологічного образу покоління.

Образ чесного і порядного президента Голобородько, який виводить країну до першої двадцятки, вплинув на емоційно-вольову реакцію електорату і змусив навіть тих, хто до цього ігнорував вибори, піти і поставити галочку навпроти прізвища Зеленського.

Ще недавно, в умовах дефіциту інформації і людського потенціалу, великі партії і великі компанії виявлялися ефективними. Великі структури могли мінімізувати витрати. Але зараз інформаційні потоки пішли в горизонтальну площу, а населення стало мобільним. Монополія держави на інформацію загублена. Провладні інформаційні канали втрачають функцію гіпнотичного пристрою, який віщає населенню, про що воно думає і чого бажає.

Битва в другому турі президентських виборів повинна стати битвою нових і старих підходів до політичних технологій. Мізерний, безсистемний, популярний Зеленський проти системного, непопулярного гіганта Порошенко... І, судячи з останніх політичних трендів і втоми суспільства від українського політичного істеблішменту, перший має великі шанси здивувати світове співтовариство.

Ще більш важливим аспектом популярності Зеленського є його комедійна кар'єра. Гумор - потужна зброя у втомленому від політичних баталій суспільстві. Займати таку позицію набагато вигідніше, ніж просто очорняти опонента. Люта ненависть передбачувана, і в суспільстві на подібні випади вже виробився імунітет. А ось посміятися над опонентом виявилося багато більш ненав'язливим і дієвим прийомом.

В цілому, Зеленський не феномен. Ми просто перебуваємо в задніх вагонах потяга еволюції політичних комунікацій. Формуючі опитування, кампанії пліток, мітинги і розгалужена партійна структура - в минулому. Попереду - Трамп, Макрон, Зеленський. Великі політичні структури вимруть, як мамонти. На зміну їм прийде чудовий новий світ швидких комунікацій фейків, тролів і шоуменів.

Сергій Стельмах, політтехнолог, експерт Інституту демокартіі і розвитку "PolitA"

На знімку: Сергій Стельмах