Наказ заарештувати «шпигуна» Уїлана Путін дав після дня контррозвідника

«Вчора американець, затриманий за шпигунство, виявився канадцем. Сьогодні до амеро-канадця прориваються британські дипломати. Чекаємо українських і латиських консулів. Усе логічно. Є, кого міняти на Бута або Бутіну», – написав у Facebook депутат верхньої палати російського парламенту Олег Морозов.

Як повідомляла Lenta.UA, заарештований у Москві американець Пол Уїлан, не виключено, є також громадянином Великобританії і Канади. Газета The Washington Post, опитавши ветеранів американських спецслужб, нагадала: арешт Уїлана стався незабаром після того, як заарештована у США росіянка Марія Бутіна визнала себе винною у змові з метою проникнення в кола політеліти США. Все вкупі дозволило виданню зробити висновок: Росія, можливо, затримала Уїлана лише для того, щоб домовитися про обмін Бутіної.

Віктор Бут – російський підприємець, засуджений у 2012 році в США на 25 років за намір незаконно здійснити торгівлю зброєю і за підтримку тероризму. Західні ЗМІ називали його не інакше як «збройовим бароном» і «торговцем смертю», а медіа РФ стверджували: спецслужби США вважали його «одним із найбільших нелегальних торговців зброєю у світі».

Щодо останнього твердження, то хочеться сподіватися, що на Заході взагалі і в США зокрема розуміють: Росія – це не тільки не Україна, але анітрохи і не Колумбія. У тому плані, що там не може з'явитися свій Пабло Ескобар, який, ховаючись в тайзі, буде безкарно забезпечувати весь світ зброєю, як глава Медельїнського картелю з джунглів – кокаїном. Так, Бут був бароном, але підвасальним, тому сидить, а його сеньйор теж сидить, але у Кремлі. І живий Бут донині лише тому, що сидить у США.

У Кремлі звичайно ж розуміють: ніхто їм за туриста Уїлана Бута не віддасть. Не того калібру фігура. Так там на це і не сподіваються; злапали б рівновелику птицю – давно б обміняли.

За логікою кремлівських, Пол Уїлан – шпигун на тій підставі, що: а) служив у морській піхоті; б) відповідав за безпеку складів фірми, що займається автозапчастинами; в) вивчав російську мову; г) заводив знайомства з росіянами через соцмережі; д) наїжджав до Росії, де вважав за краще не волочитися за «красунями півночі».

Це сталося 20 грудня 2018 року, рівно за 8 днів до арешту американця в номері московського «Метрополя». Президент Російської Федерації Путін Володимир Володимирович давав «Велику прес-конференцію Володимира Путіна». 

Спочатку йому попався недисциплінований журналіст – Єгор Созаєв-Гур'єв з прокремлівських – сторінок не вистачає клейма ставити – «Известий». Той чітко повторив вказане куратором питання: «Не можу не запитати про затриманих і навіть ув’язнених громадян Росії в США – мається на увазі Бутіна, Ярошенко. Як Росія може захистити їхні права? І, може, подивитися на наших китайських партнерів? Ось у Канаді китайського громадянина затримали з Huawei, вони затримали канадських громадян у відповідь. Може, досвід [перейняти]?».

Усе правильно зробив, та одне неправильно: він запитання від товариша куратора під №2 засунув, а під №1 своє, наболіле, вперед просунув. Та, як на біду, про Керченський розбій, мовляв, чи вдалася провокація Києва? А Володимиру Володимировичу таке тільки давай! Він і пустився. А про шпигунську «варфоломіївську ніч» забув відповісти. Але на те вона і служба, щоб все передбачити і підстрахувати господаря. 

Проходить якийсь час, питання-відповідь, питання-відповідь... І тут модератор токовища, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков узрів у натовпі журналістів представника Russia Today Іллю Петренка. А як раз спалахнув скандал у Лондоні, британський медіарегулятор Ofcom звинуватив RT у порушенні правил мовлення і пригрозив санкціями. Пєсков імпровізує і, розповідаючи про підступи Ofcom'а, рекомендує Путіну легке запитання з легкою відповіддю («англійка паскудить»), вказуючи на Петренка: «Ось першоджерело». 

У цьому місці старі чекісти повинні були плакати в памперси і дзвеніти рондолевими протезами: «Дожили, слава ті! Ось вона, молодь! Ця молодь не підведе!» Тому що – увага! – журналіста покликав сам помічник президента, помічник президента сам озвучив його запитання і привернув до журналіста увагу патрона. Але журналіст із RT не повторив помилки колеги з «Известий» (нехай спробує Пєсков образитися), а чітко видав потрібний текст: «Мій колега запитав: чи можемо ми побачити таку практику в Росії, коли іноземні громадяни затримуватимуться за надуманими приводами, для того щоб, приміром, їх на когось обміняти?»

Відповідь Путіна: «Це дуже тонка сфера, і ми тут не будемо діяти за принципами, викладеними в Кодексі царя Хаммурапі. Це принцип таліона називається, у нас це звучить: «Око за око, зуб за зуб». 

