Навіщо влада заграє з націоналістами і як держава увійшла в круте піке?

«Сам собі режисер» - якось так виглядає нинішній політичний курс держави. Останні, багаті на резонанс дні в черговий раз підтвердили: актори вистави «Україна» ще не зрозуміли - глядачі давно розійшлися. Шоу йде, у франшизу «Слуга Народу» вже не особливо й вірять, а держава буквально заходить в круте піке: пандемія підкосила країну, економіка терпить крах, підприємства - вмирають. Нещодавно Путін вирішив пошуміти на кордоні з Україною, а керівництво держави, м'яко кажучи, не готове - грають в ляльки: гасять істерику націоналіством і фактично рейдерять НАК «Нафтогаз». Добре, що відбулися легким переляком.

Річ у тім, що падаючий рейтинг Президента приводить владу в трепет перед громадськими заворушеннями (а це ж хліб націоналістів!) І критикою їхніх дій. Це штовхає керівництво держави на необачні кроки - «реверанси» перед «патріотами». Так парочку «па» влада відтанцювала перед Сергієм Стерненко, якому днями нарешті через роки судових розглядів, був винесений вирок ! Приморський суд Одеси визнав його винним у викраденні і тортурах людини. Рішення про запобіжний захід йому і його соратнику Руслану Демчуку, а саме 7 років в'язниці з конфіскацією половини майна, виносилися в закритому режимі. І тут є нюанси ... Справа-то не та справа! Стерненко звинувачений за статтею про викрадення і розбої, в той час, як націоналіст проходить у справі про умисне вбивство! Ба більше, через короткий час його випускають під домашній арешт: націоналісти святкують перемогу, всі решта - дивуються. Примітно, що за звільнення з-під варти активіста виступали і політики, серед яких нардепи від партії «Європейська Солідарність», «Голос» і «Слуга Народу». Дещо дивний союз виходить. У зв'язку з цим варто згадати про іншу «завислу» справу одного патріота. Тут, щоправда, ставки на порядок вище: підозра в зраді при узгодженні комплексу заходів щодо виконання Мінських угод, пред'явлене п'ятому президентові України Петру Порошенку. Справу порушили, але так і не довели до логічного кінця, обмежившись медійним галасомму табору, який влада вирішила не розбурхувати. Хоча підстав придивитися до 12 пунктів Мінських домовленостей пильніше дуже б не завадило. А то «я ваш вирок» так і залишився в повітрі на стадіоні.

Загравання з псевдопатріотами стало справжньою національною традицією: любить влада наступати на граблі своїх попередників. Чи не озброєним оком бачимо, як уряд всіляко намагається налаштувати на свій бік «патріотів». Справедливо виникає запитання: на догоду чиїхось інтересів влада потурає їхнім вимогам? Невже вони не розуміють, що такі загравання чреваті тим, що націоналісти просто «зжеруть» запобігливих чиновників. Адже їхня доля - професійно кричати «зрада» там, куди вкаже пальцем замовник. Ось і вся політика...

А тим часом влада втрачає з уваги набагато серйозніші історії. Наприклад, відносини з РФ, яка не так давно стягнула війська до кордону, і початок «масштабних військових навчань». Варто було Путіну трохи погримати біля кордону, як наша влада встигла серйозно злякатися, а суспільство отримало ще одне свідчення того, що до цього виклику держава зовсім не готове. Внутрішня політика розбалансована, зовнішня зовсім терпить повний крах - нею за великим рахунком ніхто не займається. В Офісі президента так і не змогли здолати цей напрям. Наочна ілюстрація - недавній провал з візитом держсекретаря США, після якого в коридорах на Банковій всерйоз заговорили про відставку глави Офісу Андрія Єрмака. Але відсутність команди запасних навряд чи дозволить швидко знайти профі на цю посаду.

Професіоналізму - нуль, стратегії - нуль. Вся політика нинішньої влади зводиться до майже параноїдальних спроб «підім'яти все під себе»: десь - через «реверанси», якщо страшно, десь - через сумнівні кадрові махінації. Так під шумок всілякої мішури, що переповнила медіапростір в останні дні, глава «Нафтогазу» Андрій Коболєв раптово залишає свій пост. Раптово навіть для нього самого: «дізнався з новин», коментує ексчиновник. Міжнародники в шоці - подібні кроки можуть суттєво підірвати відносини України з МВФ. Деякі експорти прямо кажуть: зміщення Коболєва стане серйозною перешкодою для отримання Україною чергового траншу. А ось ще цікава деталь у ситуації: звільнення глави правління відноситься до виключної компетенції наглядової ради, і щу звільнили на два дні, після чого переобрали в тому ж складі ... До цього часу Коболєва, ясна річ, вже не було. У крісло глави «Нафтогазу» оперативно сів Юрій Вітренко - прямо з поста глави Міненерго, куди його впихнули з неймовірними потугами.

Наскільки таке рішення стратегічно виважене - питання риторичне ... Сам Коболєв ще з 2020 року не пропускав можливості донести до громадськості, що оточення Зеленського навмисно встановило тотальний контроль над основними державними підприємствами, одним з яких є «Нафтогаз». Втім «контроль» - це перше, чим зайнялася команда «зелених», прийшовши до влади (шкода тільки, нічого ділового з «підконтрольним майном» зробити не змогли). Зараз згідно з інсайдерською інформацією настільки нагальна зміна керівника і справді може бути пов'язана з мільярдами на рахунках компанії.

Загалом, пояснення досить просте - завдання про розвиток держави не стоїть. А тому - Стерненко, тому заморочки і маніпуляції навколо заміни кадрів, тому в ЗМІ занадто багато націоналістів. Але чи довго протягнемо з таким «політичним курсом»?

Джерело: Голос.ua