Наглядові ради держпідприємств - ручне управління або професіоналізм незалежних директорів?

За даними ФДМУ за минулий рік (дані 2020 р. навряд чи будуть більш райдужними), кожне п'яте держпідприємство збиткове.  До останнього часу Фонд не пропонував шляхів поліпшення корпоративного управління держвласністю, крім продажу, мовляв, новий власник прийде - порядок наведе. Однак замість передприватизаційної підготовки, яка б сприяла підвищенню вартості держактивів, що виставляються на продаж, за останній рік Фонд держмайна кілька разів міняв в.о.  директорів. І, всупереч планам уряду, так і не почав формувати наглядові ради держпідприємств з присутністю незалежних директорів. Спробуємо розібратися, до чого призводить така політика Фонду і чи допоможуть наглядові ради з незалежними директорами підвищити якість менеджменту на держактивах, поліпшити їх інвестиційну привабливість.

В кінці жовтня Міненерго оголосило конкурсний відбір кандидатів на чотири вакантні місця незалежних членів наглядової ради ДП "НАЕК "Енергоатом".  Відповідний наказ від 28.10.2020 був опублікований на сайті відомства. Як повідомила в.о. міністра енергетики Ольга Буславець: "Ми не очікуємо завершення корпоратизації (!), а вже зараз, згідно зі статутом, рухаємося до підвищення ефективності управління компанією".  Говорячи простою мовою, глава Міненерго підкреслила, що чекати корпоратизації в наших непередбачуваних карантинно-кризових умовах можна довго, а покращувати показники за рахунок нової якості наглядової ради можна і потрібно вже сьогодні. При цьому на засіданні Кабміну в присутності прем'єр-міністра Дениса Шмигаля пройшла нарада з корпоратизації "Енергоатома", мабуть покликана продемонструвати, що оновлення наглядової ради незалежними членами все-таки не привід не готуватися до майбутнього продажу об'єкта.  Тому були сказаны всі належні моменту мантри про те, що модель корпоратизації повинна відповідати міжнародним практикам, забезпечити прозорість та інші, пишуть "Українські новини".

Наглядові ради, які врятують держактиви

Відбір незалежних директорів до складу наглядових рад державних підприємств - питання назріле та перезріле.  Оскільки очевидно, що в нинішньому стані керівники держактивів і існуючі наглядові ради ситуацію не змінять та, подібно барону Мюнгхаузену, який самостійно витягнув себе за волосся з болота, зі своїх "болот" збитків не виберуться. А ситуація з держпідприємствами й насправді, як кажуть в народі, ахова.  Посудіть самі: за даними Держстату, в 2019 році в Україні налічувалося близько 3,8 тис. держпідприємств.  При цьому, як відзначали в Кабміні, 50% з них - банкрути, на 20% "паразитують" різного роду ділки та спостерігачі від олігархів й лише 30% - прибуткові.  Неефективні держпідприємства принесли нашій країні лише за 2019 р. понад 172 млрд. грн.  збитків, й ситуація продовжує погіршуватися.

На цьому тлі введення незалежних членів до складу наглядових рад виглядає, безумовно, позитивно, хоча поки приклад з "Укрзалізницею" і ще десятком держпідприємств, все ж є не єдиним шляхом підвищення прибутковості держпідприємств.  При цьому очевидно, що ФДМУ ситуацію не виправить й чекати від нього ефективних рішень не доводиться: реформа корпоративного управління, як і саме управління держактивами, повністю провалені, а на держактивах процвітають чорні схеми й вершать справи одіозні "кишенькові" директори, службовці, які є маріонетками в руках  олігархів. У той же час ефективних менеджерів на держактивах вже можна заносити у Червону книгу.  При цьому держава (в особі уповноваженого органу - ФДМУ) або байдуже дивиться на те, як доводять "до ручки" цілком життєздатні містоутворюючі держкомпанії, або робить абсолютно нелогічні дії по звільненню успішних менеджерів.

 "Ефективні незалежні наглядові ради - це must have option для державних компаній, які найближчим часом не плануються до приватизації й потребують розробки та реалізації стратегії розвитку, - впевнений голова правління Професійної асоціації корпоративного управління (ПАКУ) Олександр Окунєв, - Для мене маркер ефективності -  це шалений тиск та атаки, які відчувають незалежні директори.  Якби незалежні наглядові ради не були ефективними, повірте, їх би ніхто не помічав.  Тож, вони комусь заважають!  В цьому і полягає функція спостережної ради - заважати тим, хто до держкомпаній відноситься, як до джерела особистого збагачення".

