Невизнаному генію Голлівуду Браяну де Пальма сьогодні виповнилося 83 роки

Творчість, у тому числі й у кінематографі, повна загадок. Є режисери, котрі за всю свою кар'єру зняли один видатний фільм. Ще більш загадково, коли таких сплесків було два, як, наприклад, у Вільяма Фрідкіна ("Французький зв'язковий" та "Той, що виганяє диявола"). До цієї ж категорії належить і Браян де Пальма, який час від часу продовжує знімати фільми непоганого професійного рівня, але ніяк не дотягують до рівня двох його шедеврів давніх років - "Обличчя зі шрамом" та "Недоторканих".

"Обличчя зі шрамом", роботу Де Пальми, яку багато хто вважає найкращим гангстерським фільмом усіх часів - класичний приклад того, чи варто оцінювати фільми за кількістю отриманих ними призів - і, тим більше, "Оскарів". Стрічка з вражаючим Аль Пачіно у головній ролі не була висунута на «Оскара» в жодній з номінацій. (У тому числі і Мішель Пфайфер, яка в цій ролі увійшла до числа найкрасивіших жінок в історії кіно). При цьому склад номінантів у тому, 1984-му році, був настільки слабким, що з нього зараз не згадується жодна стрічка. Більше того, «Обличчя зі шрамом» висунули на «Золоту малину» як фільм із найгіршою в тому році режисурою.

«Недоторканим», дія яких відбувається у 1930-му році в гангстерській столиці США тих часів Чикаго, у 1987-му пощастило трохи більше – їм дали «Оскара» за найкращу чоловічу роль другого плану (Шон Коннері у ролі старого поліцейського). Але ні молодий Кевін Костнер, який став завдяки фільму секс-ідолом у ролі агента міністерства фінансів, ні Де Ніро, який зіграв Аль Капоне (одна з кращих його ролей, про що ми писали раніше), нагород не отримали.

Не отримав їх також за музику до фільму видатний композитор Енніо Морріконе (несправедливість була тим більша, що він отримав за неї Grammy). І лише ті, хто вивчає історію кіно, знає, що дизайн костюмів героїв фільму розробив Джорджо Армані. Останнє зовсім безглуздо, оскільки саме завдяки «Недоторканим» у світовій чоловічій моді надовго став популярним стиль «ретро».

Не менш безглуздим було й те, що нагородами не відзначили грандіозну працю знімальної групи з відновлення атмосфери 30-х років, від декорацій до автомобілів – не першу за часом (це почав ще в 70-ті Коппола в «Хрещеному батькові»), але найкращу .

Дивно і ще одне - Браян де Пальма, якому за біографією ніяк не належало стати режисером (батько - відомий хірург-ортопед, сам Браян навчався на фізичному факультеті престижного Колумбійського університету), і який став ним під впливом побачених у молодості двох фільмів "Запаморочення" Альфреда Хічкока і "Громадянина Кейна" Орсона Уеллса у двох своїх названих вище шедеврах цілком самостійний.

А ось в інших своїх фільмах (як, наприклад, у "Доміно", яке вийшло в український прокат кілька років тому) Де Пальма охоче використовує класичні прийоми Хічкока та Уеллса, а також класичного «нуару» 50-60-х років – гострі ракурси , крупні плани, повільні, практичні непомітні наїзди камери з загального плану на надвеликий, паралельний монтаж і т.д. Робить він це настільки професійно, що за цими фільмами можна вивчати історію режисерських прийомів – але дивитися, чесно кажучи, не дуже цікаво.

Фото: IMDB