Наскільки в «епоху коронавірусу» потрібні кінофестивалі типу Каннського?

Історія з перенесенням Каннського кінофестивалю, який повинен був відбутися в травні цього року, тривала кілька місяців, пересуваючись на більш пізні дати, поки не було вирішено, що в цьому році він не відбудеться. І читачі в порядку появи цих новин проявляли до них все менше цікавості. І це змушує замислитись - а чи так він взагалі потрібен в своєму звичному форматі, як і аналогічні кінофестивалі з їх «червоними доріжками», зірками і всім іншим? Адже цей формат виник ще в «доінтернетну», а тепер уже і «докоронавірусну» епоху, фактично, в порівнянні з реаліями сьогоднішнього часу (вживемо ще одне «до»), допотопну.

Взагалі, тут відразу згадується добре відома з класики менеджменту історія, як кілька десятиліть тому в одній великій компанії нове керівництво вирішило закрити її паперовий архів, щоб звільнити дефіцитні офісні квадратні метри. Співробітники зі стажем встали дибки - як ми без нього? Але архів все-таки закрили - і, що цікаво, ніхто з цих же співробітників протягом наступних часів навіть не поцікавився, де можна тепер знайти ці старі папки з пожовклими паперами. Причому тут Канни? При тому, що насправді кінофестиваль там не відбудеться, як нагадує francetvinfo.fr , вже в п'ятий раз.

У вересні 1939-го року, як відразу зрозуміло з дати, він не відкрився через що почалася Друга світова війна. У 1948-му і 1950-му роках - через проблеми з бюджетом: у Франції вирішили, що краще витратити ці гроші на післявоєнне відновлення. У 1968-му році - під час відомої французької «студентської революції», коли студенти вже в ході кінофоруму захопили канський Палац фестивалів, а ще молоді тоді кінематографісти «нової хвилі» Жан-Люк Годар, Франсуа Трюффо і інші їх підтримали. І хто сьогодні про це, крім істориків кіно, пам'ятає? І, найголовніше, зупинило це якимось чином хід світового кінопроцесу? Кіно ж, як знімали, так і продовжували знімати.

Безперечно, кіноринки, як важлива частина престижних світових кінофестивалів, потрібні. Потрібні і самі кінофестивалі. Як сказав у великому інтерв'ю Lentа.UA визнаний класик світового кінематографу Кшиштоф Зануссі, який представляв у Києві свій міжнародний кінопроект з українською участю фільм «Ефір»: «Вони стали новою формою кінопрокату. Це обмежений прокат, що пропонує делікатес, призначений для вимогливого глядача. Для такого глядача і тих, хто знімає для нього фільми, то, що таких кінофестивалів сьогодні в світі десятки, стало порятунком. Наприклад, я з «Ефіром» їжджу неймовірно багато. Тільки що, до вас, був в Каліфорнії, завтра відлітаю в Уругвай, а потім в індійський Бангалор. І це все фестивальні покази ».

Питання в іншому - чи потрібен фестивалям той самий «канський формат» з дефіле по червоній доріжці, який дістався сучасному глядачеві в спадок ще від епохи, коли маркетологи в Голлівуді вирішили, що найоптимальнішим засобом просування кінопродукту буде створення з акторів і актрис «зірок» ? Тобто - від часу, коли в кінотеатри ходили ще бабусі й дідусі, а то й прабабусі і прадідусі, сучасного кіноглядача? І ще - чи хвилює когось, крім істориків кіно, хто переміг в конкурсних програмах цих фестивалів? Чи пам'ятає хтось з звичайних кіноглядачів назви цих фільмів і, тим більше, імена їх творців вже через рік, не кажучи вже про десятиліттях?

У цю ж канву укладається і ще один факт: як не б'ються організатори нагородження «Оскарами» над тим, щоб зробити його телетрансляцію динамічніше, число її глядачів майже постійно падає. У 2015-му році її подивилися 37,3 млн. глядачів, в 2016-м - 34,4 млн., в 2017-м - 32,9 млн., а в 2018-м - 26,5 млн. У 2019 м цифра зросла до 29,5 млн., але в 2020-му впала до рекордно низького рівня 23,6 млн. без урахування глядачів потокових відеосервісів. А адже це, по суті, ті ж «червона доріжка» і конкурсна програма кінофестивалів, тільки в іншому форматі.

І це ще не беручи до уваги «ефект коронавірусу», який, як показують приклади культурних заходів, які вже відкрилися після карантину культурних заходів, сильно зменшує звичну по минулим рокам кількість відвідувачів музеїв і кінотеатрів в Китаї. Так що, можливо, «каннська перепочинок» в цьому році виявиться дуже до речі, бо дасть час для роздумів на цю тему.

Заставне фото: так виглядав Каннський кінофестиваль до коронавируса Medium