 "Коли говорять "незалежний директор" виникає питання: від кого він має бути незалежним ?, - задається питанням президент ГО "Українське об'єднання ринків капіталу" (UCMA) Сергій Москвін, - Якщо 100% або навіть 51% власності належить державі, тобто народу, то незалежний директор - це іноземець?  Здається, так і трактували це поняття. Насправді члени наглядових рад держпідприємств повинні бути незалежними від органу або мажоритарного акціонера, в силу своїх повноважень або істотної частки мають можливість обирати "потрібну" людину і контролювати його "працю" шляхом постійної загрози припинення повноважень. Тоді він, як член наглядової ради, враховує інтереси всіх акціонерів та зацікавлених осіб (працівників, клієнтів, кредиторів)".

Тобто, виходить, все ж, що незалежний директор має бути незалежним й від державного органу, який його призначив?

Українські та іноземні експерти неодноразово відзначали, що незалежні наглядові ради могли б не лише ефективно контролювати якість менеджменту на держактивах та стати драйверами істотного поліпшення їх фінрезультатів за рахунок розробки правильних стратегій розвитку. А ще й перешкоджати беззаконню корумпованих представників ФДМУ.  Адже корупція (а з нею й збитковість) на рівні конкретного підприємства можлива, як правило, під прикриттям вищого органу.  А там, де діють незалежні директори (фахівці галузі, досвідчені менеджери, юристи), - показники прибутковості поліпшуються.

По суті, існує дві моделі формування наглядових рад на держактивах.  У нас поки що домінує модель, коли в НР присутні виключно представники власника, від імені якого діє ФДМУ.  Як свідчить практика, додати ефективності підприємству ставленики Фонду держмайна не в змозі, де-факто це просто статисти або олігархічні спостерігачі.  Але в Україні існують всі законодавчі умови для поширення другої моделі формування наглядових рад, де разом з представниками держави вводяться незалежні директори.  Старт цьому процесу було дано у 2015 р., коли з ініціативи тодішнього міністра економіки України А.Абромавічюса почалася реформа корпоративного управління.  У 2016 р. парламент прийняв зміни до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", якими була передбачена можливість створення на держпідприємствах незалежних наглядових рад з функціями стратегічного управління.  У повноваження таких НР включені узгодження проєкту стратегії, річного фінансового плану підприємства та звіту про його виконання;  прийняття рішення про тимчасове відсторонення керівника від здійснення повноважень та призначення особи, тимчасово виконуючої повноваження керівника;  призначення на посаду та звільнення з посад керівника та ін.

 "З одного боку, в Офісі Президента, уряді та регуляторах (НБУ, НКЦБФР) запевняють про підтримку реформи корпоративного управління, в тому вигляді, як вона задумувалася в 2015-2016 рр., - говорить голова НР Укрексімбанку Оляна Гордієнко, - З іншого боку, постійно з'являються законопроєкти, які суперечать принципам цієї самої реформи, в результаті чого вона не завершена навіть на законодавчому рівні (законопроєкт 6428, наприклад) та рівні нормативно-правових актів.  Процес формування наглядових рад уже змінювався на краще урядом Гройсмана, але він може бути ще більше поліпшений в разі розробки загальної політики власності для всього сектору держпідприємств та держбанків.  Має бути створений єдиний центр адвокації реформи з боку влади, який забезпечить координацію та синхронність у продовженні реформи".

Дуже важливо, що закон передбачає: більшість членів наглядової ради мають складати не представники держави (в особі ФДМУ - Авт.), а саме незалежні члени.  Тож здавалося б, що ж заважає державі ось уже через майже 5 років сформувати незалежні наглядові ради?  Відповідь проста: чиновникам вигідно отримувати "мзду" від доїння держпідприємств маріонетковими "керівниками" та зберігати режим ручного управління.  Тому навіть на тій десятці підприємств, де з'являлися "незалежні" (наприклад в "Нафтогазі" або "Укрзалізниці"), держчиновники всіляко видавлювали "непокірних", позбавляючись від них не миттям, так катанням.  У сухому залишку маємо ситуацію, за якої 99% держпідприємств, які є АТ, мають кишенькові наглядові ради, що складаються з чиновників ФДМУ.  Витіснення менеджерів-реформаторів - ще один тренд повернення олігархічного контролю за прибутковими державними підприємствами.

