Номер не пройде: чому українці обурилися забороною на післявоєнний виїзд чоловіків

Незважаючи на те, що на горизонті поки що навіть, на жаль, не проглядаються контури нашої повної та беззаперечної перемоги над путінськими «визволителями», у суспільстві систематично виникають різнопланові дискусії, які безпосередньо стосуються України післявоєнної. І якщо в більшості з тем, що обговорюються, як ось відновлення інфраструктури чи імпульси для економіки, в суспільстві знаходиться консенсус, то якісь «заборонені» кейси викликають жорстке не сприйняття. 

Саме так і відреагували українці на пост у Facebook колишнього нардепа, екс-радника глави МВС, а нині керівника «Українського інституту майбутнього» Вадима Денисенка. «Я впевнений, що навіть після війни потрібно продовжити заборону виїзду чоловікам за кордон ще щонайменше на три роки. Інакше ми просто не збережемося як нація. Одним махом відкрити кордони, як це було до 24.02.22, це означає втратити плюс мільйон. Наразі за кордоном близько 7 млн. осіб, повернеться половина. Усі ті, хто пише про комплексні заходи щодо повернення – лукавлять. Жодних реальних комплексних заходів немає і не буде. На жаль», - написав Денисенко.

Читайте також: Стало відомо, скільки українців перетнули закриті кордони з РФ та Білоруссю

Така заява викликала бурхливе обговорення у соцмережах. Користувачі Facebook пишуть, що багато українців болісно переживають усі обмеження, пов'язані з війною: централізацію телебачення, наявність військової цензури, обмеження на вираження критичних думок, ті ж обмеження у переміщенні та інші речі, які вимушено доводиться терпіти. Багато коментаторів вважають, що замість заборон, які тільки посилять ситуацію, необхідно створювати умови, щоб нікому й на думку не спадало виїжджати з країни, оскільки в першому випадку чоловіки все одно знайдуть можливість втекти, а в другому – до нас навпаки почнуть повертатися.

Після резонансу Вадим Денисенко написав ще один допис, де акцентував, що єдина помилка його попереднього запису полягає в одному лише слові: «Я повинен був написати обмеження, а не заборону. Зрештою, я й мав на увазі саме обмеження. Як повинен звучати мій піст, щоб майже всі були задоволені? Я маю написати наступне: «після закінчення війни додому повернеться лише половина з 7 мільйонів, які зараз за кордоном. Але разом з відкриттям кордонів з країни виїде щонайменше 1 млн чоловіків, які вже зібрали валізи і чекають на цей момент. Чи можливо цьому зарадити, без адміністративних обмежень? Потрібно чесно самим собі сказати, що ні. Тому ми маємо просто відповісти на одне запитання: ми за права людини чи за збереження нації?».

У заочну полеміку з Вадимом Денисенком вступив його колега з «Українського інституту майбутнього» Юрій Романенко «Це є помилка ініціювати будь-які обмеження для українців, які піднялися на боротьбу з Росією. Який тоді сенс у війні з Росією, яка почалася як війна за свободу України, а у фіналі феодальна еліта боїться, що народ розбіжиться як таргани через її маніакальне прагнення все обмежувати? Одним махом відкрити кордони означає дати мільйонам людей можливість побачити один одного, обійнятися, зайнятися сексом, зрештою. Все це забрала війна та обмеження нашого уряду. Якби уряд займався адекватною політикою, то в нас з'явилися б мільйони робочих місць та перспектива навіть за умов війни. Але зараз можна із прискоренням констатувати, що економічний блок уряду тотально провалив усі. І чим пропонує Вадим Денисенко відповісти? Пролонгуванням імпотенції та консервацією існуючого становища феодального свавілля через страх перед мобільністю українців. Тобто Вадим фактично визнає, що уряд, який не здатний зробити українців щасливими, робитиме все, щоб вони залишилися нещасними. "Шикарний" план!», - зазначив Романенко.

Також він зробив наступний акцент: «Залучити людей можна лише шляхом створення нормальних умов праці та життя. Якщо Україна не створюватиме таких умов, то вона зникне природним шляхом. Потім нам доведеться залучати мігрантів із усього світу. І не мільйонами, а десятками мільйонів. Сьогодні абсолютна більшість українців уже сита по горло казками про те, що треба потерпіти, а далі буде краще. За феодалізму краще не буде. А Вадим Денисенко пропонує його консервацію. Отже, майбутнього така Україна не матиме. Саме тому я як один із засновників «Українського інституту майбутнього» ініціюю його відставку з посади виконавчого директора у нашому інституті. Тому що такі погляди не мають нічого спільного з тими цілями, заради яких ми створювали УІБ. А дискусія з цього питання потрібна та важлива. Тому що в українців не так багато часу, щоб вигризти собі місце під сонцем і мати те майбутнє, на яке ми по праву заслуговуємо».