Тут Путін хоче продемонструвати освіченість часів «хрускоту французької булки», і тільки ляпається в калюжу: «Принцип таліона» – це «масло масляне», тому що «таліон» і є принцип, при якому покарання пропорційно злочину. Але чорт з ними, з термінами, слухаємо кремлівського хаммурапі далі: 

«Тут потрібно діяти дуже акуратно і виходити потрібно з реалій. Якщо є якісь люди, що порушують російські закони, незалежно від їхньої національної і державної приналежності, ми будемо на це реагувати, але не будемо хапати ні в чому не винних людей тільки для того, щоб їх на кого-то міняти».

А тепер те, що на серці у вождя: «А що стосується долі наших громадян, то, безумовно, вона нам не байдужа – те, що там ось цю Бутіну змушують в чомусь зізнатися. Я не розумію, в чому там вона може зізнатися, тому що вона жодних завдань держави, державних органів Росії не виконувала. Це я вам відповідально заявляю. Чого б там вона не казала навіть сама під впливом погроз відсидки 12–15 років. Зрозуміло, що вона і її адвокат борються за те, щоб вийти з в'язниці. Не розумію, за що її засадили туди, в цю в'язницю. Просто немає підстав. Але треба ж якось всім врятувати обличчя, вийти з цієї ситуації. Перш за все, звичайно, я кажу про американську юстицію. Чим закінчиться – побачимо. Нам не байдуже, ми будемо за цим стежити, відстежувати і відповідним чином надавати їм підтримку».

А щоб ні в кого не залишилося сумнівів, що це не просто «бла-бла-бла» якогось президента-штафірки, Путіна на «Великий прес-конференції» привітали з днем контррозвідки (19 грудня у РФ). І він відповів, причому виглядало це як сеанс масового вербування он-лайн: «Спасибі, вас теж. Я відчуваю, ви теж недалеко тут... У нас у розвідці, в контррозвідці і в інформаційній роботі одне і те ж. По суті, це одна і та ж робота – це інформація: ви займаєтеся інформацією, і спецслужби теж займаються інформацією». 

І понеслося, машина запрацювала, пішли миготіти комп'ютерні сторінки досьє, в результаті крайнім поки (поки що!) виявився такий собі Пол Уїлан.

«Небайдужа доля громадян» вимовляє той, хто плювати хотів на тих, хто сидить в українських в'язницях. Але вся різниця в тому, що ці «блудягі», коли будуть приперті до стінки, в кращому випадку тицьнуть пальцем у воєнкома з Мухосранська або у комбата N-ської в/ч. А Бутіна, нагадуємо, пішла на угоду зі слідством. І «не розумію, в чому вона може зізнатися» – нехай Путін скаже спецпрокуророві Роберту Свену Мюллеру Третьому.

До речі, професіоналізму слідчих у справі Бутіної треба віддати данину поваги. Скільки тягнеться справа, а жодного витікання щодо сказаного нею. З одного боку, правильно, а з іншого – дає привід Путіну голосити: «Засадили здря, бузувіри, а випустити боятися, бо –засадили здря».
З огляду на те, як на Заході ставляться до життя будь-якого громадянина, вже зараз можна говорити про можливий вибір, який стоїть між американською демократією та американською національною безпекою: чи обміняють шпигунку Путіна – Бутіну – на пустушку, на блеф, на звичайну людину, або не обміняють.

99% кричить на користь того, що обміняють, тільки жодна національна безпека навіть поруч із цим рішенням валятися не буде. Що є Бутіна для Путіна? Не знаємо, чи лише злегка здогадуємося. Що є вона для Мюллера? Ще один том у справу розслідування втручання Росії в американські вибори. І ще одна цеглина у вікно Овального кабінету його нинішнього господаря.

Так чи не простіше Трампу замість хули виборців заробити порцію любові, звільнивши чудового американця (а заодно канадця – радість канадського народу; а також британця – гіп-гіп ура!), екс-морпіха, ветерана Іраку і просто хорошу людину? 

Ось і вся многоходовочка. 

(А обміняти Бута Кремль навіть і пропонувати не стане: «збройовий барон» загрози Трампові не несе, навпаки, він обернеться для нього проблемою в разі обміну, тому що навіть останній домогосподарці Уткіагвіка, штат Аляска, буде ясно, що пішака з бароном просто так не рокірують.)

P.S. Під постом Олега Морозова переважають, природно, для Росії нормальні коментарі: «Довго тягнули. Давно треба було обзаводитися власним «обмінним фондом». Але є і такі: «Щось слабенько... Могли б і побільше американців прихопити... Хіба важко заманити до країни чи вже зовсім ловити мишей гестапо розучилося?» 

Ось з цим обережніше, не накличте. У своєму «фас!» Путін Володимир Володимирович точної кількості одиниць обмінного фонду з числа іноземних громадян не вказував. А «радстараться!» у Росії ого скільки.

Василь Хайруллін, Lenta.UA

(Малюнок з Twitter)