Важливо, що незалежні директори - це ще й одна з рекомендацій західних експертів, якщо не сказати більше - одна з умов співпраці з міжнародними кредиторами, зокрема, МВФ.  Так, представник Фонду в Україні Йоста Люнгман заявив, що реформа корпоративного управління (з одним з її ключових пунктів - незалежними НР - Авт.) є  однією з основ програми співпраці з Україною, оскільки підвищує ефективність державного сектору та знижує бюджетні ризики.  

Держактив + "кишенькова" наглядова рада = збитки та "схематоз"

Саме такою формулою можна чітко вивести стан справ на всіх держактивах, де не запроваджено практику незалежних наглядових рад, а останні, як уже зрозумів читач, можна перерахувати на пальцях двох рук.  Результат плачевний: як-то йдеться в офіційному листі глави СБУ Івана Баканова, в 2019 р. держпідприємства принесли державі сукупний збиток в 170 млрд. грн.  та "нагуляли" 3 млрд. грн. заборгованості із зарплати.  Як то кажуть, порахували - розплакалися. Причини у "сліз" різні, як і ситуації, але, як правило, причина збитків - непрофесійний менеджмент, який до того ж виступає на службі в олігархів та викручує  на їх користь держактиви, немов губку.  А кишенькові наглядові ради на все це закривають очі.  За прикладами далеко ходити не треба.

"Електроважмаш". ФДМУ змінив менеджмент на свого ставленика.  Результату не довелося довго чекати.  "Електроважмаш" в першому кварталі 2020 р. випустив продукції на 160 млн. грн., що на 72% менше, ніж в третьому кварталі 2019-го, а надходження від замовників знизилися на 85% - з 600 млн. до 90 млн. грн.

"Центренерго".  Держкомпанія практично повністю працює на підприємства олігарха Ігоря Коломойського, а не на інтереси держави, оскільки вартість проданої Коломойському електроенергії на 35% (!) нижче собівартості.  Як результат, планові збитки становлять 4 млрд. грн.  в квартал і цей негативний результат матиме тенденцію до збільшення.

Схожа ситуація з держактивами та плачевними результатами праці їх горе-менеджменту майже скрізь.

Правда, є і позитивні приклади, але це саме виключення з правил.  Наприклад, той самий легендарна "Турбоатом",  де немає незалежних членів наглядової ради, але підприємство працює досить ефективно. Або ще один приклад - "Хмельницькобленерго" ("ХОЕ"), де ситуація взагалі унікальна.  Не зовсім, м'яко кажучи, законно сформована наглядова рада з чиновників ФДМУ навесні цього року вирішила звільнити менеджмент - при тому, що середнього розміру підприємство посіло друге місце після "Турбоатома" за обсягом прибутку серед держпідприємств в 2019 г. (115 млн. грн. разом з  дочірньою збутовою компанією).  І це було єдине й останнє рішення даного складу наглядової ради, після чого уся наглядова рада, з легкої руки ФДМУ, який організував скликання загальних зборів та не відправив туди своїх представників, втратила свої повноваження. За логікою, в даному випадку, ФДМУ, як ніхто інший, зацікавлений в тому, щоб забезпечити обрання нового складу наглядової ради і, маючи в своєму розпорядженні 70% акцій "ХОЕ", відновити контроль над підприємством, однак, ось уже більше півроку ніяких дій з його боку не спостерігається.

 "Фонд, розуміючи, що не може забезпечити формування "ручного" складу наглядової ради в силу вимог Закону "Про управління об'єктами державної власності", фактично самоусунувся від нас.  Це свого роду шантаж.  Мовляв, якщо він не може контролювати наглядову раду, то наглядової ради взагалі не буде, - коментує в.о.  генерального директора "ХОЕ" Олег Козачук - А без наглядової ради ми навіть не можемо перейти в новий фінансовий рік, адже відсутність фінплану поставить хрест на нашій діяльності вже з початку наступного року. І, як наслідок, призведе до виникнення проблем в енергопостачанні споживачів Хмельниччини, серед яких, до речі, є військові частини та єдина в Україні ракетна бригада.  ФДМУ просто саботує реформу корпоративного управління в Україні, яка вимагає призначення незалежних директорів.  Тому ми і звернулися до Президента, ФДМУ, Кабміну сформувати  нам нову наглядову раду, в тому числі з незалежних директорів".