Більшість експертів вважають тему, порушену Вадимом Денисенком провокаційним «вкидом». «Україна тяжко переживає війну. Люди тримаються з останніх сил, сподіваючись на швидку перемогу та повернення миру. І раптом у ЗМІ та громадську думку вкидаються відверто провокаційні меседжі. Спочатку один громадсько-політичний діяч і блогер голосно заявляє, що Україна «заслужила на війну» з Росією. Потім другий відомий політичний діяч та блогер заявляє, що навіть після закінчення війни протягом трьох років не можна випускати з України чоловіків мобілізаційного віку. І той, і інший меседж викликав різке збудження громадськості та зростання соціально-психологічної напруги в Україні. Навіщо це робиться? Показово, що зазвичай наша «балакуча» влада зараз сором'язливо мовчить. Нас очевидно до чогось готують. Можливо, це психологічна артпідготовка до несподіваного укладання скандального перемир'я з Росією і, відповідно, до подальшого проведення виборів президента і Верховної Ради. Або Офіс президента перевіряє межі терпіння народу та готовність України до «закручування гайок», як це відбувається в Росії. Тоді слід чекати на вкид наступного провокаційного меседжу», - зазначає відомий політолог Віктор Небоженко.

У свою чергу, політолог Олексій Голобуцький констатує: «Щодо ініціативи про заборону ще на 3 роки після перемоги виїзду українських чоловіків за кордон. Я розумію демографічну аргументацію. І навіть поділяв би – якби не інші аспекти. Зокрема економічний. Опустимо момент із репараціями: там достатньо політичних та юридичних ускладнень, щоб процес не був швидким. Але з союзниками домовлено про величезну фінансову, технологічну, інвестиційну підтримку з війни. Контракти вже розробляються та укладаються. Тобто будуть робочі місця, будуть заробітки – причин у чоловіків (я не про тих, хто здатний зараз купити дозвіл на виїзд) їхати із сумнівними перспективами за кордон жодних. Це стане причиною повернення жінок продуктивного віку. Звичайно, як історик, я знаю достатньо прикладів, коли найміцніші домовленості не виконувались, бо змінювалася геополітична чи внутрішньополітична кон'юнктура. Виникали якісь форс-мажори. Тобто будь-яке може бути. Але поки що саме ці перспективи виглядають досить впевнено. Однак, якщо у нас не зміниться державна економічна, фіскальна політика, не зміниться загальна політика щодо корупції – не допоможуть ні три, ні десять років заборони на виїзд. Люди просто не матимуть причин тут залишатися і вбивати життя на спроби якось протриматися на плаву. Ну і якщо держава замість нарощування ефективності економіки візьметься закручувати соціальні гайки – теж не допоможуть жодні залізні завіси».

Зазначимо, що вчора у низці вітчизняних ЗМІ пройшла інформація, що ідея обмеження виїзду чоловіків за кордон після закінчення війни обговорювалася в Кабміні ще кілька місяців тому. А обговорення питання про те, хто відновлюватиме країну після війни, не зникає з порядку денного. «Від того, чи вдасться повернути українців додому після війни, залежить майбутнє економіки України, її відновлення і це важливий чинник», - заявив недавно голова НБУ Андрій Пишний.

За останнім опитуванням управління верховного комісара ООН, більшість біженців з України в майбутньому все ще сподіваються повернутися додому, але поки залишатимуться там, де вони зараз. При цьому у найближчі три місяці планує повернутися додому приблизно однакова частка біженців та внутрішніх переселенців – лише 14-15%. Надії на повернення «колись в один із днів» також цілком можна порівняти – 62-67%. А ось далі відповіді біженців за кордоном та внутрішніх переселенців розходяться. Серед переселенців удвічі більше за тих, хто вирішив не повертатися туди, де був їхній будинок, - 12% проти 6% серед біженців. Серед біженців також утричі більше не визначилися – 18% проти 6% серед переселенців. Можливо, це пов'язано з тим, що багатьом переселенцям, які переїхали з півдня та сходу, просто фізично не куди повертатися. А ось у біженців може бути ціле житло подалі від зони бойових дій. Серед тих, хто заявив про плани повернутися, - найближчим часом або після війни, - переважають ті, хто зіткнувся з побутовими та іншими труднощами у нинішньому місці перебування. Вони продовжують жити у притулках, покладаються на соціальні виплати як основне джерело доходу, мають проблеми з мовним бар'єром. При цьому дуже і дуже показово, що чим далі від України живуть біженці, тим менша їхня готовність повертатися.

Якщо узагальнити свіжу соціологію ООН, можна побачити таку картину: найменше прагнуть повернутися біженці працездатного віку без членів сім'ї на утриманні, частіше з країн, що не сусідять з Україною, які виїхали з нашої країни на зорі повномасштабної війни. Водночас найшвидше хочуть повертатися люди похилого віку та біженці з дітьми. 90% українських біженців за кордоном кажуть, що на їхнє рішення повернутися впливає ситуація безпеки вдома. Дуже велике значення і біженці за кордоном, і переселенці в Україні надають умовам життя якось наявності роботи в населеному пункті, який до війни був їхнім будинком, а також стабільність водопостачання, електрики, базових послуг.

Уряд Дениса Шмигаля називає своїм пріоритетом створення умов для повернення українців додому. А в Мінекономіки будують свої прогнози, зокрема, і для наступного бюджету, на тому, що з-за кордону повернуться близько 3 млн. українців. Однак поки що масового повернення не відбувається. За прогнозами Нацбанку, цього року його й не варто очікувати, хоча останні місяці різниця між відпливом українців за кордон і поверненням близька до нуля. Втім, до осені, прогнозують експерти, цей тренд може змінитися на користь тих, хто залишає рідні краї.

Читайте також: СБУ затримала колаборанта, який катував українців