На жаль, у випадках, коли держкомпанії, немов уражені торпедою есмінці, впевнено, на наших очах, йдуть до фінансового дну, ФДМУ дивиться на ці ситуації байдуже.  Мовляв, що тут скажеш, державне - значить, не ефективне, ось продамо, приватизуємо і все піде добре.  Але може так статися, що продавати не буде чого, дарувати доведеться. Адже, щоб ефективно виконувати план з доходів від приватизації, ФДМУ потрібно всього лише виконати вимоги законів та рекомендації міжнародних експертів, ввести апробовану європейську модель з її незалежними учасниками в наглядовій раді, які замість "схематозу" та виведення коштів, зможуть запропонувати і реалізувати стратегії,  спрямовані на подолання корупції та зростання фінрезультатів, а також ефективно підготувати підприємства до приватизації.

"Українська модель корпоративного управління дозволяє вибудовувати механізми блокування необдуманих рішень через систему комітетів наглядової ради, - вважає засновник компанії SAAD Legal Шаді Саад, - В публічних АТ рішення, які відносяться до компетенції комітетів, можуть розглядатися та прийматися такими наглядовими радами лише в межах пропозицій комітету.  А самі комітети очолюються та переважно складаються з незалежних директорів.  Це означає, що наглядова рада не може прийняти рішення, просто маючи в своєму складі більшість із залежних членів.  У таких ефективних наглядових радах - обрання посадових осіб, в тому числі керівника підприємства, відбувається лише за пропозицією відповідного комітету.  В цілому, належна система корпоративного управління може дати можливість ефективного розвитку підприємства, особливо суспільно значущого".

Хто винен і що робити?

Першим в списку винуватців буксування реформи, безумовно, слід назвати керуючого держактивами ФДМУ, який замість оголошення конкурсів сподівається на майбутні позитивні зміни після приватизації, яка, за поточної ринкової кон'юнктури невідомо коли відбудеться.

Аналітики та блогери, які відстежують ситуацію в держсекторі, характеризують дії ФДМУ в сфері реформи корпоративного управління як справжній саботаж.  Мабуть, Фонду та його керівнику Дмитру Сенниченко вигідна ситуація з нескінченно перетасовуваними підконтрольними "в.о."  директорами та "кишеньковими" наглядовими радами, що дозволяю мати свій "гешефт" на держактивах.  Коментуючи результати діяльності ФДМУ щодо управління держактивами, відомий блогер, автор проекту Politicus Vulgaris Сергій Лямець пише:  "У мене є тільки один варіант пояснення: крадуть.  Причому крадуть ще більше і ще крадуть зі збитків.  А це називається "мародерство".

Фонду вторить Міністерство економіки, яке всіляко затягує час та не погоджує положення про наглядові ради з незалежними директорами.  В результаті кишенькові наглядові ради призначають менеджмент та ставлять на керівні посади тих, хто більше заплатить за призначення.

 "Реформа корпоративного управління в Україні буксує ще і в силу історичного шляху нашої країни, де приватний сектор поступово витісняв державний, - коментує Сергій Москвін, - Синдром "червоних директорів" ще залишився, а бажання керувати телефонними дзвінками з боку "вищестоящих" не зникло.  Рівень корпоративної культури в суспільстві вкрай низький".

А що ж Кабмін?  На словах уряд ніби як за незалежних, і навіть в кінці минулого року затвердив цілий "Рамковий план заходів щодо приведення у відповідність системи управління в 10 найбільших державних компаніях до стандартів корпоративного управління, затверджених організацією економічного співробітництва та розвитку".  Але, як у старій добрій байці про доброго царя (в нашому випадку - Прем'єр-Міністра) та поганих бояр-виконавців (в нашому випадку - ФДМУ та МЕРТ), план цей залишається лише текстом на урядовому гербовому папері.  Але ж, якщо говорити про ті ж енергетичні активи, в тому числі про вище згадуване "Хмельницькобленерго", що входять до переліку особливо важливих компаній, то Мінекономіки планувало створити в них незалежні наглядові ради ще в  2017 р. Натомість спостерігаємо дуже вигідну керівництву ФДМУ модель кишенькових наглядових рад, які примножують багатомільярдні збитки держактивів.  "Сенниченко вміло прикриває схеми та беззаконня, що панують на держпідприємствах, - пише Сергій Лямець, - Доки Сенниченко махає перед вашим носом маленькою "цукеркою" в блискучій упаковці (маються на увазі  доходи від приватизації - Авт.), за його спиною ділять "вагон з цукерками".  Єдине досягнення глави ФДМУ - це його особиста спритність. Він вміє вчасно злити підлеглих, наприклад, поміняти профільного заступника - Ігнатовського на Кудіна".

Не вірить в можливість реалізації керівником ФДМУ Дмитром Сенниченко реформ й Олександр Окунєв, який впевнений: "У реформи корпоративного має бути "хазяїн" - державний орган, що виконує функції власника. Наприклад, Агентство з управління корпоративними правами держави (вже створювалося свого часу в Україні, але було ліквідовано) або державний холдинг".

Поки ж прем'єр-міністр Денис Шмигаль запевняє, що Кабмін зацікавлений в успішному завершенні реформи щодо поліпшення управління держпідприємствами.  "Від уряду, Президента та профільних міністерств є бажання продовжувати цю реформу", - в кінці липня запевнив прем'єр.  Але ж всі знають, що між бажанням і результатом мають стояти дії.  Так, хто ж повинен дати "чарівний пендель", щоб вони відбулися?  Президент, американський посол?  Або може ми самі порядок наведемо?  Ну не діти ж.  Ясно ж, що робити треба.  Але ж, якщо нічого не станеться, ми станемо свідками не лише триваючої корупції, але й у випадку з енергоактивами - розвалом енергосистеми.

Сьогодні пора зрозуміти, що питання політичної волі правлячої монопартії, що отримала далеко не кращий результат на місцевих виборах, це реальні реформи й наповнення держбюджету.  І держактиви можуть стати дієвим інструментом на цьому шляху. Якщо, звичайно, прибрати з посад гальмуючих реформу корпоративного управління голів двох ключових в цій сфері відомств - керівника МЕРТ Ігоря Петрашка та ФДМУ - Дмитра Сенниченка, запровадити прозорий відбір учасників, порядок формування незалежних наглядових рад тощо. І пам'ятати, що у будь-яких спірних питань є  рішення.  Наприклад, питання зарплат членів наглядової ради, що викликало резонанс у суспільстві вирішується досить просто (і про це говорив прем'єр Шмигаль) - шляхом впровадження чітких KPI (key performance indicators - ключові показники результатів діяльності для НС - Авт.) при нарахуванні зарплат топ-менеджерів держактивів.

 "Незалежні директори не отримують зарплати, вони не є працівниками, з ними укладені цивільно-правові угоди й отримують вони винагороду за обсяг наданих послуг, - роз'яснює Оляна Гордієнко, - Для наглядових рад держбанків певний вид оцінки вже здійснюється, але порядок оцінки виконання стратегії ще розробляється. Критерії та порядок оцінки ефективності НР мають бути визначені й затверджені на підставі чітко визначених політик, що залежать від форми власності тих підприємств, чию наглядову раду ви хочете оцінити.  Якщо система ще не запрацювала, то яка в цьому роль наглядової ради - це ще питання".

 "Ефективність учасників наглядової ради можна й потрібно вимірювати та оцінювати. Методики оцінки роботи ради, її комітетів і окремих членів давно створені й широко застосовуються в США, Великобританії та ін. Думаю, Кабмін мав би вже давно затвердити методику оцінки наглядових рад держкомпаній, а НБУ - методику оцінки наглядових рад держбанків.  Тоді б у нас не було суперечок щодо того, відпрацьовують члени наглядових рад свою винагороду чи ні", - запевняє Олександр Окунєв.

 "Умови оплати праці керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, в тому числі членів наглядової ради, передбачають обмеження щодо нарахування премій за наявності та/або збільшення розміру заборгованості підприємства з виплати зарплат, погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни, незатвердження (непогодження) річного фінплану, - повідомила нам прес-служба Міністерства економіки, - Максимальний розмір річної винагороди, що підлягає виплаті члену наглядової ради залежить від чистого річного доходу від реалізації продукції за даними останньої річної фінансової звітності та розраховується в кратності до середньомісячної зарплати за видами економічної діяльності за квартал в середньому по економіці, що передує кварталу розрахунку розмірів винагороди оплати послуг членів наглядових рад, за опублікованими статистичними даними Держкомстату.  Суб'єкт управління об'єктами держвласності, до сфери управління якого входить підприємство або загальні збори щорічно переглядають розмір річної винагороди членам наглядової ради".

Як бачимо, хоча в Мінекономіки повідомляють, що порядок оцінки результатів діяльності членів наглядових рад існує, експерти все ж впевнені, що він потребує сучасної моделі, пов'язаної з KPI. А це ще раз ставить питання про ротацію провідників реформ - і не лише керівництва Фонду держмайна, а й Мінекономіки.

Загалом, необхідні рішення відомі.  Головне, щоб за одними правильними діями слідували наступні.  І інституційні, і кадрові.  Адже, як говорив великий Конфуцій, велика дорога починається з першого кроку.